Право і закон.

Соціальна цінність права реалізується в соціальній цінності окремих юридичних законів.

Коли закон має соціальну цінність?

Тоді, коли він відповідає праву, адже право і закон - не одне і те ж. Закон може бути двох видів: правовий і неправовий. Ще Тарас Шевченко мріяв про «праведний закон» в Україні, тобто про правовий, справедливий закон, підкреслюючи тим самим неправедність законів царської Росії для кріпосних селян і для пригноблюваних народів, що знаходяться в її складі.

Правовий закон відповідає вимогам права, втілює справедливість. Проте будь-який закон - правовий або неправовий, - належним чином прийнятий, підлягає виконанню, поки він не скасований. В країнах з демократичним режимом (а такою є Україна) ця вимога не розповсюджується на явно злочинні розпорядження і накази (ст.60 Конституції України).

Оцінка закону як правового і ставлення до нього в значній мірі залежать від загальної і правової культури суспільства. Яке суспільство, такі і його уявлення про право і справедливість. Відмінність правових і неправових законів має практичний результат - створення механізму контролю над триманням законів, їх відповідністю людським цінностям. За допомогою такого механізму скасовується закон, визнаний неправовим. В більшості розвинених демократичних країн такий механізм існує. Він іменується конституційним контролем. В Україні його здійснює Конституційний суд, який згідно ст. 147 Конституції України вирішує питання про відповідність законів і інших правових актів Конституції України. Провідний принцип конституційного контролю виражається в наступному - конституція країни втілює прийняті в цій країні уявлення про права людини, про справедливість, рівність, свободу, про механізм управління і здійснення державної влади. Таким чином, визнається, що конституція - це основний правовий закон, а всі інші закони можуть бути перевірені на відповідність конституції або, що те ж саме, на відповідність праву. Якщо закон не відповідає конституції, він вважається неправовим і скасовується.

Звичайно, абсолютно правового ідеалу, який задовольняв би всіх, не існує. Практично неможливо об'єктивно визначити справедливість, оскільки відсутній механізм її виділення. Конституція - це наближення до ідеалу, яке на даному етапі розвитку країни відповідає рівню політичної, правової, нарешті, загальнолюдської культури суспільства. Іншої вищої точки відліку для визначення правового або неправового змісту закону, окрім конституції, немає. В питаннях про права людини такою точкою відліку є міжнародні акти про права людини. Кожний підготовлений парламентом закон повинен бути перевірений на предмет його відповідності цим актам.

Отже, право і закон - не одне і те ж. Проте було б неправильним їх протиставляти один одному, вважати, що юридичні норми можуть існувати без виразу їх в законі і інших формах, що санкціонуються державою, говорити про їх несумісність або про те, що право взагалі незалежно від держави. Право завжди має форму виразу: основною з цих форм є закон.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Цінність права.	\|	Яке співвідношення права і економіки?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.