ШКОЛА УКРАЇНСЬКИХ МОНУМЕНТАЛІСТІВ М. БОЙЧУКА

Одним із наймасщтабніших, найвагоміших явищ у барвистому калейдоскопі українського образотворчого мистецтва початку століття була творчість видатного українського художника Михайла Бойчука (1882-1939) та його послідовників. Це явище дістало назву «бойчукізм», хоча сам М. Бойчук і його учні називали себе «школою українських монументалістів».

Творчі зусилля школи українських монументалістів були спрямовані на пошуки сучасного стилю вітчизняного мистецтва, який, би ґрунтувався на національних традиціях і водночас перебував на рівні новітніх досягнень світової культури.

М. Бойчук звернувся до візантійських витоків української культури, до традицій середньовічних фресок, іконопису, народної творчості. Майстра приваблювали лаконічність вираження, підпорядкованість художніх засобів ідеї, продуманість побудови, гармонійність барв, відсутність зайвих деталей, виразність силуетів, співучість ліній. Саме лінії М. Бойчук відводив найважливішу роль з-поміж інших засобів художньої мови.

Бойчуківці виконали три великі монументальні розписи: Луцьких казарм у Києві, санаторію поблизу Одеси та Червонозаводського театру в Харкові. Однак у 30-ті роки, коли творчість бойчуківців оголосили ідейно ворожою радянській владі, усіх їх було знищено. Така сама доля спіткала й більшість станкових творів представників цієї школи. Уявлення про них можна дістати з невеликої кількості фотографій та картин, які чудом уціліли.

Одна з таких картин - «Біля яблуні» - написана Тимофієм Бойчуком (1896-1922), меншим братом М. Бойчука. В. її художньому вирішенні витримано всі принципи мистецтва бойчуківців. Сюжет твору (збирання яблук) має другорядне значення. Головна ідея - єдність Усесвіту, гармонія між людиною та природою. У центрі композиції зображено яблуню, що є втіленням правічного символу - «дерева життя», основи Всесвіту. Обабіч неї - постаті жінок, які зривають яблука. Жінки заглиблені у себе, їхні рухи плавні та сповільнені. За ними розгортається краєвид з низьким обрієм, що створює враження безмежності простору. Дійство відбувається немов в іншому вимірі, підносячи уяву глядача над буденністю.

В умовах тоталітарного режиму бойчуківці були приречені. Сталінська державна політика обернулася трагедією для української культури. Провідні бойчуківці - сам Михайло Бойчук, його брат Тимофій, дружина Софія Налепинська-Бойчук, Василь Седляр, Іван Падалка - 1937 р. були розстріляні.

Однак ідеї майстра продовжували жити у творчості його учнів, яким пощастило вціліти, та учнів його учнів. Це Оксана Павленко, Олексій Кравченко, Ярослава Музика, Микола Федюк, Олександр Довгаль, Григорій Синиця; у діаспорі - Святослав Гординський та ін. Нині молоді митці, прагнучи відродження українського мистецтва, дедалі більше цікавляться бойчукізмом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
АВАНГАРД	\|	РЕАЛІСТИЧНА ТРАДИЦІЯ У РОЗВИТКУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.