Класифікація стародавнього Китаю

Періодизація психічного розвитку

Розвиток людини має індивідуальний характер. Як ви вже знаєте, в онтогенезі реалізуються як загальні закономірності розвитку представника Homo sapiens, так і індивідуальні особливості розвитку кожної людини.

Кожна людина має унікальні варіації генетичних програм і унікальні обставини, в яких ці програми реалізуються. Таким чином, у розвитку людини доцільно розглядати універсальні та індивідуальні закономірності життєвого циклу, формування психічних здібностей та становлення психіки загалом. Періодизація психічного розвитку – це спроба виокремити загальні закономірності побудови життєвого циклу людини.

Потреба у знаходженні закономірностей розвитку людини в процесі життя існувала здавна. Наведемо для прикладу деякі періодизації життєвого циклу людини (за Гамезо М.В., Герасимовою В.С., Горловою Г.Г.)

Молодість	до 20 років
Вік вступу у шлюб	до 30 років
Вік виконання соціальних обов’язків	до 40 років
Пізнання власних помилок	до 50 років
Останній період творчості	до 60 років
Бажаний вік	до 70 років
Старість	від 70 років

Класифікація життєвих стадій за Піфагором (VI ст. до н.е.)

Період становлення	0-20 років (весна)
Молода людини	20-40 років (літо)
Людина у розквіті	40-60 років (осінь)
Стара людина	60-80 років (зима)

Класифікація вікових стадій життя за Гіппократом (ІV ст. до н.е.)

Перший період	0-7 років
Другий період	7-14 років
Третій період	14-21 року
Четвертий період	21-28 років
П’ятий період	28-35 років
Шостий період	35-42 років
Сьомий період	42-49 років
Восьмий період	49-56 років
Дев’ятий період	56-63 років
Десятий період	63 –70 років

В архаїчних суспільствах вікові відмінності між індивідами збігаються з відмінностями соціальними. Кожна вікова група людей виконує власні, лише їй властиві соціальні функції. Наприклад, у феодальному суспільстві, соціалізація забезпечується шляхом безпосереднього залучення підлітків та юнаків до діяльності дорослих ( зброєносці воїнів, учні ремісників та т.п.).

Жан Жак Руссо першим звернув увагу на ту роль, яку відіграє цей період („друге народження”, ”народження у житті”) в житті людини, де визначальна особливість є – ріст самосвідомості.

Д.Б.Ельконін писав, що на ранніх етапах розвитку людства, коли основним засобом добування їжі було збирання, дитину дуже рано залучали до праці дорослих і вона на практиці навчалася застосовувати примітивні знаряддя. За таких умов не було ні необхідності, ні можливості для спеціальної стадії підготовки дітей до майбутньої трудової діяльності.

Дитинство виникає тоді, коли дитину не можна безпосередньо залучити до системи суспільного відтворення, оскільки потрібні спеціальні зусилля, щоб вона оволоділа складними знаряддями праці. Участь дітей у суспільній продуктивній праці з дорослими відсувається у часі.

Існує багато різноманітних теорій щодо сутності та особливостей вікового розвитку людини. Л.С.Виготський зауважував, загальних теорій у віковій психологій більше, ніж чітко встановлених фактів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття про кризи та стабільні періоди розвитку	\|	Становлення зарубіжної вікової психології

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.