М. К. Ганді

Керівництво Індійського Національного Конгресу (ІНК) розуміло, що тільки за допомогою широкого руху мас можна домогтися незалежності. Ідея революційної боротьби відкидалася лідерами ІНК. Найбільш прийнятною для інтересів широких верств індійського суспільства проголошувалася форма ненасильницького руху (сатьяграха), яку проповідував М. К. Ганді, що набув виняткової популярності в країні. Саме у повоєнний період Ганді став визнаним керівником ІНК, а його вчення (гандізм) — офіційною ідеологією цієї партії.

Мохандас Карамчанд Ганді (1869-1948 рр.) - видатний діяч національно-визвольного руху Індії, народився у гуджаратському князівстві Порбандар. Походив з касти боніа. Батько його був міністром низки князівств Катхіа-вара. Ганді зростав у родині, де суворо дотримувались релігійних звичаїв, що певним чином вплинуло на його світогляд. Отримавши 1891 р. юридичну освіту в Англії, Ганді до 1893 р. займався адвокатською практикою, служив юрисконсультом у торговельній фірмі в Південній Африці. Тут він очолив боротьбу проти расової дискримінації та утисків індійців, організовуючи мирні маніфестації, петиції на ім'я уряду. Внаслідок цього південноафриканським індійцям вдалося добитися відміни деяких дискримінаційних законів. Повернувшись до Індії (січень 1915 р.), він зближується з ІНК (до якого вступив 1919 р.). Особливу роль Ганді почав відігравати у національно-визвольному русі з 1917-1918 рр. Національний конгрес під його керівництвом перетворився на масову політичну організацію, а сам Ганді набув своєю діяльністю незаперечного авторитету й широкої популярності серед народу, що прозвав Ганді Махатмой ("велика душа").

Основні принципи соціально-політичного й філософсько-релігійного вчення гандізму такі:

—досягнення незалежності Індії шляхом залучення до боротьби широких народних мас при дотриманні ними ненасильництва;

—засудження класової боротьби;

—визнання гармонії класових інтересів і вимога вирішення всіх конфліктів шляхом арбітражу, виходячи з концепції опіки селян поміщиками, а робітників — капіталістами;

—прагнення об'єднати в боротьбі за незалежність всіх індійців, незалежно від релігій, національностей, каст і класів під керівництвом ІНК.

Ганді проповідував відродження кустарного ремесла, особливо ручного прядіння і ткацтва. Останнє, на його думку, повинно було ліквідувати безробіття, визволити економіку Індії від іноземної залежності й походило від ідеалізації ним натуральних форм господарства. Розроблена Ганді та прийнята його послідовниками тактика ненасильницької боротьби за незалежність дістала назву сат'яграхи (завзяття у істині) або неспівробітництва і громадянської непокори. Сат'яграха полягала у:

—відмові від титулів, наданих британцями;

—бойкотуванні урядових установ, навчальних закладів;

—організації мирних демонстрацій, політичних страйків;

—у виняткових випадках — відмові від сплати податків. Тактиці Ганді був притаманний компроміс, прагнення вирішити окремі конфлікти з британською владою шляхом переговорів і угод на основі взаємних поступок.

Підкреслюючи унікальність і велич М. К. Ганді, великий А. Ейнштейн казав: "Можливо, наступні покоління навряд чи повірять, що така людина із звичайної плоті та крові ходила цією землею".

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Національно-визвольний рух після Першої світової війни	\|	Кампанії громадянської непокори

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.