ГРОМАДСЬКЕ ДОШКІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ ЗА ЧАСІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

КОРОТКИЙ НАРИС РОЗВИТКУ ГРОМАДСЬКОГО ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ (з 1991 р.)

Із проголошенням незалежності України та побудовою нової самостійної держави гостро постало питання про докорінне реформування системи народної освіти, зокрема громадського дошкільного виховання. З перших кроків цього відбудовного періоду було прийнято низку державних та відомчих документів, спрямованих на відродження національної системи освіти, перебудову її структури та визначення змісту і методів освітньо-виховної роботи на всіх її рівнях.

Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI ст.»), (1993), Закон України «Про освіту» (1996) визначили основні стратегічні напрями розвитку освіти на період розбудови нової держави. Досягнення в цій галузі, як і в інших сферах суспільного та економічного життя, 1996 р. було закріплено та підтверджено Конституцією України.

Щодо громадського дошкільного виховання, то воно також регламентувалось багатьма документами, які визначали нові підходи до структури дошкільних навчальних закладів, вироблення нових освітніх програм, підготовки педагогічних кадрів тощо.

Згідно з Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI ст.»), Законами України «Про дошкільну освіту» та «Про охорону дитинства» (обидва — 2001 р.) у країні створено бага-топрофільну систему громадського дошкільного виховання, складниками якої є як державні дошкільні навчальні заклади, так і різноманітні приватні установи або альтернативні типи дошкільних закладів. На цей час в Україні відповідно до Закону «Про дошкільну освіту» створено такі типи дошкільних навчальних закладів: дошкільний навчальний заклад (ясла) для дітей віком від двох місяців до трьох років; дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років; дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) для дітей віком від трьох до шести (семи) років; дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) компенсуючого типу для дітей від двох до семи (восьми) років, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації; будинок дитини — дошкільний навчальний заклад системи охорони здоров'я для медико-соціального захисту ді-тей-сиріт і дітей, позбавлених піклування батьків; дошкільний навчальний заклад (дитячий будинок); дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) сімейного типу для дітей віком від двох до шести (семи) років, які перебувають в родинних стосунках; дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, у складі якого можуть бути групи загального розвитку, компенсуючого типу, сімейні, прогулянкові, в яких забезпечуються дошкільна освіта з урахуванням стану здоров'я дітей, їхнього розумового, психічного та фізичного розвитку тощо.

Відповідно до зазначених законів освітньо-виховна робота проводиться з дітьми раннього та дошкільного віку за різними програмними документами, як відомчими, так і варіативними або авторськими. Нині в Україні найпоширенішими є програми «Малятко» (створена колективом науковців АПН України та викладачами педагогічних навчальних закладів) та «Дитина» (створена колективом викладачів Міжрегіонального інституту вдосконалення вчителів імені Бориса Грінченка). В регіонах України діють освітні програми, розроблені працівниками методичних кабінетів керівних органів освіти цих міст («Дитина в дошкільні роки» — м. Запоріжжя; «Українське дошкіл-ля» — м. Львів та ін.). Низку авторських програм спрямовано на роботу з обдарованими дітьми або з такими, які потребують особливого підходу («Надія» — м. Одеса, «Ранній інтелектуальний розвиток», за методикою М. Веракси — м. Львів тощо); діють програми альтернативних дошкільних закладів, які працюють за методикою С. Ф. Русової, системою М. Монтессорі, вальдорфською педагогікою тощо.

Особливе місце у визначенні стратегії дошкільного виховання, головних завдань та змісту освіти в сучасних дошкільних закладах належить документу, який створено широким колом науковців, викладачів вищих навчальних закладів та коледжів, практичних працівників. Це — «Базовий компонент дошкільної освіти в Україні», прийнятий 1998 р. Міністерством освіти України та Академією педагогічних наук України. Програма освітньої роботи, яка визначена у цьому документі, охоплює основні сфери життєдіяльності людини і має такі розділи: «Природа», «Культура», «Люди», «Я сам». Кожен розділ розкриває напрями та очікувані результати освітньо-виховної роботи, форми практичної діяльності дітей, які забезпечують засвоєння ними знань, набуття необхідних навичок. Відмітною ознакою цього документа є його спрямованість на впровадження самобутніх засад виховання, забезпечення гармонійного розвитку дітей на основі їх входження у сучасне життя, культуру українського народу, оволодіння рідною мовою тощо.

Упродовж останнього десятиріччя значно підсилено підготовку педагогічних кадрів для дошкільних навчальних закладів. Крім дошкільних факультетів, які існували в Україні до 1990 р. (у Києві, Рівному, Слов'янську, Одесі, Бердянську), створено нові дошкільні факультети та педагогічні коледжі (у Полтаві, Глухові, Харкові, Мелітополі, Івано-Франківську, Умані, Миколаєві та інших містах). Створюються також приватні та комерційні вищі навчальні заклади, ліцеї та коледжі. У цих закладах діє багаторівнева система навчання: бакалав-рат, підготовка спеціалістів, магістратура. Така багатоступенева освіта потребує розмежування рівнів підготовки фахівців, а отже, й розробки освітньо-кваліфікаційних стандартів до кожного з них.

Змінюються також форми й методи навчального процесу у вищій школі. Йде пошук інтерактивних методів навчання, впроваджується інтегроване навчання, вдосконалюється теоретична та практична підготовка фахівців у галузі дошкільного виховання.

Розвиток теорії дошкільного виховання здійснюється багатьма вченими, психологами та педагогами, методистами з окремих методик освітньої роботи дошкільних навчальних закладів. Найактуальнішими проблемами у цій галузі нині є демократизація, гуманізація та індивідуалізація навчально-виховного процесу.

Нижче подаємо уривки з основних державних документів, які, починаючи з 1991 р., визначають розвиток дошкільної освіти, та орієнтують на її подальше вдосконалення та перебудову.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПЕРЕДМОВА	\|	ПРО ДИТИНСТВО ТА ДОШКІЛЬНУ ОСВІТУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.