• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Змістові та кладифікайні характеристики доходів та витрат діяльності

В системі показників економічної ефективності суспільного чи приватного виробництва важливе місце займає прибуток. Як економічний показник, прибуток відображає зміни у рівні продуктивності праці, собівартості продукції та її якості.

Як джерело розширеного відтворення, прибуток використовується на

створення фондів нагромадження та споживання, за рахунок якого здійснюється подальший ріст і вдосконалення матеріально-технічної бази, покращуються умови праці та побуту, підвищується матеріальний і культурний рівень працівників.

Для підвищення ефективності виробництва та підприємництва важливе значення мають правильне обчислення доходів, а також організація їх бухгалтерського обліку, аналізу і вдосконалення фінансово-економічних взаємовідносин підприємств з державними та недержавними структурами; виявлення і використання резервів збільшення виробництва продукції, її якості; правильне і раціональне використання доходів; встановлення науково-обгрунтованого співвідношення між фондами нагромадження та споживання при розподілі валових доходів.

В економічній теорії існують різні трактування прибутку. Так, доступним є тлумачення прибутку як однієї з найважливіших форм чистого доходу, що поступає на підприємство у складі грошової виручки від реалізації продукції, робіт, послуг на сторону за мінусом повної собівартості реалізованої продукції.

Якщо розглядати прибуток як економічну категорію, то тут знаходять своє відображення практично всі аспекти виробничої та фінансово-економічної діяльності підприємства. Адже у цьому показнику акумулюються обсяг і кількість реалізованої продукції, рівень матеріальних та інших витрат, що тісно пов’язано з ефективністю ведення виробництва, раціональним використанням основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів. Прибуток, таким чином виступає як підсумковий показник виробничо–фінансової діяльності і дозволяє вимірювати ефективність проведених затрат на кожному підприємстві.

Однак він далеко не єдиний вимірник ефективності виробництва, оскільки на його обсяг впливають чинники, що не залежить від діяльності підприємства – ціни, податкова система, не однакові умови господарювання окремих підприємств тощо.

З метою визначення доходу та визначення його суми розрізняють дохід від:

· реалізації товарів, продукції, інших активів, придбаних з метою продажу (крім інвестицій у цінні папери);

· реалізація послуг;

· використання активів підприємства іншими фізичними та юридичними особами, результатом яких є отримання процентів, дивідендів, роялті.

Дохід від реалізації продукції визначається за таких умов:

· підприємство передало значний ризик і винагороду від володіння товаром покупцю;

· не зберігає спадкоємності, що пов’язана з володінням, має впевненість, що економічні вигоди внаслідок реалізації надійдуть;

· отримання доходу від певного продажу залежить від отримання доходу покупцем.

Отже, значення доходів як економічної категорії сьогодні стало багатоаспектним та багатогранним, що знаходить свої відображення у плані рахунків.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (від 16.07.99 року №996-XIV) . Цей правовий в обліку акт визначає основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, та мету обліку; методологію організації бухгалтерського обліку на підприємстві і загальні вимоги до фінансової звітності; контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід” визначає методологічні засади формування в обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуютьсяпідприємництвами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності (крім бюджетних установ).

Згідно П(с)БО 15 “Дохід” – дохід під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання власного капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути визначена.

Визначені доходи від звичайної діяльності класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

· дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

· фінансові доходи;

· інші доходи.

Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, обгрунтовано П(с)БО 3 “Звіт про фінансовий результат”, згідно якого дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – це загальний дохід (виторг від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг) тобто без врахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків з продажу (ПДВ, акцизного збору тощо).

П(с)БО в свою чергу регламентує, що дохід (виторг) від реалізації продукції – визначається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

· покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом на продукцію (товар, інший актив);

· підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією;

· сума доходу (виторг) може бути достовірно визначена;

· є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані із цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід не визначається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Дохід, пов’язаний з наданням послуг, визначається, виходячи зі ступеня завершеності операцій з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявністю всіх наведених нижче умов:

· можливості достовірної оцінки доходів;

· ймовірності надходження економічних вигод від надання послуг;

· можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

· можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод визначає ступінь завершеності надання послуг).

Якщо дохід (виторг) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.

Визначений дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов’язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визначається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”.

Цільове фінансування не визнається доходом, поки не існує підтвердження того, що воно буде оптимальне та підприємство виконує умови щодо такого фінансування.

Отримане цільове фінансування визначається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об’єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об’єктів.

Цільове фінансування, що отримане як компенсація витрат (або збитків), яких зазнало підприємство, або з метою негайної фінансової підтримки без майбутніх пов’язаних із цим витрат, визначається доходом того періоду, у якому утворилася дебіторська заборгованість, пов’язана із цим фінансуванням.

Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визначається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо:

· ймовірне надходження економічних вигод, пов’язаних з такою операцією;

· дохід може бути достовірно оцінений.

Такий дохід має визначитися у такому порядку:

· проценти визначаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

· роялті визначається за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;

· дивіденди визначаються у період прийняття рішення про їх виплату.

Інші операційні доходи – суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виторгу) від реалізації продукції, робіт і послуг:

· дохід від операційної оренди активів;

· дохід від операційних курсових різниць;

· дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

Фінансові доходи – дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

Інші доходи – дивіденди, відсотки фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають в процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.

Таким чином, П(с)БО 15 визначає загальні підходи до визначення доходів. Поряд з цим доходи відображаються в обліку та звітності згідно з принципами нарахування та відповідності доходів і витрат.

Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визначається, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться.

Принцип нарахування має застосування одночасно з принципом відповідності, згідно якого витрати на основі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами.

Таким чином, для обгрунтування методики обліку доходів та результатів діяльності необхідно чітко класифікувати доходи. На рисунку наведено класифікацію доходів підприємства в залежності від виду діяльності.

Рис. 8.1. Класифікація доходів

З вищенаведеного спостерігається чітка відповідність виду доходів, виду діяльності та відповідного бухгалтерського рахунка обліуку таких доходів.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
3. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
5. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
6. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
7. Автоматизація банківської діяльності в Україні
8. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
9. Автоматизація метрологічної діяльності
10. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
11. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
12. Ад’юнкт (аспірант) як суб’єкт наукової діяльності

Переглядів: 511