МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Сутність, особливості, ознаки авторитаризму та різноманітність його форм.Як зазначалось вище, підтипом недемократичних політичних режимів є авторитаризм (від лат. autoritas - влада), основу якого становить диктаторський, необмежений законом тип влади. Авторитаризм– це недемократичний політичний режим, який характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи (монарха, диктатора, деспота) або обмеженої групи осіб; звуженням політичних прав і свобод громадян та їх об"єднань; обмеженням повноважень демократичних інституцій; усуненням громадян від процесу прийняття політичних рішень. За авторитарного режиму: -не допускається реальна конкуренція у боротьбі за владу; -правляча еліта формується не через конкурентні вибори, а самопризначенням; -влада правителя або правлячого угрупування не обмежена законом і не підконтрольна громадянам, які усуваються від процесу прийняття поглітичних рішень. На відміну від тоталітаризму, авторитаризм є більш лояльним, "м"якшим": -режиму не властивий тотальний контроль над усіма сферами суспільного життя (лише – над політичною) ; -допускається обмежений плюралізм і формальна багатопартійність; -громадянське суспільство не повністю поглинається державою; -відсутня єдина ідеологія; -правляча еліта готова терпіти інакомислення (доки воно не зачіпає основ режиму); -допускається ринкова економіка; -для авторитарних режимів характерна "пасивна" несвобода особи (громадян не змушують активно демонструвати свою лояльність та прихильність до режиму, не вимагається надавати йому активної підтримки у різного роду кампаніях, демонстраціях, мітингах (як за тоталітаризму). Достатньо лише не виступати відкрито проти існуючого режиму, не брати участі в опозиційних рухах; не висловлювати поглядів, відмінних від офіційних). З тоталітаризмом авторитарні режими об’єднує диктаторський, не обмежений законом характер влади. Однак, поняття тоталітаризм та авторитаризм – не тотожні. Вони відрізняються: -різним ступенем придушення демократичних свобод і всевладдя держави; -мірою жорсткості державного контролю за життям суспільства; -місцем і роллю армії і каральних органів у здійсненні влади; -ступенем регламентації суспільно-політичного життя. Отже, ознаками авторитарного режиму є: ¾ влада правителя або правлячого угрупування не обмежена законом і не підконтрольна громадянам, які усуваються від процесу прийняття рішень. ¾ правляча еліта формується не через конкурентні вибори, а самопризначенням; ¾ реальна конкуренція в боротьбі за владу не допускається; ¾ істотно знижується або виключається роль представницьких органів влади; ¾ централізація влади; ¾ наділення виконавчих органів влади законодавчими повноваженнями; ¾ обмеження демократичних прав і свобод; ¾ суттєве обмеження чи заборона діяльності опозиційних сил; ¾ опора на силові структури (армію, поліцію, службу безпеки); ¾ декларування демократичних цінностей (які, однак, не є визначальним чинником політичного життя); ¾ режиму не властивий тоталітарний контроль над суспільством; ¾ допускається обмежений плюралізм; ¾ громадянське суспільство не повністю поглинається державою; ¾ відсутність єдиної ідеології; ¾ правляча еліта готова терпіти інакомислення, доки воно не зачіпає основ режиму; ¾ можлива багатопартійність, але реальна влада перебуває в руках однієї партії; ¾ допускається як командна, так і ринкова економіка; ¾ "пасивна" несвобода особи (не вимагається активної демонстрації лояльності та прихильності до режиму; достатньо не виступати проти режиму відкрито). Авторитарні політичні режими є найпоширенішими як в історії людства, так і в сучасному світі. Серед них можна виділити наступні різновиди: 1.Теократичні авторитарні режими. Характерні для країн, в яких до влади прийшли релігійні клани. Наприклад – Іран, де після революції 1979р. владу отримали ісламістські фундаменталісти. 2.Військово-бюрократичні диктатури, що встановлюються внаслідок військових переворотів. Такий різновид авторитаризму функціонував у Греції (правління "чорних полковників"), а також в багатьох країнах Азії, Африки та Латинської Америки. 3.Персональні тиранії, різновидом яких є султанізм. При такому персоніфікованому режимі влада належить диктатору і спирається на розгалужений поліцейський апарат. За султанізму при владі перебувають родичі та близькі друзі диктатора. Персональна тиранія була притаманна для режимів Барре в Сомалі, Дювальє в Гаїті, Аміна в Уганді, Самоси в Нікарагуа. 4.Абсолютні монархії (Саудівська Аравія, Катар, Оман, Об’єднані Арабські Емірати), в яких монарх наділений необмеженою владою, уряд призначається монархом і йому підзвітний, виборні представницькі органи відсутні. 5.Неототалітарні режими. Такий режим функціонує при наявності багатьох політичних партій, опозиції, періодичних виборів, але реально влада зберігається в руках однієї партії. Довготривале перебування при владі однієї партії забезпечується різноманітними маніпуляціями. Такі режими існують в Мексиці (правляча партія – Інституційно-революційна партія), в Сирії (правляча партія–БААС). Наближеним до цього різновиду є політичний режим в Білорусії та в деяких країнах – колишніх республіках СРСР. Варто відзначити, що в деяких країнах (Чілі, країни Південно-Східної Азії) авторитарні режими довели свою економічну ефективність, спроможність мобілізувати ресурси для розв"язання актуальних суспільно-політичних проблем. В посткомуністичних країнах стадії авторитарного правління зумовили більш успішний перехід до демократії.
Таблиця 17.1. Читайте також:
|
||||||||
|