Самостійність

Ця ознака розкривається в таких положеннях ГК:

· по-перше, підприємці мають право без обмежень, самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (ч. 1. ст. 43 ГК). Це положення конкретизується в принципах підприємницької діяльності, сформульованих у ст. 44 ГК;

· по-друге, підприємницька діяльність може здійснюватися тільки безпосередньо (самостійно) самим суб’єктом, який має відповідний обсяг підприємницької правосуб’єктності;

· по-третє, підприємництво в Україні може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, передбачених законами України, на вибір підприємця (ст. 45 ГК України).

· по-четверте, незаконне втручання та перешкоджання підприємницькій діяльності суб’єктів підприємництва з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняється (ч. 5 ст. 19 ГК). Тобто в цьому контексті ознака «самостійність» передбачає, що втручання органів державної влади в підприємницьку діяльність можливе лише в законодавчо визначених межах.

2) Ініціативність

Ця ознака передбачає, що держава встановлює право, а не обов’язок на підприємницьку діяльність (ст. 42 Конституції України)^{^[85]}. Тобто, будь-яка фізична особа, яка відповідає вимогам ст. 50 ЦК^{^[86]}, може проявити ініціативу і зайнятися незабороненими видами підприємницької діяльності. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до заняття підприємницькою діяльністю. Проте це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань (наприклад, за договором, укладеним у процесі провадження підприємницької діяльності) або зобов'язань, що передбачені державою і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності (наприклад, зобов'язань зі сплати податків).

3) Систематичність

Згідно із цією ознакою епізодична чи одинична діяльність не може вважатися підприємницькою, у той час як регулярна, професійна, постійно повторювана діяльність є такою.

4) Ризиковість

Ця ознака передбачає, що зорієнтована на отримання прибутку підприємницька діяльність може призвести і до зворотних наслідків, а саме до отримання збитків і в найгіршому випадку – до банкрутства.

Це пояснюється тим, що підприємницьке середовище є зоною підвищених підприємницьких ризиків, зумовлених, наприклад:

а) економічними кризами, потрясіннями, невизначеністю, що впливають на ринок;

б) неефективною державною політикою у сфері регулювання підприємницької діяльності;

в) недосконалим господарським законодавством;

г) зміною демографічної ситуації та бажань і потреб споживачів;

д) підвищенням рівня конкуренції тощо.

Ризик в різноманітних проявах постійно супроводжує підприємця. Це може бути:

● ризик випадкової загибелі майна;

● комерційний ризик (можливість невиконання умов договору чи іншої угоди);

● економічний ризик (можливість зниження платоспроможності населення);

● ціновий ризик (можливість підвищення закупівельних цін на сировину);

● процентний ризик (можливість непередбаченої зміни процентної ставки на фінансовому ринку);

● податковий та митний ризик (уведення нових податкових платежів та митних зборів);

● валютний ризик (можливість різкої зміни курсу гривні до вільно конвертованих валют);

● інфляційний ризик (можливість знецінення реальної вартості капіталу підприємств);

● інвестиційний ризик (можливість виникнення непередбачених фінансових утрат у процесі інвестиційної діяльності);

● ризик неплатоспроможності тощо.

5) Цільова спрямованість на досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку

Ця ознака передбачає, що максимізація прибутку є основною, але не єдиною метою діяльності підприємця. Підприємницька діяльність також спрямована на досягнення соціально-економічних результатів.

Серед економічних результатів найбільш принциповими є утворення конкурентного середовища, насичення ринку товарами і послугами, значна активізація міжнародних економічних стосунків тощо.

Тобто ця ознака дає змогу стверджувати, що, незважаючи на спрямованість підприємницької діяльності на отримання прибутку, сам по собі факт його неотримання не може служити підставою для виключення такої діяльності із числа підприємницької. Отже, визначальною є саме наявність мети одержання прибутку, а не її досягнення на будь-якому етапі цієї діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття підприємницької діяльності (підприємництва) як змісту підприємницьких правовідносин та її ознаки	\|	Принципи підприємництва

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.