МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Праворозуміння як категорія юридичної наукиПраво є настільки унікальним, складним і суспільно необхідним феноменом, що протягом усього часу його існування науковий інтерес до нього не тільки не зникає, а й зростає. Питання праворозуміння належать до «вічних» уже тому, що людина на кожному звитків свого індивідуального та суспільного розвитку відкриває у праві нові якості, нові аспекти співвідношення його з іншими явищами та сферами життєдіяльності соціуму. У світі існує безліч наукових ідей, течій і точок зору з приводу того, що є право. Але лише останнім часом учені стали задаватися питанням: «Що означає розуміти право?». Праворозуміння— це наукова категорія, що відображає процес і результат цілеспрямованої розумової діяльності людини, і включає пізнання права, його сприйняття (оцінку) і ставлення до нього як до цілісного соціального явища. Суб'єктом праворозуміння завжди виступає конкретна людина, наприклад: 1) індивід, який володіє деякими знаннями права і на 2) юрист-професіонал, який має достатній запас знань 3) учений, людина з абстрактним мисленням, яка за а й принципів права, володіє певною методологією дослідження. Праворозуміння є завжди суб' єктивним, оригінальним, хоча уявлення про право можуть збігатися у групи осіб та у цілих соціальних спільнот. Об'єктом праворозуміння можуть бути право в планетарному масштабі, право конкретного суспільства, галузь, інститут права, окремі правові норми. При цьому нерідко знання про окремі структурні елементи переносяться на право в цілому. Важливе пізнавальне навантаження тут несуть середовище і суспільні явища, що взаємодіють із правом. Зміст праворозуміння складають знання суб'єкта про його права та обов'язки, конкретні та загальні правові дозволи, зобов'язування, заборони, а також оцінка і ставлення до них як до справедливих або несправедливих. Залежно від рівня культури, методичної оснащеності суб'єкта і вибору предмета вивчення праворозуміння може бути повним або неповним, правильним або спотвореним, позитивним або негативним. Образ права, що склався в думках наших попередників і виразився у вигляді тієї або іншої концепції, здійснює помітний вплив на формування праворозуміння у нащадків. Концепція праворозуміння — це певний напрям в науковому пізнанні сутності та соціального призначення права. При розгляді різних концепцій праворозуміння необхідно враховувати такі обставини: 1) історичні умови функціонування права і рамки куль 2) залежність результату праворозуміння від філософ 3) початкові посилки концепції, а саме: що береться за 4) концепціям праворозуміння, з одного боку, властиві відомі в усі часи. Якісь їх елементи змінюються, якісь за-* лишаються стабільними і незмінними. 10.2. Юридичне і легістське праворозуміння t Принципова відмінність між двома протилежними типами праворозуміння, які називають юридичним і легіст-ським, пов'язана з розрізненням або ототожненням права і закону. Легістське праворозуміння засноване на законі і на ототожненні права і закону (від лат. lex — закон). Право сприймається як продукт держави, як наказ офіційної державної влади. Право зводиться до примусово-владних установок, до формальних джерел позитивного права (законів), за межами яких права немає. Таке легістське ототожнення права і закону є принципом і сенсом доктрини юридичного позитивізму. Юридичне праворозуміння — це правове розуміння, засноване на розрізненні права і закону (від лат. jus — право). Право розглядається як об'єктивна міра свободи і справедливості, не залежна від волі, розсуду або свавілля державної влади. Закон же є актом державної влади і за своїм змістом може бути, а може і не бути правовим. Юридичний тип праворозуміння має два різновиди: 1) природно-правовий підхід, що виходить із визнання 2) лібертарно-юридичний підхід, який під правом має Практичний сенс розрізнення права і закону зумовлений необхідністю розмежування і зіставлення права та свавілля. Далеко не завжди закон, що є владним велінням держави, утілює в собі право. Інакше довелося б визнати правом расові закони нацистської Німеччини або репресивне законодавство СРСР 1930-х pp. Правовий закон відповідає вимогам добра, свободи і справедливості і характеризується такими ознаками: 1) закріплює міру свободи індивіда; 2) утілює в собі принцип формальної правової рівності наковій мірі поширюються на державну владу і громадян; 3) враховує та охороняє інтереси тих, хто перебуває за 4) є не продуктом волі та суб'єктивного розсуду законо 5) правовий закон — антипод свавілля. Реальне буття правового закону можливе тільки в умовах Читайте також:
|
||||||||
|