Структура психічних явищ.

Визначення психіки.

Існує не одне визначення психіки. Наведемо декілька.

Найбільш загальне – психіка – це суб’єктивний образ об’єктивного світу, на основі якого відбувається регуляція поведінки. Це сукупність суб’єктивних переживань і елементів внутрішнього досвіду суб’єкта.

Психіка – це закодована засобами мозку, картина світу.

Психіка – це властивість високоорганізованої матерії відображати своїми станами оточуючий об’єктивний світ у його зв’язках і відношеннях.

Психіка – це сутність, в якій розмаїтість зовнішнього світу зводиться до своєї єдності, це віртуальне стиснення природи, це відображення об’єктивного світу у його зв’язках і відношеннях.

Психіка – це системне утворення. Як система психіка наділена наступними властивостями:

1) адаптивність – здатність змінюватись, пристосовуватись до умов;

2) компенсаторність – здатність забезпечувати необхідний стан, результат діяльності різними засобами;

3) оптимальність – створення таких режимів діяльності, при яких досягається результат з найменшими витратами;

4) результативність або ефективність – здатність відповідати вимогам, умовам, досягати мети.

Крім цих властивостей, психіка наділена здатністю до саморозвитку, самопрограмування і самоорганізації.

Психіка проявляється у психічних явищах, тому ПСИХІЧНІ ЯВИЩА можна вважати предметом психології як науки. За класифікацією вітчизняного вченого Ковальова, психічні явища поділяються на ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ, ПСИХІЧНІ СТАНИ і ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ. Психічні процеси у певному сенсі є способом існування і функціонування психіки, тобто психіка - це процес. Психічні процеси розділяють на ПІЗНАВАЛЬНІ і ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВІ. До пізнавальних психічних процесів належать ВІДЧУТТЯ, СПРИЙМАННЯ, УЯВА, МИСЛЕННЯ, ПАМ’ЯТЬ, УВАГА. До емоційних процесів належать ЕМОЦІЇ, НАСТРОЇ, АФЕКТИ, ПРИСТРАСТІ, СТРЕСИ, ПОЧУТТЯ тощо. Такий розподіл психічних процесів говорить про принципову дихотомію будови психічного, тобто у суб’єктивному образі будь-який зміст дістає подвійне відображення у когнітивних характеристиках (результатах пізнавальних процесів – образах сприймання, поняттях, образах пам’яті, тощо) і у вигляді почуттів як переживанні ВІДНОШЕННЯ (ставлення) до відображеного у пізнавальній сфері.. Тривання психічного процесу у часі можна розглядати як психічний стан, який характеризує як пізнавальну сферу (стан уваги, сприймання, мислення),так і емоційну сферу (стан піднесення, пригніченості, тривоги чи радості), а також містить характеристики мотиваційно-регуляторної сфери, з яких можна зробити висновки про джерела (причини, фактори) втримування даного психічного стану. Характер перебігу психічних процесів у часі в залежності від конституційних особливостей нервової системи як носія психіки та їх особливостей, зумовлених впливом середовища, набуває відносно сталих характеристик, які у своїй сукупності утворюють властивості психіки в цілому. І в цьому аспекті можна говорити про змістову сторону психічної діяльності. Психічні процеси ж відображають динамічну (процесуальну) сторону психіки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Об’єкт і предмет психології.	\|	Становище психології в системі наук

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.