Ель Греко, Хосе де Рібера, Франсіско де Сурбаран, Бартоломео Естебан Мурільйо.

Найбільш значуща фігура серед них - Дієґо Веласкес. У своїх портретах, парадних за формою, Веласкес завжди приділяв головну увагу внутрішньому світу персонажа. Революційно сміливою для суворо католицької Іспанії була картина Веласкеса «Венера перед дзеркалом», де той вперше наважився подати оголену жінку в мистецтві Іспанії.

Література бароко відрізняється контрастним поєднанням містики і реальності.Творам притаманні :складність мозаїчність химерні метафори і порівняння.Риси барокової літературні наявні в творчості Кальдерона( «Життя є сон») і Мошерона.

У стилі бароко творили композитори Й.С.Бах, Вівальді, Гендель.

Виникає новий музичний жанр — опера, який висунув на перший план красу мелодії. Зароджується він в Італії, але швидко поширюється по всій Європі.

Мистецтво класицизму.

Різноманітна і складна культура бароко Західної Європи дуже швидко розпадається на окремі напрямки. Придворно-аристократичний напрямок отримав назву класицизму. Класицизм відповідав смакам і потребам вищих, аристократичних кіл суспільства і сформувався у Франції при королівському дворі у XVII ст. Королівська влада сприймалась як гарант стабільності, миру, злагоди в країні, для митців -уособленням розуму нації, а служіння владі і державі своєю творчістю розумілось, як громадянський обов'язок. Формуванню цього відношення служила і Королівська академія живопису і скульптури.

Класицизм стверджував торжество розуму, вміння долати пристрасті і емоції, раціоналізм. Зразковим вважалось античне мистецтво, наблизитись до цього ідеалу прагнули' художники,скульптори, літератори.

Архітектура класицизму – це царство гармонії і симетрії, співвідношення (ансамбль) палац і парк. Зразок – Версальський палац, який був побудований у 18 км від Парижа: казковий палац з величезним парком і фонтанами.
Будуються тріумфальні арки, як у Давньому Римі. У Росії традиції класицизму характерні для архітекторів Баженова і Козакова.

У живописі засновником класицистичного напрямку був французький художник Ніколя Пуссен, що відтворював античні сюжети: «Царство Флори», або Ж. Давид, який писав полотна прогероїв відомих історичних подій: «Смерть Марата», «Клятва Горації». В цьому жанрі писав свої твори український художник Д, Левицький (портрет Д. Дідро і Катерини ІІ).

Теоретичні принципи класицизму виклав Н. Буало (1636-1711) у дидактичній поемі «Мистецтво поетичне». Грунтуючись на принципах філософського раціоналізму, класицизм виховував ідеальне уявлення про розумну і справедливу владу освіченого монарха, тому в художніх творах переважали громадянські, героїчні й патріотичні мотиви.

Всі жанри літературної творчості були поділені на високі (поема, ода, трагедія) і низькі (комедія,байка, сатира, ідилія). Змішувати їх елементи не дозволялось.

У драматичному творі вимагалось дотримуватись правила трьох єдностей: місця, дії і часу.

Ці вимоги сковували творчу уяву письменників, проте справжні митці навіть за таких умов створювали шедеври. Саме такими драматургами були драматурги:

П. Корнель («Сід», «Горацій»), Ж. Расін («Федра», «Андромаха») у Франції. Це автори трагедій. Неперевершеним комедіографом був Ж. Б.Мольєр («Тартюф», «Міщанин у дворянстві»). У Росії література класицизму достойно представле-

на М.В.Ломоносовим, Сумароковим, Державіним.

Класицизм з його ідеєю порядку, єдності цілого і його частин, гармонії і суворих пропорцій з особливою силою виявив себе в інструментальній музиці. Провідною в Європі стала віденська музична школа. Виникає новий жанр — симфонія. Вінчала музичне мистецтво XVIII століття і готувала новий прорив творчість великого Вольфґанґа Амадея Моцарта: опери «Весілля Фігаро», «Дон Жуан», «Чарівна флейта» та ін..

Читайте також:

Мал. Маршрут плавання Бартоломео Діаша (1487 р.)

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Культура бароко.	\|	Культура Просвітництва

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.