Суіцидальна поведінка.

Психологія помираючих хворих.

Спілкування з пацієнтами в паліативній

Тема: Особливості психолгічного

медицині та в надзвичайних ситуаціях. (1 година )

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) у 1982 році визначила паліативну допомогу, як окремий напрямок медицини, (як догляд за людиною в останні дні її життя). З 2002 року до паліативної допомоги додається ще й про тривале піклування про пацієнтів, яких сучасна медицина не може вилікувати. Відтак хоспіси стали лише однією зі складових великої системи медичної, соціальної, психологічної та духовної допомоги безнадійним хворим та їхнім родинам.

Психологiчнi особливості помираючих хворих входять до предмета вивчення танатології - науки про вмирання. Нині прийнято виділяти 5 стадій психічного стану, через які проходять пацієнти, що помирають вiд невиліковного захворювання:

1. Стадія відмови, неприйняття трагічного факту. Домінують вислови: «Тільки не я», «не може бути», «це не рак» тощо. Заперечується факт смертельного захворювання, зростає тривога, пацієнт активно обстежується у різних спецiалiстiв, використовує будь-які методи лікування, можлива анозогнозiя.

2. Стадія протесту: «Чому саме я? У мене ж ще стільки справ» i т. Ін. Ця стадія дуже важка для хворого i його родичів. Вони часто звертаються до лікаря з запитаннями, скільки ще залишилося жити. Прогресують реактивна депресія, виникають суїцидальнi тенденції. На цьому етапи дуже важлива допомога психолога, підтримка членів сім’ї.

3. Прохання про відстрочку. У цьому перiодi відбувається сприйняття істини i того, що відбувається, але «не тепер, ще трошки». Бiльшiсть, навіть раніше невiруючi пацієнти, звертаються подумки до Бога.

Першi три стадії складають період кризи.

4. Реактивна депресія, яка поєднується з почуттям провини, образи, горя. Хворий розуміє, що помирає, жалкує про свої негативні звички, образи. Але вiн вже готовий прийняти смерть, закiнчив усi свої земнi турботи, заглибився у себе.

5. Прийняття власної смертi. Пацiєнт отримує мир i спокiй. Втрачає iнтерес до оточуючого, внутрішньо зiбраний i знаходиться у полонi своїх думок, готуючись до неминучого.

Суіцид– навмисне самознищення з метою заподіянья собі смерті.

Не кожна агресивна поведінка є суіцидальною. Не всі випадки (нещассний випадок в результаті галюцинаторних чи маревних переживань) можна вважати суіцидальною.

Вирізняють: спробу самогубства та самогубство.

Види спроб самогубства:

· Неусвідомлений суіцид – ризикована активність (ризиковані види спорту, недбале ставлення до здоровя, надмірне вснаження роботою).

· Алкоголь, наркотики.

· Психопатичний і афективно-невропотичний суіцид.

Самогубство психічно хворих:

· Маніакальне самогубство(галюцинації, марева)

· Самгубство в депресії

· Самогубство під впливом навязливих ідей

· Імпульсивне самогубство (раціононально не вмотивоване)

Суіцид психично здорової людини реалізується як вибір нею смерті для досягнення мети за адекватної свідомості.

Читайте також:

Система правосвідомості: правова ідеологія, правова психологія, правова поведінка.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Поедінкові індикатори суіцидального ризику.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.