Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Кримінологічна характеристика осіб, що вчиняють економічні злочини

Вивчення особи економічних злочинців дає можливість виявити певні закономірності їх поведінки. Для характеристики осіб, що вчинили економічні злочини, велике значення мають дані про структуру їх особи, яка включає в себе соціально-демографічні і кримінально-правові ознаки, соціальні ролі та позиції, моральні властивості, психологічні особливості.

Всі ці ознаки особи можна звести до трьох груп:

— по-перше, відношення до різноманітних соціальних цінностей,
трудових обов'язків, ставлення до власності в умовах формування
нових економічних відносин;

— по-друге, характер і соціальна значимість потреб особи, інте
ресів, установок та засобів їх задоволення (легальні, неправомірні,
кримінальні);

— по-третє, самовиправдання того, що злочинна діяльність є ко
рисною для інтересів бізнесу та суспільства.

Для більш узагальненої характеристики особи злочинця у сфері економіки слід скористатися кримінологічною класифікацією злочинців¹, що сприяє систематизації типових ознак окремих груп злочинців і виявленню механізму формування їх особи.

У кримінологічній класифікації особливого значення набуває визначення ступеня спільності класифікаційних груп. Найзагальнішою тут є вся сукупність осіб, які вчиняють саме економічні злочини. Далі можна виділити осіб, які вчиняють певні види економічних злочинів (проти власності, у сфері підприємництва тощо). Нарешті, можна провести групування суб'єктів, які підпадають під ознаки тих чи інших статей Кримінального кодексу, але відрізняються за галузевими, фаховими або іншими ознаками (наприклад, у посадових розкраданнях виокремлюються групи осіб, які вчиняють розкрадання у певній галузі господарства, фінансовій системі, сфері послуг тощо).

Вітчизняними кримінологами проводилися деякі дослідження суб'єктів посадових розкрадань, вчинених на підприємствах харчо-

Див.: Личность преступника. — М., 1975. — С. 46—57.

вої, м'ясної та молочної галузей, промисловості, торгівлі та громадського харчування. Зокрема, було встановлено, що 37 % злочинів припадає на матеріально відповідальних осіб, 11 % — на посадових осіб. При цьому такі розкрадання здійснювалися за заздалегідь відпрацьованим планом.

Економічних злочинців можна класифікувати залежно від сфер, у яких вони скоюють злочини. Нариклад, у податковій; кредитно-фінансовій; осіб, які займаються підприємницькою діяльністю; бюджетній сфері; у сфері торгівлі, побутових і комунальних послуг, підприємницької діяльності тощо.

Окрему групу економічних злочинців становлять особи, які займаються: виготовленням або збутом підроблених грошей чи цінних паперів; виготовленням з метою збуту, збутом або використанням іншим шляхом підроблених недержавних цінних паперів; підробкою знаків поштової оплати і проїзних квитків; незаконним виготовленням, підробкою, використанням або збутом підроблених марок акцизного збору. Особи, які вчиняють названі злочини, за своєю кримінологічною характеристикою відносяться до загальнокримінально-го типу шахрайської спрямованості.

При характеристиці осіб, причетних до зазіхань на об'єкти приватизації, слід мати на увазі, що в ході цього процесу з'являється можливість легалізації "тіньових" капіталів. Керівники приватних структур намагаються скупити державне майно, заволодіти контрольним пакетом акцій приватизованих підприємств. З метою заниження продажної ціни об'єктів, що виставляються на аукціон, злочинці використовують корумповані зв'язки й нейтралізують конкурентів шляхом примушування до відмови від участі в торгах. Така ситуація призводить до створення кримінально орієнтованих структур, формування особливого типу їх керівників, які деструктивно впливають на нормальний розвиток ринку товарів і послуг. У результаті нечесної конкуренції з'являється тип осіб, що примушують до штучного підвищення або підтримки високих цін; застосовують насильство для штучної зміни або фіксування цін; протидіють законній підприємницькій діяльності; примушують до виконання або невиконання цивільно-правових зобов'язань; застосовують інші види насильства, що кваліфікуються як злочини проти життя, здоров'я, свободи, честі і гідності особи.

