Основні етапи розвитку цивілізацій.

Цивілізація, що виникла після епохи варварства, у своєму розвитку пройшла ряд історичних періодів і етапів. Їх можна класифікувати за двома аспектами — горизонтальним і вертикальним.

Горизонтальнийзріз характеризує співіснування і взаємодію неоднорідних за своїм змістом типів одиничних та особливих локальних цивілізацій окремих країн та народів, що розвивалися в історично визначені відрізки часу. Мається на увазі розвиток цивілізацій у вузько специфічному розумінні цього поняття. Такими цивілізаціями були давньогрецька, давньоримська, візантійська, цивілізації азійських народів, англійська, північногерманська, цивілізація інків тощо. Вони відрізнялися одна від одної своєю неповторністю, унікальністю та соціально-історичною індивідуальністю. Окремі фахівці вважають, що можливе визначення і феномена російської цивілізації.

На противагу цьому вертикальний зріз характеризує розвиток цивілізації у широкому розумінні цього поняття. Він відображує історичну еволюцію суспільства, його поступальний рух від одного ступеня зрілості до іншого — більш високого. У цьому розвитку узагальнюється логіка суспільно-історичного прогресу людства, що відбивається у всесвітньому масштабі.

Перехід від одного рівня світової цивілізації до іншого здійснюється через глобальні за своїм змістом технологічні революції,що відбивають якісні стрибки у розвитку суспільно-продуктивної сили праці людини, способи її взаємодії з природою.

Першою в історії людства технологічною революцією, яка дістала назву неолітичної, стала революція, що забезпечила перехід від варварства до цивілізації. Поняття «неолітична революція» походить від грецького litos — камінь. Завдяки цій революції у сільському господарстві почали широко використовувати відповідним чином оброблені камінні знаряддя праці. Саме цим було забезпечено перехід від збирального до виробничого та переробно-го господарства. Революція, про яку йдеться, відкрила аграрну (сільського-подарську) цивілізацію, для якої головною формою багатства і по суті голов-ним знаряддям виробництва стала оброблювана земля. Аграрна цивілізація, що значно прискорила розвиток суспільного виробництва, зайняла значний відрізок історії людства — 8-10 тис. років. Вона була панівною до середини XVIII ст. (рис. 65).

Промислова революція другої половини XVIII ст. — першої третини XIX ст. поклала початок індустріальній цивілізації, що розвивається і в наш час. Ґрунтуючись на застосуванні системи машин і механізації виробничих процесів, індустріальна цивілізація зробила новий велетенський крок у подальшому зростанні продуктивної сили праці людини, забезпеченні її панування над силами природи. Вперше в історії людства створені працею людини засоби виробництва, передусім механічні знаряддя праці, стали головною формою багатства суспільства.

Індустріальна цивілізація забезпечила не лише механізацію виробничих процесів, а й якісно новий крок вперед у розвитку суспільного поділу праці, спеціалізації та кооперування виробництва. Вона розірвала натуральну структуру господарювання, що існувала протягом тисячоліть, та зробила панівною товарну форму виробництва та обігу.

У зв'язку зцим слід звернути увагу на те, що товарне виробництво та ринок, економічна демократія та плюралізм власності притаманні за своїм змістом не суто капіталістичному устрою, як це вважалося до недавнього часу. Вони є невід'ємною прерогативою індустріальної цивілізації.

Саме з огляду на це стає зрозумілим, що багато з того, що до недавньо-го часу економічна теорія відносила лише до категорій капіталістичної сус-пільної формації, тепер цілком природно оцінюється як загально цивілізацій-не надбання.

Водночас, забезпечивши небачені до цього можливості розвитку про-дуктивних сил та матеріального багатства суспільства, індустріальна цивілі-зація породила й власні економічні межі свого розвитку. Важливо зрозуміти, що таким лімітуючим порогом її подальшого прогресу є розвиток людської особистості, свободи її дії та самореалізації. Йдеться ось про що. Раніше на-голошувалося на тому, що за умов розвитку індустріальної цивілізації впер-ше в історії людства основним засобом виробництва й головною формою ба-гатства суспільства є створені людиною механічні знаряддя праці — маши-на. Відповідно до цього втілена у машині минула (уречевлена) праця набува-ла панівного положення над безпосередньо живою працею людини. Це приз-вело до того, що виробник перетворився на придаток до машини, на частко-вого робітника, на лише один з чинників виробничого процесу. Зведення лю-дини праці до функції чинника виробництва визначило (та і визначає зараз) діапазон можливих меж її виробничої діяльності. Відповідним чином обме-жувалися і обмежуються й так звані соціальні інвестиції — без посередні вкладення капіталу у відтворення людини, розвиток багатства її особистості.

Отже, сформувалося об'єктивне протиріччя між загальною логікою історичного прогресу, який вимагає підпорядкування всього виробничого процесу розвитку людини, її потреб та здібностей, і метою індустріального розвитку. Формою вирішення цієї суперечності стало зародження і нагромадження, розпочинаючи з середини XX ст. в межах індустріальної цивілізації, нових якісних елементів постіндустріального розвитку. Особливий імпульс цьому процесу надав сучасний етап науково-технічної революції, що почав інтенсивно розвиватися з кінця 70-х — початку 80-х років. Специфічність його полягає в тому, що за своїм змістом він несе на собі ознаки нової технологічної революції.

Відповідно до цього період, що нині переживає людство, класифікується як перехідний: зберігаючи виробничі структури індустріальної цивілізації, він водночас знаменує собою вступ суспільства у принципово нову постіндустріальну цивілізацію.

Природно, що у цьому разі йдеться, з одного боку, про виробничі структури найбільш розвинених країн, а з іншого — про формування лише початкових форм постіндустріального суспільства, які ще тільки зароджуються. На жаль, ми не маємо змоги проаналізувати їх, виходячи з досвіду розвитку нашої країни. Однак у західній суспільно-економічній літературі надруковано ряд фундаментальних наукових досліджень, які дають можливість визначити найважливіші процеси, що нині інтенсивно розвиваються.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гуманістична спрямованість цивілізаційного процесу.	\|	Які ж основні риси нових економічних структур слід розглядати як елементи постіндустріальної цивілізації?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.