МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Об’єднання компонентів. Модель середовищаДля визначення семантики об’єднання компонентів за графом G, використовуються мова IDL для опису параметрів типу In, Out і Inout операцій приналежності: – множина вхідних (In) інтерфейсних компонентів; – множина вихідних (Out) інтерфейсних компонентів. Результатом об’єднання двох компонентів буде компонент, у якого множина вхідних інтерфейсів співпадає з множиною вхідних інтерфейсів компонента-приймальника, а множина вихідних інтерфейсів – з множиною вихідних інтерфейсів компонента-передавача: , , . Аксіома. Композиціякомпонентів є коректною, якщо компонент-передавач Ck повністю забезпечує сервіс, необхідний компоненту-приймальнику Ci, тобто . Компонентні ПС можуть мати декілька інтерфейсів і успадковувати інтерфейси інших компонентів ( ), тоді останні надають сервіс всієї множини вихідних інтерфейсів: . У випадку, коли компонент успадковує інший компонент, у якого множина вихідних інтерфейсів містить всі його інтерфейси, а множина вхідних інтерфейсів містить тільки інтерфейси, необхідні для надання сервісу, то маємо Успадкований компонент делегує усі інтерфейси і має властивості: транзитивності ; симетричності . Ці властивості компонентів ідентичні компонентам моделі ПС. Для їх розміщення у деякому середовищі необхідно виконати такі дії: – визначити критерії й умови розташування компонентів у вузлах середовища з урахуванням зв'язків між ними відповідно компонентного графу; – визначити засоби передачі повідомлень від одного компонента до іншого; – об'єднати програмні компоненти і їхні інтерфейси у структуру ПС з КПВ . Таким чином, виходячи з запропонованої моделі СМ, моделі взаємодії [17] та семантики її виконання, компоненти цієї моделі ПС, можуть бути розподілені по вузлах мережі і взаємодіяти між собою через механізми інтерфейсів і повідомлень. Модель компонентного середовища. Ця модель має наступний вигляд: CE = (CNa, InRep, ImRep, CSe, CSeIm), (7) де CNa = {CNam} – множина імен компонентів, які входять до складу середовища, InRep = {InRepi} – репозитарій інтерфейсів компонентів середовища, ImRep = {ImRepj} – репозитарій реалізацій, CSe = {CSer} – інтерфейс системних сервісів, CSeIm = {CSeImr} – множина реалізацій для системних сервісів. Кожен елемент з InRep описується двійкою (CIni, CNam), де CIni – інтерфейс компонента, який описується виразом (4), а CNam – ім’я компонента, що реалізує інтерфейс. Аналогічно кожен елемент з ImRep описується (CImj, CNam), де CImj – реалізація, яка описується виразом (5), а CNam – ім’я компонента, до якого належить ця реалізація. Компонентне середовище розглядається як множина серверів застосувань, де розгортаються компоненти-контейнери, екземпляри яких забезпечують реалізацію функціональності компонента. Взаємозв’язок контейнера з сервером забезпечується через стандартизовані інтерфейси (CFa). Зв’язок між компонентами, які розгорнуті у різних серверах забезпечується реалізаціями інтерфейсу. Означення 1. Каркасом компонентного середовища називається середовище, для якого CNa, InRep, ImRep – суть порожні множини, тобто FW = (Æ, Æ, Æ, CSe, CSeIm). (7) Нехай FW1= (Æ, Æ, Æ, CSe1, CSeIm1) і FW2 = (Æ, Æ, Æ, CSe2, CSeIm2) – два каркаси. Означення 2. Каркас FW1 сумісний з каркасом FW2, якщо існує відображення SMap: CSe1 –> CSe2 таке, що SMap(CSe1) Í CSe2. Компонентна алгебравключає зовнішню алгебру на верхньому рівні моделі щодо ПС і внутрішню алгебру щодо внутрішній структури КПВ. å = {Y Ç j } = {CSet, CESet, W1} Ç {CSet, CESet, W2}, (8) де Y – зовнішня алгебра, j – внутрішня алгебра. Зовнішня компонентна алгебра визначає множину операцій над множинами компонентів компонентних середовищ і описується наступним виразом Y = { CSet, CESet, W1}, де CSet – множина компонентів C, , кожен з яких описується виразом (3), CESet – множина компонентних середовищ, кожне з яких описується виразом (7), W1= {CE1, CE2, CE3, CE4} – операції зовнішній алгебри, а саме такі: CE1 – операція оброблення компонентів, CE2 = C Å CE1 – операція інсталяції, CE3 = CE1 Ç CE2 – операція зборки (об’єднання) середовищ, CE4 = CE1 \ C.– операція видалення компонента С з середовища, C2 – CE2 = C2 Å (CE1 \ C1) – операція заміщення. Для операцій зовнішній алгебри доведені наступні теореми. Теорема 2. Кожне компонентне середовище CE є результатом виконання послідовності операцій розгортання компонентів, які входять до його складу, у певному компонентному каркасі: CE = C1 Å C2 Å . . . Å Cn Å FW. Теорема 3. Побудова компонентного середовища не залежить від порядку інсталяції компонентів, які входять до складу цього середовища, тобто: C1 Å (C2 Å CE) = C2 Å (C1 Å CE). Теорема 4. Операція об'єднання компонентних середовищ асоціативна: (CE1 È CE2) È CE3 = CE1 È (CE2 È CE3). Теорема 5. Операція об'єднання компонентних середовищ комутативна: CE1 È CE2 = CE2 È CE1. Теорема 6. Для будь-якого компонентного середовища CE È FW = FW È CE = CE. Теорема 7. Для довільних компонентних середовищ CE1 і CE2 та компонента C завжди виконується: C Å (CE1 È CE2) = (C Å CE1) È CE2 = (C Å CE2) È CE1. Теорема 8.. Для будь-якого компонента C та компонентного середовища CE завжди виконується: (C Å CE) \ C = CE. Читайте також:
|
||||||||
|