Типовим економічним злочином в сільському господарстві є розкрадання врожаю. Понад 60 % таких розкрадань припадає на працівників сільського господарства й осіб, зайнятих збиранням, перевезенням та складуванням врожаю. Серед них становлять: водії ав-

томобілів — 25 %, посадові особи — 10 %, трактористи — 8,7 %, комбайнери — 5,8 %, робітники токів — 4,5 %.

Якщо ж характеризувати особу розкрадачів загалом, то не можна не відзначити приблизно рівне співвідношення чоловіків та жінок — відповідно 60 : 40 %, тоді як їх пропорція у злочинності в цілому становить в середньому 8 : 2. Це пояснюється тим, що жінки частіше чоловіків обіймають посади, пов'язані з виконанням облікових функцій, обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей у сфері торгівлі та надання побутових послуг. Проте серед керівних працівників, які в організованих розкраданнях досягають і/З всіх засуджених, навпаки, домінують особи чоловічої статі. Ще вищий відсоток чоловіків серед осіб, засуджених за хабарництво (70 %).

За даними кримінологічних досліджень, кожні двоє із трьох засуджених за економічні злочини мають середню та вищу освіту. Кожне п'яте розкрадання, вчинене з використанням посадового становища, є груповим. Останнім часом простежується стійка тенденція до зростання організованої економічної злочинності, що являє собою новий якісний рівень групової професійної злочинності. Організовані злочинні угруповання в сфері економіки характеризуються високим ступенем згуртованості кримінальних осіб у межах регіону, країни з розподілом на ієрархічні рівні, з виділенням лідерів, які не беруть участі у конкретних злочинах, а здійснюють організаторські, управлінські, ідеологічні функції, тісно пов'язані з корупцією. Вони втягують у економічну злочинність державних чиновників, у тому числі працівників правоохоронних органів, для прикриття їх злочинної діяльності та усунення конкурентів по бізнесу. Відбувається зрощування економічних злочинців із представниками загально-кримінальної злочинності, з одного боку, тіньової економіки — з другого.

Спонукальними мотивами заняття злочинною діяльністю у сфері економіки виступають користь, жадоба до непомірного збагачення, володіння престижними речами, недоступними для пересічних громадян, зайняття високого становища у владних та інших структурах. В організованих злочинних угрупованнях значна частина незаконно здобутих коштів перерозподіляється у вигляді хабарів "потрібним людям".

§ 4. Детермінанти економічної злочинності

Аналізуючи це явище, слід приділити увагу не тільки короткостроковим (поточним) чинникам, але й довгостроковим і середньо-строковим, що визначають тенденції розвитку економічної злочин-

ності. Короткострокові чинники діють, як правило, протягом перехідних процесів у суспільстві, які тривають від кількох місяців до кількох років. Так, це фактори, що з'явилися та діють в Україні, пов'язані з початковим нагромадженням капіталу, перерозподілом власності тощо. З 1997 року на цей процес наклалися негативні фактори глобальної фінансової кризи, і, зокрема в Росії. Середньо-строкові чинники діють протягом певного етапу трансформації суспільства. Такі етапи мають тривалість близько 40 років. За цей період відбуваються суттєві зміни у функціонуванні економіки. Довгострокові чинники існування економічної злочинності коріняться у соціально-економічних суперечностях розвитку суспільства, у змінах форм власності, проблемах інтеграції країни у світовий ринок, традиціях економічного життя, правовій та інформаційній забезпеченості підприємницької діяльності тощо.

Так, величезний сектор тіньової економіки в Україні пов'язаний з невирішеною проблемою інтеграції приватної власності в економічну систему, її офіційним виштовхуванням з неї і водночас досить широким нелегальним використанням інституту приватної власності у реальному господарюванні. Додамо сюди відсутність традицій існування приватної власності, громадянського суспільства, демократії, розвинутої системи громадського контролю за органами влади, відносну економічну ізольованість України тощо.

