Т.А.Едісон

Гегель

О.Пушкін

Аристотель

Я жити хочу, щоб мислити й страждати.

Ніщо велике у світі не було зроблено без пристрасті, і не буде зроблено.

Геній - це 99% поту й 1% натхнення.

Однією з основних якостей справжнього вченого є здатність дивуватися й зацікавлюватися. Іскра наукової творчості спалахує лише тоді, коли інтерес до задачі досягає такого критичного рівня, при якому не займатися нею людина вже не може, коли сама проблема й прагнення її вирішити поглинають її повністю. Тоді до роботи підключається не тільки головний, але й спинний мозок, а розумовий процес відбувається безупинно - наяву й у сні, на рівні підсвідомості.

Хоча в кожної людини є пальці й кожен може купити пензлик і фарби, це ще не робить її художником. Крім зацікавленості необхідно ще й ВМІННЯ. "Під словом "вчений" розуміють лише те, що людину багато вчили, але це ще не означає, що вона чомусь навчилася" (Г. Ліхтенберг). Вміння становить ознаку таланта" (Е. Кант).

Так звана "спокійна наукова праця" - це міф. Науковий пошук завжди неспокійний, завжди складається з переходу від одних невдалих спроб до інших, поки не найдеться, нарешті, вдале рішення, якщо воно взагалі існує. Така робота вимагає від людини винятково високої й тривалої концентрації мислення. Це напружена й важка праця, що часто триває й під час відпочинку. Навіть під час сну мозок продовжує шукати рішення проблеми.

Продуктивність наукової праці істотно залежить не тільки від підготовленості, але й від психологічного стану людини. Зокрема, вона визначається тим, як суспільство ставиться до своїх учених й взагалі до наукової діяльності.

Сьогодні непрестижність наукової праці в Україні залишає єдиний стимул - задоволення своєї допитливості. Ця допитливість й є ознакою того, що заняття наукою становить покликання людини. Якщо це покликання є справжнім, тоді є й любов до науки, прагнення за будь-яких обставин нею займатися. Виникає внутрішня необхідність у цих заняттях, незважаючи на всю їх крайню некомфортабельність. Вираз "некомфортабельність наукової праці" належить знаменитому математикові Р.Куранту. Цією некомфортабельністю він пояснював, чому математики у величезній більшості випадків рано припиняють творчу роботу: вони не витримують постійного внутрішнього напруження, з яким зв'язана їх робота.

Складність сучасної науки не залишає в ній місця дилетантам й "аматорам". Дуже важливу, якщо не вирішальну, роль у долі молодого дослідника відіграє науковий керівник. Наука настільки ускладнилася, що юнакові, навіть найенергійнішому, вольовому й талановитому, важко визначити для себе правильну наукову перспективу, почати самостійне дослідження. Йому необхідні розумний, тактовний науковий керівник-наставник, ведучий активне творче життя, і сформований професійний колектив - наукова школа. Новаторський підхід до розв’язання актуальних і важливих завдань, почуття причетності до великої справи, товариські допомога й підтримка, приклад керівника й повага до нього - ось що захоплює й виховує в молодих кращі якості.

Усім відома латинська приказка: "Mens sana - in corpore sano" ("здоровий ДУХ - в здоровому тілі"), де "mens" переводиться як "ДУХ". Але далеко не всім відомо, що "mens"походить від "mensurare", будучи похідним від "ВИМІРУ" (наприклад, "мензурка" - вимірювальна посудина). Микола Кузанський (1401-1464) уперше висловив думку про зв'язок РОЗУМУ й ВИМІРУ. Він уперше підкреслив, що "РОЗУМНА ЛЮДИНА" - це людина, яка "ВИМІРЮЄ".

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості наукової роботи	\|	Лекція №2. Наука як система уявлень про світ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.