• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Гу­ма­ні­та­р­но­го пра­ва.

Ко­н­т­роль за ви­ко­на­н­ням ви­мог мі­ж­на­ро­д­но­го

Од­на спра­ва - вста­но­ви­ти но­р­ми мі­ж­на­ро­д­но­го гу­ма­ні­та­р­но­го пра­ва, на­віть як­що пре­д­с­та­в­ни­ки де­р­жав-­уча­с­ни­ць впе­в­не­ні в то­му, що, ро­з­ро­б­люю­чи їх, во­ни вра­ху­ва­ли ді­й­с­ний стан справ, що мі­р­ку­ва­н­ня щоден­ної нео­б­хі­д­но­с­ті ні­ко­ли не змо­жуть бу­ти при­во­дом до бу­дь-­яких ви­п­ра­в­ду­вань ві­д­хи­лень від цих норм. І зо­в­сім ін­ша спра­ва - за­бе­з­пе­чи­ти пра­к­ти­ч­не за­с­то­су­ва­н­ня цих норм.

Не­га­ти­в­ний вплив на ви­ко­на­н­ня вка­за­них норм має ці­ла низ­ка фа­к­то­рів. Так, на на­й­ви­що­му рі­в­ні мо­же бу­ти при­й­ня­те рі­ше­н­ня про те, що дея­кі но­р­ми Ко­н­ве­н­цій не пі­д­ля­гають до­т­ри­ма­н­ню. При­к­ла­ди по­ді­б­них рі­шень ві­до­мі: під час дру­гої сві­то­вої ві­й­ни усі­ма про­ти­в­ни­ка­ми бу­ло при­й­ня­то рі­ше­н­ня, згі­д­но яко­му ци­ві­ль­не на­се­ле­н­ня су­п­ро­ти­в­ни­ка вклю­ча­ло­ся в пе­ре­лік об'єк­тів, що пі­д­ля­гають по­ві­т­ря­но­му бо­м­ба­р­ду­ва­н­ню; також прикладом є рі­ше­н­ня пре­зи­де­н­та США Тру­ме­на за­с­то­су­ва­ти ато­м­ну зброю про­ти япо­н­сь­ких міст. В той час, коли та­кі ви­па­д­ки по­рі­в­ня­н­о непоширені, існує ін­ший, більш ва­ж­ли­вий не­га­ти­в­ний фа­к­тор. Цей фа­к­тор по­ля­гає в то­му, що вла­да ство­рює си­туа­цію, яка, більш ніж за­в­ж­ди, спри­яє то­му, щоб дії ко­м­ба­та­н­тів по­ру­шу­ва­ли ві­д­по­ві­д­ні но­р­ми. Це мо­же бу­ти, на­п­ри­к­лад, коли вла­да при­ді­ляє ве­ли­ке зна­че­н­ня ідео­ло­гі­ч­но­му або ре­лі­гі­й­но­му ха­ра­к­те­ру збро­й­но­го ко­н­ф­лі­к­ту, або то­ді, коли кі­н­це­вий ре­зу­ль­тат опе­ра­ції, що зді­й­с­нюють збро­й­ні сили про­ти па­р­ти­за­н­сь­ко­го ру­ху, за­ле­жить від ма­со­ва­ної во­г­не­вої пі­д­т­ри­м­ки.

З ін­шо­го бо­ку, бу­ло б про­с­то ди­вом, як­що б всі осо­би збро­й­них сил по­во­ди­ли се­бе по­ді­б­но ан­ге­лам або хо­ча б про­с­то бу­ли за­ко­но­с­лу­х­ня­ни­ми ко­м­ба­та­н­та­ми та за­ли­ша­ли­ся та­ки­ми на весь час ві­й­ни. Пе­в­ну роль тут мо­жуть ві­ді­г­ра­ва­ти та­кі не­га­ти­в­ні фа­к­то­ри, як не­за­до­ві­ль­на ві­й­сь­ко­ва пі­д­го­то­в­ка або по­га­на ві­й­сь­ко­ва ди­с­ци­п­лі­на.

