Скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання (ст. 247 – 248 ГК).

Ця санкція застосовується до суб'єкта підприємницької діяльності що є юридичною особою, у таких випадках:

· визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів;

· провадження діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству;

· несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження;

· визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених законодавством);

· неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно із законодавством.

Якщо суб'єктом підприємництва є фізична особа, то скасування її державної реєстрації здійснюється органом державної реєстрації на підставі рішення суду (господарського суду) у разі:

· здійснення діяльності, що суперечить законодавству;

· несвоєчасного повідомлення підприємцем-громадянином про зміну свого постійного або тимчасового місця проживання;

· непредставлення протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно із законодавством.

Зазначені переліки підстав скасування державної реєстрації мають вичерпний характер і не підлягають розширеному тлумаченню.

Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до ст. 59 ГК. Ліквідація суб'єкта господарювання у зв'язку із скасуванням його державної реєстрації за порушення закону здійснюється в порядку, встановленому статтями 60, 61 ГК. Також примусова ліквідація відбувається у разі скасування ліцензій, якщо вся діяльність господарської організації ліцензується; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом, якщо після погашення його боргів у нього не залишилося майна, необхідного для продовження своєї попередньої діяльності.

ІІ. Адміністративно-майновимисанкціями є передбачені законом заходи майнового впливу на порушника, що застосовуються компетентними державними органами (щодо конфіскації – судом) у передбачених законом випадках. До таких санкцій належать:

1) Адміністративно-господарський штраф (ст. 241 ГК) – це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення підприємницької діяльності.

Ознаки господарсько-адміністративного штрафу:

застосовується:

· лише у вертикальних відносинах;

· за постановою компетентних органів (антимонопольних – за порушення антимонопольного та конкурентного законодавства, санітарно-епідеміологічної служби – за порушення санітарно-епідеміологічних вимог, державних органів контролю за цінами – за порушення державної дисципліни цін і т. ін.;

· без дотримання претензійного порядку;

· за наявності лише протиправної поведінки (фактична підстава).

· юридична підстава – закон.

Форми господарсько-адміністративного штрафу:

· у процентному або кратному відношенні до суми порушення;

· у певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розмір і порядок стягнення адміністративно-господарських штрафів, а також перелік порушень, за які із суб'єкта господарювання стягується штраф, передбачені рядом нормативно-правових актів. Так згідно зі ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України накладають на об'єднання, суб'єктів господарювання наприклад, за зловживання монопольним (домінуючим) становищем штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф тощо.

Особливістю адміністративно-господарського штрафу є те, що його застосування не виключає одночасного застосування інших адміністративно-господарських санкцій.

2) Безоплатне вилучення прибутку (доходу)(ст. 240 ГК).Прибуток (дохід), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення підприємницької діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподатковування, підлягають вилученню в дохід відповідного бюджету в порядку, встановленому законом. Наприклад, згідно з ч. 2 ст. 75 Закону України «Про телекомунікації»^{^[126]} прибуток, отриманий оператором, провайдером телекомунікацій внаслідок діяльності без повідомлення національної комісії та/або ліцензії, дозволу на використання номерного ресурсу, порушення встановлених національною комісією тарифів, вилучається в судовому порядку і спрямовується до Державного бюджету України тощо.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності.	\|	Стягнення зборів (обов'язкових платежів).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.