Кому дрова рубати, а кому хліб жати

Мама згадує: коли Андрійко народився, то бабуся клала навхрест сокиру й книгу і примовляла: «Щоб дрова рубав і книжку читав».

А коли народилася Маринка, бабуся клала навхрест серп і гребінь і примовляла: «Щоб хліб жала і на сорочку пряла».

Такий був звичай здавна, кажуть, ще з часів Київської Русі, і бабуся того звичаю не забуває дотепер і хоче, щоб не забули його Андрійко й Маринка. Щоб не забули і своїм дітям розказали.

Звичайно, Маринка не жне жита-пшениці й не пряде полотна, але вона, як і кожна дівчинка, вміє мити посуд і підмітати в хаті. Андрійко також це вміє, але бабуся каже, що то не хлоп’яча робота. Тому Андрійко береться охочіше за «чоловічу» роботу: і в саду копати, і дрова носити, і воду з колодязя брати, і тин полагодити.

А є така робота в Маринки й Андрійка, що не відрізниш де чия. Та вони й не міряються, кому ту роботу робити, а кому дивитися. Разом вони в саду сливи обірвали, помили, а мама потім зварила варення. Разом вони нарвали трави й погодували кроликів. Разом учили ляльку їсти, а тоді співали їй колискових. А коли лялька виспалася, розказували їй стільки віршиків та казочок, що вона забулася й поплакати…

Так що, як бачите, Андрійко не боїться дівчачої роботи. Он тато який великий, а мамі ж допомагає, мама без тата - як без рук. Гуртом, кажуть, ніяке діло не страшне!

А от вишивати – дівчача робота чи чоловіча?

Можливо, ви засмієтесь і скажете впевнено: «Авжеж, дівчача». А це не зовсім так.

Звичайно, не всі хлопці вишивають. Бо до того треба мати і хист, і бажання. Але дивного тут нічого не має. В Україні було багато чоловіків-вишивальників, майстрів народної вишивки. А дівчата? Кожна і вишивала, і гаптувала.

Непогано було б і сьогодні відродити цю чудову традицію.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Той, хто творить розумну й добру людину, — найкращий майстер на землі. Така була ухвала.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.