Ще один фа­к­тор, який ле­жить в ос­но­ві ба­га­тьох по­ру­шень гу­ма­ні­та­р­но­го пра­ва (він діє на всіх рі­в­нях, від ви­що­го по­лі­ти­ч­но­го, ві­й­сь­ко­во­го ке­рі­в­ни­ц­т­ва до ря­до­во­го скла­ду збро­й­них сил) - еле­ме­н­та­р­не не­з­на­н­ня іс­ную­чих пра­во­вих норм.

То­му, щоб до­би­ти­ся хо­ча б мі­ні­ма­ль­но­го рі­в­ня по­ва­ги до норм пра­ва збро­й­но­го ко­н­ф­лі­к­ту, тре­ба зді­й­с­ню­ва­ти зо­в­ні­ш­ній ко­н­т­роль за до­т­ри­ма­н­ням норм та вста­но­ви­ти ві­д­по­ві­да­ль­ність за по­ру­ше­н­ня цих норм.

Уя­в­ле­н­ня про те, що за­с­то­су­ва­н­ня норм гу­ма­ні­та­р­но­го пра­ва по­ви­н­но ста­ти об'єк­том мі­ж­на­ро­д­но­го ко­н­т­ро­лю, сфо­р­му­ва­ло­ся го­ло­в­ним чи­ном в ра­м­ках пра­ва Же­не­ви.

В но­р­ма­ль­них умо­вах де­р­жа­ви зви­ча­й­но за­хи­щають пра­ва своїх гро­ма­дян, що зна­хо­дя­ть­ся на те­ри­то­рії ін­ших країн (так зва­ний ди­п­ло­ма­ти­ч­ний за­хист). Але, коли взає­мо­ві­д­но­си­ни між дво­ма де­р­жа­ва­ми по­гі­р­шую­ть­ся аж до ро­з­ри­ву ди­п­ло­ма­ти­ч­них зв’яз­ків, зви­ча­й­ним кро­ком в цих ви­па­д­ках є зве­р­не­н­ня до тре­тьої де­р­жа­ви з про­ха­н­ням за­хи­ща­ти ін­те­ре­си од­ні­єї де­р­жа­ви та її гро­ма­дян у ві­д­но­ше­н­ні та за зго­дою дру­гої де­р­жа­ви. В дев'ят­на­д­ця­то­му сто­річчі ця оче­ви­д­на мо­ж­ли­вість тра­н­с­фо­р­му­ва­лась у зви­ча­й­ну пра­к­ти­ку. Во­на зна­й­ш­ла ві­до­б­ра­же­н­ня у Же­не­в­сь­ких ко­н­ве­н­ціях, спо­ча­т­ку 1929 ро­ку, а по­тім 1949 р. у вигляді де­р­жав-­по­к­ро­ви­те­льок.

