Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Розділ 7

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВА


 


 

JO


7.1. Громадянське суспільство: '

становлення концепції '

Уперше поняття «громадянське суспільство» зустріча­ється в Арістотеля, який називав його politike koinonia — політичною спільнотою. «Калькою» цього терміну в латин­ській мові і став вираз «societas civilis» (громадянське су­спільство). З погляду Арістотеля громадянське суспільство можливе лише у правильній державі («політії»), де грома­дяни беруть «рівну участь у всіх вигодах суспільного жит­тя» і діють «в інтересах загальної користі». Арістотель не ототожнював державу з громадянським суспільством, але й не протиставляв їх чітко, бо різні аспекти того та іншого в суспільному житті античного поліса тісно стикалися.

До ідеї «громадянського суспільства» мислителі повер­нулися в епоху ранньобуржуазних революцій. Тоді скла­лося кілька різних концепцій громадянського суспільства, хоча всі вони ґрунтувалися на ідеї суспільного договору. Згідно з теорією Томаса Гоббса, суспільний договір приво­дить до створення держави, але не суспільства. І лише держава своєю владою забезпечує те злиття окремих людей, яке й є суспільством.

Джон Локк, визначаючи продукт суспільного договору
як «політичне або громадянське суспільство», прагнув зна­
йти відмінність між «урядом» і «суспільством». Уряд уяв­
ляється ним як похідний від суспільства, яке може встано­
вити, змінити або змістити його. Локк одним із перших
формулює, хоча й нечітко, право народу (громадянського
суспільства) на непокору державній владі. ;)


107


Шарль Луї Монтеск'є ввів відмінність між державою та громадянським суспільством, указуючи, що «абсолютна монархія, яку деякі вважають єдиною формою правління у світі, насправді є несумісною із громадянським суспіль­ством і, отже, не може бути формою громадянського прав­ління». Розмежування між державою і громадянським суспільством він обґрунтовував розподілом приватного та публічного права. Якщо публічне право регулює взаємини правителів і підвладних, то приватне право регулює відно­сини між членами суспільства.

Жан Жак Руссо розмежовував два договори — одним було створене громадянське суспільство, а другим — дер­жава. В основі громадянського суспільства, з його точки зору, лежить приватна власність, поява якої призвела до боротьби між бідними та багатими. Для того щоб забезпе­чити себе і своє майно, багаті склали хитромудрий план. Вони запропонували заснувати публічну владу нібито для захисту всіх від взаємних розбратів. Насправді у суспіль­ному житті з'явилася ще й політична нерівність. Єдино виправданою основою держави, за Руссо, є новий суспільний договір, учасниками якого повинне стати все доросле на­селення держави. Тільки тоді громадянське суспільство і держава, що виражає загальні інтереси і волю громадян, збігатимуться.

Томас Пейн теж вважав, що не можна ототожнювати такі категорії, як суспільство і держава. Схожість між ними лише в тому, що вони виникли «природним чином», без якого б то не було втручання надприродних сил. Суспіль­ство і уряд відрізняються один від одного і за своїми фун­кціями, і за походженням. Суспільство виникло тому, що людям важко жити поодинці. Держава виникла унаслідок кровної зацікавленості людського суспільства у дотриман­ні порядку.

Особливий інтерес представляють погляди на історію формування громадянського суспільства Адама Фергюссо-на, викладені ним у книзі «Досвід історії громадянського суспільства». У Фергюссона громадянське суспільство — це тип політичного порядку, який захищає та удосконалює ремесло, культуру і «громадянський дух» через регулярне правління, правові норми і систему збройної оборони. Фер-гюссон вважає необхідним створення асоціацій громадян, які пронизували б усе громадянське суспільство, інакше створюватимуться передумови для деспотичного правління.


Багато в чому ці ідеї лежать в основі сучасного партійного; плюралізму.

Ще один аспект громадянського суспільства — його людський вимір — був помічений Іммануїлом Кантом. Під громадянським суспільством Кант розумів суспільство, засноване на універсальних правах людини, що виходять за рамки будь-яких приватних правових або політичних систем. У кантівській філософії історії постулювалося якесь, загальне громадянське суспільство, засноване на принципі панування права, як мета людського розвитку.

Таким чином, в епоху Просвітництва і ранньобуржуаз-них революцій склалося уявлення про громадянське су­спільство як противагу державі, з одного боку, і громадян­ське суспільство як джерело державної влади, з іншого. '

Георг Фрідріх Гегель зробив спробу філософського осмис­лення співвідношення між громадянським суспільством і державою. Сфера дії держави, заГегелем, — загальні інтере­си, а громадянського суспільства — приватні інтереси. Громадянське суспільство є внутрішньо дуалістичним і суперечливим. З одного боку, це арена боротьби всіх проти всіх, з іншого — приватний інтерес кожного не може бути реалізований поодинці. Звідси Гегель виводить необхідність вищої влади держави, яка має забезпечити справжню сво­боду індивідів замість боротьби всіх проти всіх. Для цього громадянське суспільство має бути впорядковане політич­ною владою — державою, що стоїть над ним. Держава є вищим досягненням права, етичним цілим, у якому зніма­ються суперечності, що мають місце в громадянському співтоваристві.

У 80-і pp. XX ст. з'явилося нове трактування поняття «громадянське суспільство», пов'язане з іменами таких по­літичних мислителів, як Вацлав Гавел, Ендрю Арато та ін.

В.Гавел говорить про три опори, на яких будується гро­мадянське суспільство: принцип добровільного об'єднання приватних осіб, децентралізація державної влади і деле­гування частини її повноважень неурядовим організаціям. В основі громадянського суспільства — наділений усіма основними правами громадянин. Гавел бачить у громадян­ському суспільстві один із кращих засобів людської само-реалізації.

Е. Арато під громадянським суспільством розуміє сферу соціальної взаємодії між економікою і державою, що скла­дається, у першу чергу, зі сфер найбільш близького спілку-


вання (зокрема сім'ї), об'єднань (зокрема, добровільних), соціальнихрухів і різних форм публічної комунікації. Ара-то та його однодумці сьогодні виходять із того, що грома­дянське суспільство виступає як фундамент демократії.

У вітчизняній літературі можна знайти кілька підходів до визначення громадянського суспільства. Та все ж часті­ше за все його зміст включає всю недержавну сферу суспіль­них відносин. Як приклад можна навести визначення громадянського суспільства, подане російським політоло­гом К.С. Гаджієвим: «Це система самостійних і не залежних від держави суспільних інститутів і міжособових відносин, які створюють умови для самореалізації окремих індивідів і колективів і через які виражаються і реалізуються при­ватні інтереси і потреби — індивідуальні і колективні».


Читайте також:

  1. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
  2. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
  3. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
  4. Аналіз бойових дій пожежних підрозділів
  5. Б – розділення гелю на дві фази
  6. БАГАТОСТАНЦІЙНИЙ ДОСТУП І МЕТОДИ РОЗДІЛЕННЯ СИГНАЛІВ ЗЕМНИХ СТАНЦІЙ
  7. Банк даних про випадки порушень статутних правил взаємовідносин у військовому підрозділі
  8. Взаємодія органів слідства з підрозділами, уповноваженими здійснювати оперативно-розшукову діяльність, при розслідуванні злочинів
  9. Взаємодія підрозділів при проведенні виїзних планових та позапланових перевірок
  10. Взаємодія СВА з іншими структурними підрозділами підприємства.
  11. Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами.
  12. Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами.




Переглядів: 462

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Додаткова література | Громадянське суспільство: поняття і структура

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.