Держава та об'єднання громадян

Взаємини держави та об'єднань громадян регулюються законом, і в першу чергу, нормами конституції. При цьому зберігається внутрішня самостійність громадських організацій, їхня відносна незалежність у вирішенні актуальних питань на основі взаємного визнання політичного плюралізму, принципів самоврядування та самодіяльності. Дер-

жава не втручається в діяльність офіційно зареєстрованих об'єднань, якщо вони не порушують законів.

Відносини держави з об'єднаннями громадян включають кілька аспектів:

1) держава встановлює правові основи створення і фун
кціонування об'єднань громадян. Наприклад, законодавча
інституціоналізація політичної партії включає: визначення
поняття політичної партії; умови і порядок створення та
припинення діяльності політичних партій; вимоги до ідео
логії, програмних положень, організаційної будови і по
рядку діяльності; взаємини з публічною владою, перш за
все участь у виборах і діяльності представницьких органів
держави та місцевого самоврядування;

2) об'єднання громадян має бути легалізоване (визнане
державою) шляхом реєстрації або повідомлення про засну
вання. В Україні політичні партії і міжнародні громадські
організації реєструються Міністерством юстиції України,
все інші (за вибором засновників) легалізуються шляхом
повідомлення Міністерством юстиції або місцевими орга
нами виконавчої влади;

3) держава залишає за собою право контролю над пев
ними сферами діяльності об'єднань громадян. Зокрема,
здійснюється фінансовий контроль, контроль за дотриман
ням ними вимог законодавства;

4) держава має право притягати до юридичної відпо
відальності і в примусовому порядку припинити діяль
ність об'єднання громадян у разі порушення ним законо
давчих норм;

5) держава гаранту є захист законних прав та інтересів
^; об'єднань громадян, зокрема — в судовому порядку.

Законодавством України передбачені дві організаційні форми об'єднань громадян: політична партія та громадська організація.

Політична партія — це добровільне об'єднання грома-дян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, яка ставить головною метою отримання, утримання та здійснення влади (самостійно або в коаліції з іншими) за допомогою просування своїх представників на ключові пости в державі, спираючись на підтримку суспільства.

Громадська організація — це добровільне формування осіб, що об'єдналися для задоволення своїх неполітичних

законних інтересів (соціальних, економічних, творчих, вікових, культурних, національних, спортивних тощо).

Специфічними різновидами об'єднань громадян є релігійні організації та професійні спілки, створення і діяльність яких окремо регулюються законом. У зарубіжних Країнах існують такі види об'єднань громадян як громадські рухи та громадські ініціативи.

Держава, надаючи громадянам право на об'єднання, створює необхідні умови для їх успішної діяльності. Об'єднання громадян користуються широкими політичними свободами: слова, друку, зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Внутрішні ж відносини між членами об'єднань громадян регулюються корпоративними нормами.

6_;5. Держава і місцеве самоврядування

Місцеве самоврядування — це самостійна і під свою відповідальність діяльність населення з вирішення питань місцевого значення. Воно є самостійною недержавною формою народовладдя на місцях, інакше кажучи, це влада місцевої територіальної Громади. Органи місцевого самоврядування автономні, тобто не підпорядковані ні одне одному» ні державі.

Існує два осйОйййх теоретичних і практичних підходи до взаємин державної влади і місцевого самоврядування.

Державна теорія і практика місцевого самоврядування виходять із того, що місцеве самоврядування породжене державою і нерозривно з ним пов'язане. Зокрема, виборні глави органів місцевого самоврядування затверджуються державою і діють Як представники державної влади. Крім того, органи місцевого самоврядування можуть наділятися окремими повноваженнями державних органів із передачею їм при цьому необхідних ресурсів для їх здійснення.

Громадська теорія і практика місцевого самоврядування базується на незалежності органів місцевого самоврядування від держави. Виборні органи місцевого самоврядування є самостійними щодо центральної влади і утворюють систему місцевого самоврядування (муніципальну систему). Місцеве самоврядування включає як виборні органи, так і адміністративні служби, що перебувають у їхньому віданні. Ці служби називаються комунальною

(муніципальною) адміністрацією й утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету.

При будь-якій із названих моделей система місцевого самоврядування є більш демократичною у порівнянні з державним управлінням на місцях. Вона дозволяє повніше враховувати проблеми розвитку території, інтереси різних груп населення, ефективніше управляти освітою, підтриманням порядку, утриманням доріг тощо. До того ж державний бюджет звільняється від витрат на утримання місцевої адміністрації.

Предмет відання органів місцевого самоврядування складає: комунальне господарство та впорядкування території; охорона природи та культурної спадщини; місцева інфраструктура (транспорт, дороги тощо); соціальна та культурна сфера. Коло повноважень органів місцевого самоврядування включає: створення комунальних підприємств різного профілю і керівництво їхньою роботою; надання допомоги малозабезпеченим; будівництво соціального житла, муніципальних шкіл, лікарень, дитячих садів; встановлення правил поведінки у громадських місцях, видання розпоряджень щодо пожежної охорони, санітарного нагляду; створення місцевих поліцейських сил, на які покладається несення патрульної та охоронної служби. У ряді фінансових повноважень найважливішим є ухвалення місцевого бюджету, який складається з власних доходів (податки і збори з населення) та дотацій із державного бюджету.

4. Регулятивна	Г. Формування політичної свідомості, залучення членів суспільства до політичної участі та діяльності
5. Дистрибутивна	Д. Об'єднання громадян та їх колективів навколо загальних соціально-політичних цілей, узгодження різноманітних інтересів держави і соціальних спільнот
6. Ідеологічна	Е. Визначення цілей та завдань суспільства, виробленні програми його життєдіяльності

4. Складіть таблицю «Типологія політичних систем».

Критерій типології	Види політичних систем

5. Визначте місце держави в політичній системі суспіль
ства.

6. Охарактеризуйте місце і роль політичних партій і
громадських організацій у політичній системі.

7. Визначте відмінності між політичними партіями та
громадськими організаціями.

8. Охарактеризуйте основні теорії місцевого самовряду
вання.

Питання, завдання та тести для самоконтролю

1.Дайте визначення політичної системи суспільства.

2. Складіть схему «Структура політичної системи».

3. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Фун
кції політичної системи суспільства».

1. Цілепокладальна	А. Мобілізація людських, матеріальних і духовних ресурсів для досягнення поставленої мети
2. Організаторська	Б. Встановлення норм, на основі яких функціонує політична система та окремі її суб'єкти
3. Інтеграційна	В. Розподіл матеріальних і духовних цінностей у суспільстві

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Місце держави в політичній системі суспільства	\|	Додаткова література

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.