Помешкання магната

Замок українського чи польського магната (з плином часу їх стало важко розрізняти, оскільки нащадки руських князівських родів потроху приймали католицизм та полонізувалися) був досить своєрідним помешканням, яке поєднувало у собі житлові та оборонні функції. Але варто зауважити, що у ті бурхливі часи захищеність була головною мірою, якою визначався ступінь комфорту житла. Стандартний набір приміщень та споруд був покликаний забезпечити основні потреби мешканців. Отже, у замку обов'язково було житло магната — досить скромна будівля — уже не тісний донжон, але ще не палац. Житлова споруда була потужно укріплена і слугувала ядром оборони замку. Зазвичай вона прилягала до зовнішнього муру, у якому замість вікон були стрільниці. Характерним прикладом такого житла є так звана Вежа мурована в Острозькому замку — присадкувата споруда, врізана в гору, на якій стоїть твердиня.

У замку зазвичай були просторі зали для буйних учт та військових нарад, спочивальні для господарів, солідного розміру кухні, здатні забезпечити смакотою велику кількість гостей. Ванних кімнат не було — вмивалися із миски (у кращому разі), а милися в ночвах чи великій діжці. А от вбиральні були — і досить дотепно влаштовані. Туалет робили десь на верхніх поверхах у товщі стіни. Від дерев'яного сидіння (така конструкція ще подекуди збереглася у сучасних дачних будиночках) у товщі стіни йшов навскісний канал для нечистот, який виходив назовні над замковим ровом. Часом над сидінням влаштовували бійниці для ручної зброї — щоб оборонець ні на хвилину не відволікався від справи. Тож зрозуміло, що найкомфортабельнішим було проживання на верхніх поверхах замку, де повітря було свіжішим.

Другим потужним вузлом оборони була брама. Над проїздом здіймалася кількаповерхова вежа зі стрільниця-ми на кожному поверсі, всередині якої розташовувалися механізми для підйому звідного мосту або герси. Башти були найчастіше наріжними, оскільки довжина стін магнатської твердині не була настільки значною, щоб розчленовувати її додатковими вузлами оборони.

У кожній резиденції існував храм. Роль храму могла відігравати замкова каплиця — приміщення у житловому корпусі або окрема споруда, що, звісна річ, була пристосована до оборони. У замку також обов'язково існувало чимало господарських та складських приміщень чи окремих будівель для продуктів і боєприпасів.

Однією з найважливіших споруд будь-якої фортеці був колодязь, що міг забезпечити гарнізон водою за будь-яких обставин. На спорудження колодязя не шкодували сил і коштів, прорубуючи його у скелях на глибину у десятки метрів. Часто над колодязем споруджували вежу, яка мала захищати «систему водопостачання» фортеці. Воду з глибини діставали не цеберком, а великою діжею. Щоб витягти її нагору не достатньо було невеличкого коліщатка з ручкою, тому встановлювалося колесо діаметром 3-4 метри. Двоє людей ставали до середини колеса і крутили його руками й ногами.

Магнатський замок зазвичай був нерегулярний у плані, його конфігурація не мала чітких геометричних обрисів, а повторювала форму вершини пагорба, на якому розташовувалася твердиня. Периметр стін був порівняно невеликий, тож їх було легко обороняти навіть із нечисельним гарнізоном. А якщо врахувати, що під час нападів татар та інших бойових дій населення бігло ховатися до замку, то захисників і допоміжного персоналу не бракувало. Досить часто магнатський замок входив у загальну фортифікаційну систему міста, що лежало біля його стін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Комісії кооперативного контролю.	\|	Артилерія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.