• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Протоколи динамічної адресації RARP, BOOTP, DHCP.

При роботі у невеликих мережах із однорідною нерозгалуженою структурою або коли необхідно забезпечити високий ступінь захисту інформації у мережі, використовується статична адресація- метод присвоєння IP-адрес, коли мережевий адміністратор вручну присвоює IP-адресу кожному вузлу. Але коли мова йде про великий неоднорідний мережевий комплекс, такий процес стає досить трудомістким і займає багато часу. Тому для оптимізації роботи мережі у таких умовах було розроблено протоколи динамічної адресації- протоколи, які дозволяють присвоювати IP-адреси без явного втручання адміністратора на основі певних параметрів.

Протокол RARP (Reverse ARP)дозволяє вузлу, який не знає своєї IP-адреси (наприклад, бездисковій робочій станції) визначити її на основі МАС-адреси. Якщо у мережі використовується протокол RARP, необхідна наявність вузла, який буде виконувати роль RARP-сервера.

Формат пакету RARP співпадає із форматом пакету ARP, але поле „operation code" має інші значення (3 - для RARP-запиту і 4 для відповіді).

Протокол BOOTP (Bootstrap protocol)оперує виключно у клієнт-серверному середовищі і вимагає єдиного сеансу обміну пакету для отриманні необхідної IP інформації. На відміну від RARP, BOOTP пакети можуть включати інформацію не лише про IP-адресу вузла, а і про адресу шлюза, сервера та ще певну інформацію, специфічну для виробника.

Власне кажучи, протокол ВООТР не дозволяє повністю динамічно проводити присвоєння IP-адрес. Від адміністратора вимагається створити конфігураційний файл, який буде містити параметри кожного пристрою. Адміністратор також мусить підтримувати та змінювати цю базу даних при додаванні вузлів. Кількість IP-адрес, які відводяться на мережу, строго відповідає кількості вузлів цієї мережі. Не може бути двох профілів із однаковими IP-адресами.

Пристрій використовує ВООТР для отримання IP-адреси при ввімкненні. ВООТР використовує UDP в якості транспортного протоколу. UDP повідомлення інкапсулюється у IP-пакет, який відправляється на широкомовну адресу 255.255.255.255. ВООТР-сервер отримує це широкомовне повідомлення і надсилає у відповідь теж широкомовний ІР-пакет, але на МАС-адресу певного пристрою. Якщо клієнт знаходить свою власну МАС-адресу у полі „адреса призначення" та широкомовну адресу у полі „IP-адреса призначення", він зберігає інформацію, яка міститься у ВООТР-повідомленні.

Формат ВООТР-пакету:

Ор операційний код повідомлення. Може приймати значення BOOTREQUEST або BOOTREPLY.

Htype тип фізичної адреси

Hlen довжина фізичної адреси

Hops клієнт встановлює в 0. Це поле використовується сервером для надсилання запиту в іншу мережу.

Xid ідентифікатор транзакції

Seconds час, який пройшов з моменту початку узгодження IP-адреси

dadder IP-адреса клієнта

Yiadder „ваша" (клієнта) IP-адреса

Siadder IP-адреса наступного сервера, який використовується у процесі роботи

Gladder IP-адреса довірчого агента (при використанні завантаження через довірчого агента, протокол SNMP)

Chadder фізична адреса клієнта

Server Host Name ім'я сервера, від якого отримано IP-адресу

Boot File Name дозволяє використовувати декілька ВООТР-файлів при завантаженні кількох операційних

систем

Vendor Specific Area містить необов'язкову інформацію, яка може бути надана клієнту.

Після формування ВООТР-запиту клієнт інкапсулює його у пакет, який в полі адреси отримувача містить широкомовну адресу, а в полі адреси відправника - значення „невідомо". Потім цей пакет вкладається в кадр, де поле адреси відправника містить МАС-адресу клієнта, а поле адреси отримувача - широкомовну. Цей кадр обробляється всіма вузлами мережі, але лише ВООТР-сервер може розпізнати у полі „ор" значення ВООТР-запиту і вірно створити ВООТР-відповідь. Всі інші вузли просто відкидають його. Сервер готує відповідь, куди включає необхідну інформацію. При формуванні пакету IP-адреса все ще виставляється широкомовною, оскільки клієнт все ще не знає своєї логічної адреси. При формуванні кадру заповнюється як поле адреси відправника (МАС-адреса сервера) так і поле адреси отримувача (МАС-адреса клієнта). При отриманні кадру клієнт передає його для обробки мережевому рівню. Детектувавши широкомовну IP-адресу, протоколи мережевого рівня приймають цей пакет і передають його для обробки на транспортний рівень. Там визначається, що це відповідь на ВООТР-запит, станції присвоюється IP-адреса та зберігається вся інша інформація, яка містилася у повідомленні.

