Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Прислів’я і приказки

Ласкаве слово – що весняний день. «Будь ласка» не кланяється, а «спасибі» спини не гне. Ввічливе слово – цілюще повітря. Поводься з людьми так, як би ти хотів, щоб поводилися з тобою. Шабля ранить голову, а слово - душу. Удар забувається, слово пам´ятається. Дурний язик голові не приятель. Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.

СТОРІНКА ДЛЯ ДИТИНИ І ВСІЄЇ РОДИНИ

Королева Ввічливість.Як ви вдома відпочили?

Де гуляли, що робили?

Як проводили свій час?

- Помагав я мамі й тату,

Добрих справ зробив багато.

- Я білизну прасувала

І обід приготувала.

- А ми з братиком удвох

Працювали за сімох.

А ви?

У кімнаті все прибрали,

Акуратно поскладали

Речі й книжки на полиці.

Так приємно подивиться

Королева Ввічливість.Витри піт солоний із чола

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що змогла,

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало.

Хлопчик цей – великий злюка.

Він мене шарпнув мене за руку,

Обізвав «Всезнайка, соня і бабусина тихоня,

Мямля, чапля із поліна і зануда, як Мальвіна.»

Я сказала: «Ти на вроду – мов опудало з городу.»

Він сказав…

І я сказала…

Він замовк. І я мовчала.

Ми мовчали, а на гіллі яблука гойдались спілі.

Відчиніть двері своєї душі і випустіть слова ввічливості. Нехай вони літають по всьому світу. Нехай заходять у кожну шпаринку. І щоб усі знали, як багато добрих слів можуть зробити радість для серця і душі іншим людям. Хай усім від цього стане приємніше і веселіше.

Хлопчик яблуко зірвав і мені подарував.

Як приємно бачити усміхнене обличчя, чути ласкаві, звернені до тебе слова. І тоді твій настрій стає піднесеним, веселим. Так само і людям приємно почути від тебе лагідні, добрі слова. Усі ви їх знаєте. Говоріть їх щодня, і якомога більше. Це можуть бути слова вітання вранці та ввечері, слова пошани, подяки тощо.

Добре слово вилікує з часом. Вдячне слово - теплий промінець. Дякую! Спасибі! – кажем разом, Хто це робить – справжній молодець!

Прокидайся, тільки сонце встане,

І підійди тихенько до вікна.

Нехай воно на тебе зблизька гляне

Й подарує трішки ніжності й тепла.

Прибери мерщій в кімнаті,

І чистим, вмитим за сніданком

Привітайся до матусі:

- Люба ненько, з добрим ранком!

Потім радісним, привітним

Поспішай до справ, до школи.

А щоб день минав не марно,

Ти весь час поводься гарно.

Про що краще не говорити

1.Уважна людина говорить про себе в останню чергу. Якщо навіть тебе про це попросили, то незабаром розмову слід перевести на іншу тему.

2.Домашні і шкільні справи, хвороби, навіть у подробицях, обговорює той, хто не може знайти кращої теми для розмови.

3.Не треба розмовляти – принаймні при сторонніх - про особисті справи, обґрунтування яких було б неприємним для інших.

4.Не треба виляпувати секрети, особливо чужі. Зайва відвертість може бути легко сприйнята як балакучість, а балакуча людина швидко втрачає довіру.

5.Говорити про слабкості інших – не дуже похвально. Той, хто намагається показати, який він хороший, за рахунок інших, поводиться непорядно. Гідні люди рахуються з людськими слабостями інших і не обговорюють їх у товаристві.

Пригоди Ларочки За Н. Красоткіною

Казка

Жила на світі маленька дівчинка. Вона була дуже гарненька, а кучеряве волоссячко робило її схожою на принцесу. Всі задивлялися на неї. Звали цю дівчинку Ларочка. І все було б чудово, та лише одне заважало їй — це її поведінка.