В ста­т­ті 8, за­га­ль­ній для І-ІІІ та ста­т­ті 9 IV Же­не­в­сь­ких ко­н­ве­н­цій за­пи­са­но, що ці Ко­н­ве­н­ції бу­дуть "за­с­то­со­ву­ва­тись при сприя­н­ні та під ко­н­т­ро­лем де­р­жав-­по­к­ро­ви­те­льок, на яких по­к­ла­дає­ть­ся охо­ро­на ін­те­ре­сів сто­рін, що зна­хо­дя­ть­ся у ко­н­ф­лі­к­ті". З ці­єю ме­тою де­р­жа­ви-­по­к­ро­ви­те­ль­ки­ мо­жуть ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти свій ди­п­ло­ма­ти­ч­ний та ко­н­су­ль­сь­кий пе­р­со­нал або при­з­на­ча­ти осо­б­ли­вих де­ле­га­тів, що по­т­ре­бує по­го­дже­н­ня сто­ро­ни, де ці де­ле­га­ти бу­дуть ви­ко­ну­ва­ти свою мі­сію. Сто­ро­ни, що зна­хо­дя­ть­ся в ко­н­ф­лі­к­ті, по­ви­н­ні "по­ле­г­шу­ва­ти в ме­жах ма­к­си­ма­ль­ної мо­ж­ли­во­с­ті ро­бо­ту пре­д­с­та­в­ни­ків та де­ле­га­тів де­р­жав-по­к­ро­ви­те­льок". Ос­та­н­ні, у свою че­р­гу, зо­бов'яза­ні не ви­хо­ди­ти за ме­жі сво­єї мі­сії, зо­к­ре­ма, за­в­ж­ди "брати до ува­ги нео­б­хі­д­ність бе­з­пе­ки де­р­жа­ви, де во­ни ви­ко­нують свої фу­н­к­ції".

"Сприя­н­ня" та "ко­н­т­роль" з бо­ку де­р­жав-­по­к­ро­ви­те­ль­ки на пра­к­ти­ці на­бу­ли ха­ра­к­те­ру пре­д­с­та­в­ле­н­ня ін­те­ре­сів та по­се­ре­д­ни­ц­т­ва. До за­в­да­н­ня де­ле­га­тів де­р­жав-­по­к­ро­ви­те­ль­ок не вхо­дить висту­п в ролі своє­рі­д­но­го гро­ма­д­сь­ко­го об­ви­ну­ва­ча, що ро­з­с­лі­дує та ви­к­ри­ває ви­па­д­ки по­ру­ше­н­ня Ко­н­ве­н­цій. Як­що б во­ни зро­би­ли це, то втра­ти­ли б вза­га­лі мо­ж­ли­вість ви­ко­ну­ва­ти свої фу­н­к­ції.[61]

В на­с­ту­п­них ста­т­тях Ко­н­ве­н­цій за­пи­са­но, що по­ло­же­н­ня Ко­н­ве­н­цій "не є пе­реш­ко­дою для гу­ма­ні­та­р­них дій, які Мі­ж­на­ро­д­ний Ко­мі­тет Че­р­во­но­го Хре­с­та або ін­ша бе­з­с­то­ро­н­ня гу­ма­ні­та­р­на ор­га­ні­за­ція за­с­то­со­вує для за­хи­с­ту та на­да­н­ня до­по­мо­ги осо­бам, що зна­хо­дя­ть­ся під по­к­ро­ви­те­ль­с­т­вом, за зго­ди за­ці­ка­в­ле­них конфліктуючих сто­рін". Пря­ме зга­ду­ва­н­ня Мі­ж­на­ро­д­но­го Ко­мі­те­ту Че­р­во­но­го Хре­с­та дорівнює офі­ці­й­но­му ви­з­на­­н­ню йо­го як таким, що став зви­ча­євим пра­вом про­по­ну­ва­ти свої пос­лу­ги в пи­тан­нях гу­ма­ні­та­р­ної до­по­мо­ги.

Ко­н­ве­н­ції пе­ре­д­ба­чають і зді­й­с­не­н­ня вну­т­рі­ш­ньо­го ко­н­т­ро­лю в тих ви­па­д­ках, коли фу­н­к­ції де­р­жав-­по­к­ро­ви­те­льок фа­к­ти­ч­но не ви­ко­ную­ть­ся, на­п­ри­к­лад, вна­с­лі­док то­го, що сто­ро­ни в ко­н­ф­лі­к­ті не при­й­ш­ли до зго­ди ві­д­но­с­но при­з­на­че­н­ня по­ді­б­них де­р­жав. В Ко­н­ве­н­ціях пе­ре­д­ба­чає­ть­ся мо­ж­ли­вість сторін дій­ти зго­ди, щоб до­ві­ри­ти якій-­не­будь бе­з­с­то­ро­н­ній ор­га­ні­за­ції обов'яз­ки, які по­к­ла­даю­ть­ся на де­р­жа­ву-­по­к­ро­ви­те­ль­ку.

