Політичний устрій Німеччини за Веймарською конституцією.

Конституція Німеччини.

План

Лекція №15

1.Конституція Німеччини.

2. Політичний устрій Німеччини за Веймарською конституцією.

3. Веймарська республіка.

4. «Корпоративна система» в Італії.

Внутрішня нестабільність молодої республіки доповнювалася загрозливим зовнішнім становищем: Британія і, особливо, Франція продовжували розглядати демократичну Німеччину як «небезпечних німців». Зима 1918 - весна 1919 рр. - найтяжчий період у житті приниженої країни, що роздиралася боротьбою за владу між різними угрупованнями. Усе це дуже нагадувало Росію, а самого Ф. Еберта позаочі називали «німецьким Керенським».

Перед новою владою постали дві найважливіші проблеми:

• по-перше, забезпечити мирний перехід від монархічного авторитаризму до демократичної республіки;

• по-друге, уникнути комуністичної диктатури.

Досягти цього моЖна було лише забезпечивши порядок і законність, відновивши економіку. Оскільки саме соціал-демократична республіка могла протистояти анархії і комунізму, з одного боку, та була прийнятною для Англії та Франції, з іншого, її підтримали і відверті противники, як-от військові та державні чиновники епохи імперії.

У серпні 1919 р. у м. Веймарі було прийнято конституцію республіки, названу Веймарською. Конституція закладала підґрунтя демократичного розвитку федеративної країни, що складалася з 18 федеральних земель. Президентом Німеччини було обрано Ф. Еберта.

Парламент (Рейхстаг)

• Депутати Рейхстагу обиралися громадянами, які досягли 20-річ- ного віку.

• Голосування було таємним; політичні партії здобували в Рейхстазі таку кількість місць, яка була пропорційною до поданої за них на виборах кількості голосів.

• Пропорційна виборча система практично унеможливлювала здобуття абсолютної більшості місць у парламенті однією партією, тому в Рейхстазі утворювалися коаліції.

Президент

• За нього виборці голосували окремо.

• Обирався на 7 років.

• Затверджував і міг розпустити уряд.

• Призначав канцлера (голову уряду).

• Наділявся правом розпускати парламент.

• Мав право оголошувати надзвичайний стан у кризові для країни періоди.

• Для захисту основних прав громадян міг зосереджувати в своїх руках величезну владу.

Федеральний уряд

Веймарська конституція закріплювала федеральну систему уряду.

Це означало, що владні повноваження розподілялися між центральним урядом у Берліні та 18 земельними урядами. Наприклад,

уряд у Берліні здійснював контроль над податками і релігією, а земельні уряди - над поліцією, судами і школами.

Основні права і свободи німецьких громадян за Веймарською конституцією

• Гарантувалася особиста свобода. Ніхто не міг бути заарештований інакше як за вироком суду.

• Усі німці мали право на мирні зібрання і мітинги.

• Усі німці мали право об’єднуватися у спілки і товариства.

• Кожен німець мав свободу слова, читати та поширювати інформацію.

• Гарантувалося право на власність та недоторканність власності.

• Помешкання кожного німця оголошувалося місцем його особистої безпеки. Влада не могла без судового рішення вторгатися в нього.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Значення фотосинтезу	\|	Веймарська республіка.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.