Як тільки вона виходила у двір, обов’язково когось ображала, забирала в дітей іграшки і билася. Всі навколо дуже дивувалися з такої поведінки Ларочки, адже вона була така гарненька, як лялька, і така поведінка їй зовсім не пасувала. Дівчинці про це не раз говорили і просили змінити свою поведінку, та де там! Як тільки вона бачила, що діти граються гарними іграшками, яких у неї не було, серце її стискалося від заздрощів. Вона не могла змиритися з тим, що у дітей є такі гарні іграшки, а в неї нема, і вона починала забирати їх, бити дітей, дражнити їх. Серце її переповнювалося злістю, ненажерливість підступала до горла і душила так, що Ларочка аж задихалася. Все закінчувалося сльозами... Вона ні з ким не дружила, нікому не говорила добрих слів, з усіма в неї виникали проблеми. А вона вже була школярка!

Одного разу Ларочка вийшла у двір. А поруч з нею на гірці опинилася враз велика дівчинка, дуже гарна, усміхнена, ніби зійшла з чарівної казки. І де вона взялася?

Ця красуня заговорила до неї спокійно і чемно, але Ларочка ледь себе стримувала. Велика дівчинка спитала, чого Ларочка грається сама, не йде до дітей, чого вона така сердита і невтішна. Але Ларочка не хотіла навіть дивитись у бік дівчинки, вона ще дужче розгнівалася, бо чого до неї чіпляється ця красуня, що вона від неї хоче? І чого це вона так усміхається? Тут Ларочка хотіла було нагрубити великій дівчинці, мовляв, що вона хоче? Але та пильно-пильно подивилася на неї, так що мурашки побігли по спині і сказала: «Ти, Ларочко, посіяла навколо себе таке велике зло, що воно може обернутися бідою для тебе і для оточуючих. Бачу, що ти не хочеш виправитися, тому я тебе зроблю зовсім маленькою, щоб ти нікого не могла скривдити і твоє зло теж стане крихітним і не завдасть нікому біди. Що ж, я прийшла тобі на допомогу, але якщо ти цього не хочеш, то прощавай...» І вона відвернулася, махнула руками і раптом почала рости, та так швидко!

Ой, що це? Росла не лише вона, а й почали рости будинки, дерева, гірка, схожа на слона, діти ставали велетнями і все-все навколо стало таким велетенським і таким страшним, що ви не можете собі уявити! А Ларочка не виросла, вона, навпаки, стала дуже крихітною. Довго стояла дівчинка і не могла зрозуміти, що сталось?

І раптом вона все зрозуміла — це вона сама зменшилася настільки, що малі діти здавалися їй велетнями. Тепер Ларочка стала менша за найменшого рожевого пупса, що ним гралися діти в піску. Сльози градом полилися по щоках, але що вона могла вдіяти тепер? Що тепер робити? Де та дівчина-красуня? Крізь сльози дивилася Ларочка на білий світ і була у розпачі. Гірка, що на ній вона щойно виробляла різні фокуси, тепер височіла, як Еверест, а кроки, що їх вона почула, були схожі на грім. Це малі дітки піднімалися, щоб спуститись. О! Та це ж велетні, вони зараз розтопчуть її! Страх скував усе тіло, ще секунда — і черевик, мов трактор, притисне її до металевої гірки... Але мама вчасно зняла малюка з гірки...

І тут до неї прилетіла така велика ворона, як гора! Вона сіла навпроти, подивилася на дівчинку пильним оком і заговорила людським голосом, та так голосно, що Ларочка закрила вуха пальчиками. «Ось ти, нарешті, і попалося мені, погане дівчисько! Ти завжди проганяла мене зі свого двору, не давала мені ані крихти хліба, ані зернятка підняти, завжди кривдила мене. Ось тепер спробуй, скривдь мене!» І ворона задоволено каркнула, та так, що Ларочка ледь не оглухла, а потім підняла дівчинку велетенським дзьобом за сукеночку і понесла світ за очі. Та ось цей переліт скінчився. Ворона сіла на безмежно велике болото, посадила свою ношу на листочок, мов на килим, і сказала: «Ось тут я тебе і залишу».

З води вистромило велетенські вуса якесь чудовисько! Воно дивилося на дівчинку круглими очиськами. щось таке потворне, страшне, мокре і зелене. У Ларочки аж дух перехопило, а серце швиденько сховалося у п’яти. Це була Жаба.

