Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Змістові характеристики та класифікація запасів

Необхідною умовою підтримання виробничого процесу на підприємстві є наявність достатньо необхідної кількості виробничих запасів. Так, щоб здійснювати процес виробництва, підприємство повинно мати необхідні запаси сировини, матеріалів, палива, будматеріалів, запасних частин, інших виробничих запасів. При їх використанні збільшуються витрати на виробництво. Результатом процесу виробництва є створення готової продукції, внаслідок чого предмети праці переходять у форму готової продукції.

Отже, запаси є вагомою частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності визначає П(с)БО 9 “Запаси”, за яким запаси – активи, які:

· утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності;

· перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

· утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси поділяються на виробничі і товарні.Виробничі запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина, матеріали), інші - змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті - входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті - лише сприяють виготовленнювиробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП).

Товарні запаси - придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило, не вносить суттєвих змін дор їх фізичної форми, вже при закупці у постачальника вони є готовою продукцією.

Залежно від того, яку роль відіграють різноманітні виробничі запаси в процесі виробництва продукції, робіт і послуг, вони поділяються на такі групи: сировина, основні й допоміжні матеріали; купівельні напівфабрикати; незавершене виробництво; малоцінні та швидкозношувані предмети , тварини на вирощуванні та відгодівлі.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Сировина і матеріали - це предмети праці, з яких виготовляють продукцію, вони утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.

Сировина - це продукція сільського господарства (зерно, бавовна, молоко) і видобувної промисловості (вугілля, руда тощо), а матеріали - продукція переробної промисловості (борошно, тканина, цукор тощо).

Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

До групи допоміжних матеріалів у зв`язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини.

Паливо виділяють в окрему групу з причин його великого економічного значення та специфіки споживання. Сюди відноситься паливо, придбане чи заготовлене для технологічних потреб, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії чи опалення приміщення.

До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, ящики, коробки тощо).

До тари відносять також деталі, матеріали, призначені для виготовлення або ремонту тари, що використовується для пакування продукції (деталі для збирання ящиків, діжкова клепка, залізо обручне, пробка коркова і поліетиленова, ковпачки віскозні, фольга тощо).

Тару розрізняють :

- одноразового використання (паперова, картонна), що не підлягає поверненню, вартість якої, як правило, включається до відпускної ціни продукції;

- багаторазового використання – що належить обов»язковому поверненню ( дерев»яні ящики, діжки, мішки із тканини тощо). Вартість цієї тари залежно від умов поставки продукції включається до відпускної ціни повністю, частково або оплачуєтьсчя покупцем окремо. Вартість металевої поворотної тари (бідони, діжки) як правило не включається до вартості затареної у ней продукції.

Запасні частини - готові деталі, вузли, запасні частини, що використовуються для заміни зношених при проведенні ремонту основних засобів. Важливо зауважити, що автомобільші шини ( покришка, камера, вкладна стрічка), що знаходяться на колесах і в запасі при автомобілі і включаються до ціни, а відповідно і до інвентарної вартості автомобіля, підлягають обліку у складі основних засобів.

Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.

Напівфабрикати - це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу. Зворотні відходи виробництва - це залишки, що утворились в процесі переробки сировини і матеріалів та які повністю або частково втратили споживчі якості (тирса, стружка тощо).

До окремої групи виділяють малоцінні та швидкозношуючі предмети, термін використання яких не перевищує 1-го року, які є, в основному, засобами праці.

За П(с)БО 9 "Запаси" запаси визнаються активом, якщо :

· існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічну вигоду, пов`язану з їх використанням;

· їх вартість може бути достовірно визначена.

Майбутня економічна вигода, втілена в актив, є потенціалом, який може сприяти надходженню грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство.

Отже, не всі матеріальні цінності визнаються активами, і, таким чином, не можуть обліковуватися в складі запасів і не будуть відображатись в складі активів при складанні фінансової звітності. Наприклад, товарно-матеріальні цінності, придбані для благодійної діяльності або для задоволення особистих потреб працівників підприємства, не відображаються в складі активів. Вартість таких матеріальних цінностей слід обліковувати як витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

В даному стандарті використовуються наступні терміни.

