Класифікація організацій

1. За характером і видом господарської діяльності:

- промислові,

- торговельні,

- фінансові,

- транспортні,

- будівельні тощо

2. За організаційно- правовою формою діяльності:

- приватні (одноособові, сімейні);

- господарські товариства;

- колективні (акціонерні);

- комунальні;

- державні;

- спільні (змішані);

- іноземні;

- об'єднання.

3. За взаємовідносинами із зовнішнім середовищем і підрозділами:

- механістичні (бюрократичні) – не здатні адаптуватися до змін у зовнішньому середовищі;

- органічні (адаптивні) – здатні до адаптаціх до змін зовнішнього середовища за рахунок змніи системи взаємовідносин між підрозділами в організації

4. За статусом окремих організаційних елементів

¾ Формальна організація – група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або цілей.

¾ Неформальна організація – група людей, яка виникає спонтанно, на підставі задоволення спільних інтересів, і де люди вступають у взаємодію один з одним досить регулярно.

Неформальні групи можуть утворюватися на основі виробничих стосунків, дружніх відносин, професійного вміння, давніх зв'язків у періоди навчання у школі, вузі, за національним походженням, регтігійними віруваннями та іншими суспільними інтересами.

На сучасному етапі всі організації розглядаються як відкриті системи — системи, внутрішні елементи яких взаємодіють не лише між собою, а й із зовнішнім середовищем.

Система –це деяка цілісність, що складається з взаємозалежних частин, кожна з яких вносить свій внесок у характеристики цілого.

Компоненти системи. У складі кожної системи можна розрізняти дві тісно взаємодіючі підсистеми - керуючу і керовану. Керуюча підсистема - це "хто" керує, а керована - "чим" чи "ким" керують. Аналогічними їм за змістом є поняття "суб´єкт управління" і "об´єкт управління".

Управління організацією повинно спиратися насамперед на основні загальнометодологічні принципи системного підходу, який становить стратегію наукового пізнання і практичної діяльності в різних сферах дійсності, а також у сфері менеджменту.

Ситуаційний підхідвизнає, що хоча загальний процес управління і є однаковим, специфічні прийоми, які використовує керівник повинні змінюватися залежно від ситуації.

Сутність ситуаційного підходу можна краще усвідомити у процесі співставлення принципового та ситуаційного мислення. Об’єктом досліджень ситуаційного підходу виступають найбільш значущі в управлінні ситуаційні зміни, зокрема у сферах лідерування, побудови організаційних структур, кількісних оцінок тощо.

Тому за таким підходом менеджер повинен:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інтегровані підходи до управління	\|	Питання 4. Сучасні напрями парадігми управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.