Дівчинка розплющила очі і чемно сіла. Жаба вмостилася поруч і почала говорити: «Ось ти жила у людському суспільстві, де існують свої закони і порядки, що їх кожен повинен виконувати, щоб жити в любові і злагоді з усіма. Є дуже гарні й чарівні слова, які люди повинні говорити, щоб бути чемними і ввічливими. В людському суспільстві всі повинні дотримуватися людських норм, щоб не було безладу. А от ти чомусь вирішила, що тобі все дозволено. Але так не буває. Ніде не буває: ні серед людей, ні серед тварин. От і в нас є також свої правила, за порушення яких мешканці болота караються дуже жорстоко.

Мудра Жаба провела лапкою по спині Ларочки, Ларочці було дуже страшно, вона не могла вже більше терпіти і заплакала так, що всі співчутливо подивилися на неї. А мудра Жаба забрала у дівчинки все зло і втопила його у болоті. Вона повернулася, погладила дитину по голівці, і та відчула таку ніжність, таке тепло, якого ніколи раніше не відчувала, бо ніколи не любила, щоб її пестили. А Жаба сказала: «Не плач, не треба, все минеться. Ти на собі відчула страх, приниження, всі незручності. А тепер ти повинна зрозуміти, що, живучи між людьми, ти повинна бути доброю, мудрою, чемною, привітною і справедливою. Ти мусиш багато знати і поводитися належним чином. Без людей не проживеш. Ти і сама переконалась у цьому. Чи не так? І ще одне. Я дам тобі пораду, як вийти з такої біди. Бо людина сама творить свою долю. Ти повинна зовсім змінити свою поведінку, стати доброю, працьовитою, ввічливою, а в своє серце впустити любов і жити за законами любові, милосердя і доброти».

Ще довго мудра Жаба розмовляла з дівчинкою, а дівчинка слухала і слухала її голос. Вона все зрозуміла. А Жаба сказала на прощання: «За кожну добру справу ти будеш підростати, а за погану — зменшуватимешся, навіть за погану думку. Отож, якщо ти робитимеш лише добрі справи, то скоро станеш великою, як і всі інші діти, а як ні, то... Якщо у своє чисте серденько ти знову впустиш зло, то ніколи вже не виростеш, а кому ти така маленька потрібна? Отож задумайся!»

Мама почула, що в кімнаті каркає ворона і зайшла. Що вона побачила? На стільці сиділа малесенька дівчинка, у якій вона впізнала своє дитя.

Дитина тепер розмовляла ввічливо, говорила чарівні слова не лише мамі, а й метеликам і пташкам, що навідувалися до неї протягом дня. Ви не повірите, але вона чудово розуміла їхню мову! А пташки і метелики раділи, бо дівчинка з ними дуже ввічливо поводилася. З її гарних очей променилися ніжність і тепло, сяяли любов і доброта. Такого раніше не було, і саме це робило дитину чарівною! Мама дивилася на доню із захопленням. Через кілька днів дівчинка пішла до школи.

Минули роки. Ларочка стала зовсім дорослою. Вона любила розповідати дітям цікаві казки про мудру Жабу, про добру Ворону та про дуже слухняну і добру дівчинку, яка була завжди ввічливою і доброю, чемною і люблячою. Бо нащо малим дітям розповідати страшні історії про поганих дітей? Нехай діти ростуть добрими і чемними, нехай носять у своєму серці любов і доброту та ніколи не потрапляють у такі історії, як колись Ларочка. Письменниця Надія Красоткіна

Ідеальні поради

1.У спілкуванні уникай слів, які можуть образити друга.

2.Не слід нав’язувати друзям свої смаки, уподобання.

3. Умій відстоювати власну позицію й тактовно висловлювати другові свою незгоду.

4. У ситуації конфлікту не перебивай друга, коли він говорить; постарайся його зрозуміти, поставивши себе на його місце; вибачся, якщо завинив.

5. Неввічливо приходити в гості раніше за призначений час.

6. Поводься у гостях так, щоб нікому не завдавати прикрощів та зайвих клопотів.

7.Збираючись додому, не забувай подякувати.

8. Не слід виявляти свого незадоволення подарунком.

9. Вручаючи подарунок, не забувай сказати кілька щирих слів.

Уроки Божої мудрості

Початок мудрості – страх Божий

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Не можна» Василя Сухомлинського	\|	Урок 32 Прагнемо бути мудрими

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.