Рішення Конгресу

Причини скликання Українського національного конгресу

Останні роки життя М. Міхновського

Події в Україні розгорталися бурхливо. Наприкінці квітня 1918 р. Центральну Раду заступив уряд гетьмана П. Скоропадського. Прикутого ревматизмом до ліжка', М. Міхновського привезли на автомобілі до столиці й запропонували високу посаду — міністра внутрішніх справ. Але він відмовився, бо, як зазначали його близькі друзі, прагнув не посад і чинів, а незалежності України. Згодом так само відмовився від посади радникагетьмана,-бо не сприйняв проголошення гетьманом П. Скоропадським федерації з Росією.

У 1920-1924 pp. жив на Кубані, вчителював, працював в кооперації. ','„•'

На початку L924 р. приїхав до Києва і потрапив до рук чекістів. Обставини смерті не з'ясовано. Його знайшли повішеним.

Спадщину М. Міхновського почали вивчати науковці у незалежній Україні. Повернення до історичної правди дасть змогу правдиво оцінити цю непересічну особистість в історії України.

Продовження Української революції

Український національний конгрес

(6-8 (19-21) квітня 1917 р., м. Київ) На з'їзд прибуло близько 1 тис. делегатів усіх регіонів України від політичних партій і різноманітних політичних організацій - селянських, військових, робітничих, економічних, культурних та українських громадських організацій Петрограда, Москви, Криму, Кубані, Холмшини,

1. Наростання українського руху.

2. Необхідність перетворити Центральну Раду, шо була
представлена київськими національними громадськими
організаціями, на всеукраїнський політичний центр, який
мав стати організаційним центром у відродженні україн
ської державності, представницьким органом українського
народу.

3. Ведення боротьби за широку національно-територіальну
автономію у складі Російської демократичної республіки.

1. Конгрес заслухав і обговорив низку доповідей:

• про принципи федералізму;

• про способи утворення автономного устрою;

• про забезпечення прав національних меншин.

2. Прийняв постанову про необхідність домагання національно-територіальної автономії для України і перебудови Російської держави на федеративну демократичну республіку. «Лише національно-територіальна автономія України у змозі забезпечити потреби українського народу і всіх інших народів, що живуть на українській землі».

3. Визнали Центральну Раду як революційний парламент.

4. Обрали новий склад Центральної Ради зі 115 осіб (2/3 місць відведено представникам міст і губерній, 1/3 — політичним партіям).

5. Обрано керівництво Центральної Ради: голова — М. Грушевський, заступники — В. Винниченко і С. Ефремов.

6. Центральна Рада обрала виконавчий орган — Комітет (згодом його названо Малою радою) з 20 осіб для постійної роботи між сесіями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Погляди М. Грушевського	\|	Наслідки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.