Вся опи­са­на ви­ще си­с­те­ма зо­в­ні­ш­ньо­го ко­н­т­ро­лю мо­же бу­ти за­с­то­со­ва­на ті­ль­ки до пра­ва Же­не­ви, за ви­к­лю­че­н­ням за­га­ль­ної для всіх Ко­н­ве­н­цій ста­т­ті 3, що сто­сує­ть­ся не­мі­ж­на­ро­д­них збро­й­них ко­н­ф­лі­к­тів. Більш то­го, де­ле­га­ти, що зді­й­с­нюють ко­н­т­ро­ль­ну мі­сію, зо­бов'яза­ні у будь-який час брати до ува­ги "ін­те­ре­си бе­з­пе­ки де­р­жа­ви, при якій во­ни ви­ко­нують свої фу­н­к­ції." За­в­дя­ки усім цим об­ме­же­н­ням де­ле­га­ти де­р­жав-­по­к­ро­ви­те­льок або Мі­ж­на­ро­д­но­го Ко­мі­те­ту Че­р­во­но­го Хре­с­та хо­ча і от­ри­мують до­з­віл на зді­й­с­не­н­ня своїх фу­н­к­цій в шпита­лях, та­бо­рах ві­й­сь­ко­во­по­ло­не­них та ін­ших ана­ло­гі­ч­них об'єк­тах, але не мо­жуть, на­п­ри­к­лад, спо­ді­ва­ти­ся на те, що їм до­з­во­лять ві­д­ві­да­ти бо­йо­ві ча­с­ти­ни, що бе­з­по­се­ре­д­ньо беруть участь у бо­йо­вих діях.

По ві­д­но­ше­н­ню до пра­ва Гаа­ги і осо­б­ли­во­ щодо ве­де­н­ня бо­йо­вих дій уя­ви­ти со­бі си­с­те­му ко­н­т­ро­лю, ана­ло­гі­ч­ну тій, що ство­ре­на ві­д­но­с­но до пра­ва Же­не­ви, до­сить ва­ж­ко. Однак і тут міжнародна спільнота знайшла вихід. Стаття 90 Додаткового протоколу І передбачає створення міжнародної комісії по встановленню фактів. Компетенція цієї комісії поширюється на розслідування будь-яких фактів грубого порушення конвенції. В інших випадках комісія призначає розслідування за проханням сторони, що знаходиться в конфлікті, тільки за згодою іншої зацікавленої сторони.[62]

Ді­й­с­но, врешті-решт реа­лі­зо­ва­на во­на не бу­ла, Гаазь­кі ко­н­ве­н­ції 1899 р. та 1907 р. цьо­го не пе­ре­д­ба­чають. Од­нак Гаазь­ка ко­н­ве­н­ція про за­хист ку­ль­ту­р­них ці­н­но­с­тей в разі збро­й­но­го ко­н­ф­лі­к­ту 1954 ро­ку мі­с­тить си­с­те­му, ана­ло­гі­ч­ну си­с­те­мі ко­н­т­ро­лю за до­т­ри­ма­н­ням Же­не­в­сь­ких ко­н­ве­н­цій, - си­с­те­му спі­в­ро­бі­т­ни­ц­т­ва та сприя­н­ня у за­с­то­су­ва­н­ні вка­за­ної Ко­н­ве­н­ції та до­да­т­ків до неї. Си­с­те­ма вклю­чає в се­бе спі­в­ро­бі­т­ни­ц­т­во де­р­жав-­по­к­ро­ви­те­льок та на­дає осо­би­с­ту роль ЮНЕСКО.

Читайте також:

1. Гу­ма­ні­та­р­но­го пра­ва

Переглядів: 662