Одиниця бухгалтерського обліку запасів - це найменування або однорідна група (вид). Такою одиницею може бути вид, сорт, марка запасу, тобто кожен номенклатурний номер.

Слід зауважити, що на великих підприємствах, де використовується широка номенклатура матеріальних цінностей, для раціонального обліку, якісного контролю та запобігання помилок у поточному обліку, для запобігання фактів пересортиці матеріали можна деталізувати на дрібніші групи. З такою метою на підприємстві розробляється детальний класифікатор матеріальних цінностей, який дозволяє згрупувати матеріальні цінності. При формування класифікатора матеріальних цінностей кожному окремому найменуванню присвоюється умовне цифрове позначення – номентклатурний номер (код).

Первісна вартість запасів - сума фактичних витрат на їх придбання або виготовлення.

Чиста вартість реалізації запасів - це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Справедлива вартість - сума, за якою можна обміняти актив чи погасити заборгованість по операції між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами. Подібні запаси - це запаси, які мають однакове функціональне призначення і подібну справедливу вартість.

Раціональна організація обліку виробничих запасів має велике значення, оскільки це забезпечує контроль та ефективне використання запасів, що має однозначно позитивний вплив на виробнио-фінансову діяльність підприємства.

Необхідними передумовами правильної організації обліку є:

· раціональна організація складського господарства;

· розробка номенклатури запасів;

· наявність інструкції з обліку виробничих запасів;

· правильне групування (класифікація ) запасів;

· розробка норм витрачання запасів.

Основними завданнями організації обліку запасів на підприємстві є:

· контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням матеріальних цінностей та їх збереженням за місцями зберігання і на всіх стадіях обробки;

· відповідність складських запасів нормативам;

· раціональна оцінка виробничих запасів;

· розрахунок фактичної собвартості витрачених матеріалів та їх залишків за місцями зберігання і статтями балансу;

· виявлення всіх витрат, пов»язаних з придбанням або виготовленням запасів та визначення первісної вартості;

· контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації;

· встановлення методології обліку затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції протягом року;

· регламентування складу собівартості продукції;

· своєчасне опибуткування і списання готової продукції, а також оформлення документів по її руху

· забезпечення своєчасного документального оформлення руху продукції – надходження її на склади і відправлення покупцям;

· відображення операцій випуску , відвантаження і реалізації продукції в реєстрах поточного обліку в системі бухгалтерських рахунків.

Отже, коротка характеристика структури виробничих запасів дає підстави на висновок, що дана ділянка обліку є специфічною з приводу широкої номенклатури об»єктів обліку. Це в свою чергу вимагає відповідної організації аналітичного обліку. Окрім цього, враховуючи специфіку діяльності підприємства, періодичність надходження та списання запасів виділяють дві форми (системи) організації обліку:

· безперервна;

· періодична.

Сутність кожної із систем обліку відображається в назві: при системібезперервного обліку надходження та витрачання товарно-матеріальних запасів обліковуються постійно, день-у-день, при системіперіодичного обліку - при складанні звіту (раз на рік, квартал, місяць). При застосуванні періодичної системи оцінка вартості залишків запасів та собівартості проданої продукції проводить в кінці облікового періоду. При застосуванні постійної системи така оцінка ведеться протягом всього облікового періоду. Постійна система обліку запасів вимагає більших витрат праці, хоча при використанні комп`ютерних технологій можна значно зменшити такі витрати. При застосуванні періодичної системи наприкінці звітного періоду обов`язково проводиться інвентаризація запасів, а при застосуванні постійної така інвентаризація не носить обов`язкового характеру.

Таким чином, обрана система обліку запасів має суттєвий вплив саме на оцінку списання запасів і особливо чітко це проявляється при використанні методу ФІФО. Втім, розглядаючи порядок визначення ціни списання за названими методами ми переконаємося у цьому.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розділ 7. ОБЛІК ЗАПАСІВ	\|	Оцінка запасів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.