Протокол DHCP (dynamic host configuration protocol) - це наступник ВООТР у великих гетерогенних мережах. Він дозволяє повністю автоматизувати процес отримання IP-адреси; адміністратору залишається лише вказати межі використовуваних IP-адрес. При використанні цього протоколу вся мережева конфігурація може бути отримана у одному повідомленні.

DHCP працює по клієнт-серверній технології. Під час завантаження системи клієнт надсилає DHCP-серверу запит на отримання IP-адреси. DHCP-сервер у відповідь надсилає повідомлення, яке містить IP-адресу клієнта та інші параметри мережі.

Механізм запиту будується на обміні повідомленнями між клієнтом і сервером.

1. Клієнт завантажує обмежену версію TCP/IP і відправляє запит DHCPDISCOVER на отримання IP-адреси в даній мережі. Запит містить апаратну адресу відправника.

2. Всі DHCP-сервери даної мережі надсилають широкомовне повідомлення DHCPOFFER, яке містить пропоновану IP-адресу, маску підмережі, тривалість терміну призначення адреси і IP-адресу сервера. Також сервер резервує дану IP-адресу на випадок згоди.

3. Клієнт обирає першу отриману IP-адресу і надсилає повідомлення DHCPREQUEST всім серверам. Вони звільняють зарезервовані адреси.

4. Сервер, адресу якого прийнято, відправляє повідомлення DHCPACK з IP-адресою, маскою підмережі та іншою інформацією (час оренди адреси). Клієнт, який отримав це повідомлення, зберігає дані і може працювати в мережі.

Якщо сервер не може з якихось причин прийняти конфігурацію клієнта, він надсилає повідомлення DHCPNAK, і клієнт починає процес отримання адреси заново.

DHCP підтримує 3 способи дресації: динамічний автоматичний розподіл ручний статичний розподіл автоматичний статичний розподіл.

У першому випадку DHCP-сервер видає адресу клієнту на певний обмежений час, який називається часом оренди (lease duration), що дає можливість у подальшому повторно використовувати цю ж адресу.

При ручній процедурі адміністратор надає DHCP-серверу інформацію про відповідність IP-адрес фізичним адресам або іншим ідентифікаторам клієнтів. Користуючись цією інформацією, DHCP-сервер завжди видає певному клієнту призначену адресу.

При автоматичному статичному розподілі DHCP-сервер присвоює IP-адресу із пула наявних IP-адрес без втручання адміністратора, який задає межі пула при початковому конфігуруванні DHCP-сервера.

У якості транспорта DHCP використовує UDP. Цей протокол є досить розповсюдженим і зручним у використанні; більшість виробників впроваджують його підтримку у своїх продуктах (наприклад, WinNT 3.5 і вище мають вбудовану підтримку DHCP-сервера, Win'95 і вище можуть виступати DHCP-клієнтом.

Недоліки:

- при відмові сервера вся мережа не працює. Для вирішення цієї проблеми слід задавати досить великий термін оренди, а також встановлювати декілька DHCP-серверів.

- DHCP-сервери не обмінюються інформацією для узгодження баз даних адрес. Для розв'язання слід кожному серверу задавати свій адресний пул.

Формат пакету DHCP:

Op операційний код повідомлення. Може приймати значення 1 (запит) або 2 (відповідь)

Htуре тип фізичної адреси

Hlen довжина фізичної адреси

Hops клієнт встановлює в 0. Це поле використовується сервером для надсилання запиту в іншу мережу.

Xid ідентифікатор транзакції

Seconds час, який пройшов з моменту початку узгодження IP-адреси

Flags лівий біт поля використовується в якості прапора широкомовного повідомлення, решта не використовуються і рівні 0.

Ciaddr IP-адреса клієнта Yiadder „ваша" (клієнта) IP-адреса

Siaddr IP-адреса наступного сервера, який використовується у процесі роботи

Giaddr IP-адреса довірчого агента (при використанні завантаження через довірчого агента, протокол SNMP)

Chaddr фізична адреса клієнта

Server Host Name ім'я сервера, від якого отримано IP-адресу

Boot File Name ім'я файла завантаження

Vendor Specific Area містить необов'язкову інформацію, яка може бути надана клієнту.

Читайте також:

1. Аналітична оцінка динамічної ліквідності банку
2. Взаємозв’язок психодинамічної теорії АСПН з іншими теоріями
3. Види атак на механізми та протоколи автентифікації
4. Використання масок в IP-адресації
5. Деякі протоколи і послуги Рівня застосувань.
6. Додаткові протоколи до Женевських конвенцій 1977 р.
7. Закон Планка. Інтенсивність випромінювання чорного тіла й будь-якого реального тіла залежить від термодинамічної температури й довжини хвилі.
8. Класифікація способів адресації
9. Криптографічні протоколи автентифікації
10. Лекція 6. Протоколи транспортного рівня: TCP, UDP, стек протоколів TCP/IP. Управління TCP з’єднанням.
11. Математичний опис динамічної системи
12. Мережезалежні та мереженезалежні протоколи

Переглядів: 1945