На економічну злочинність впливають не лише економічні, але й інші види суспільних відносин — політичні, правові, культурні, психологічні. Скажімо, протистояння між гілками влади в Україні не лише знищує саму можливість єдиної державної політики щодо реформування економіки, але й створює певний вакуум влади, розподіл економіко-політичного простору на окремі шматки, якими намагаються скористатися олігархічні кланові угруповання всупереч загальнодержавним інтересам. Феноменом української дійсності є ан-тиринкова психологія населення, його ментальність, не сприйняття ним ділового успіху особи, бажання бачити за цим лише кримінальне підґрунтя.

Виходячи зі сказаного, окреслимо основні детермінанти економічної злочинності в Україні на сучасному етапі з урахуванням її довгострокових, середньострокових і короткострокових чинників.

Довгострокові фактори:

— недосконалість господарського механізму щодо використання
різних форм власності, виштовхування приватної власності за межі
офіційної системи господарювання;

— відсутність цивілізованих ринкових відносин, добросовісної
конкуренції, наявність численних диспропорцій (цінових, галузевих
тощо);

— інформаційний вакуум щодо більшості соціально-економічних
процесів, управлінських рішень та контролю за їх виконанням;

— відсутність в народі демократичних традицій (як економічних,
так і політичних), низька правова культура, що призводить до неви
конання своїх обов'язків перед державою у вигляді повноти сплати
податків;

— протиріччя між командно-адміністративною системою госпо
дарювання, від якої Україна відійшла, і ринковою економікою, до
якої вона ще не дійшла.

Середньострокові фактори:

— надмірна монополізація економіки (навіть порівняно з іншими
республіками колишнього СРСР), наявність могутнього, але анти-
ринкового військово-промислового комплексу;

— сировинна спеціалізація виробництва і експорту, що продукує
відсталість і антиринкове спрямування економіки, проведення Ук
раїною демпінгової політики на світовому ринку;

— надмірне адміністративне втручання в економіку, обмеження
ділової ініціативи і націленості на ефективність виробництва, великі
витрати на утримання управлінського апарату, надання численних
пільг окремим юридичним і фізичним особам;

— високий рівень корупції в системі органів державної влади і
управління та тінізації економіки.

Короткострокові фактори:

— відсутність морально-психологічної єдності суспільства, узго
дженості дій щодо основних напрямів реформування політичної та
економічної систем;

— надлишковий податковий тиск на суб'єктів господарювання,
який заганяє їх у тінь;

— відставання правового забезпечення протидії економічній зло
чинності від швидкості її зростання та необхідності посилення бо
ротьби з нею;

— нерозвиненість ринкової інфраструктури української економі
ки, її нездатність забезпечити нормальний рух інвестицій, капіталів,
товарів, робочої сили, неефективність державного контролю у цій
сфері;

— низька платоспроможність більшості громадян, пауперизація
широких верств населення, що ставить їх за межу бідності;

— правова незахищеність суб'єктів господарювання від зловжи
вань, утисків та вимагань з боку чиновників державного апарату на
всіх його рівнях.

Прискоренню процесу криміналізації економіки в Україні сприяв недосконалий Закон "Про підприємництво", на підставі якого був

розроблений надто спрощений порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Завдяки цьому більшість зареєстрованих у 1991—1996 роках фірм використовувалася для легалізації незаконних доходів й маскування різних протиправних дій у сфері економіки. Виробництвом товарів займалася порівняно незначна кількість підприємницьких структур, а більшість з них існувала задля прикриття діяльності організованих злочинних угруповань.

Через прийняття недосконалих законодавчих актів розкручувалися витки інфляції. Це дало можливість суб'єктам підприємництва отримати великі кредити під символічні відсотки за рахунок ресурсів Ощадного та інших банків. Використовуючи ці кредити, зловмисники, своєчасно отримуючи відповідну інформацію, перед кожним підвищенням цін скуповували за безцінь через свої корумповані зв'язки товари, вироблені в державному секторі економіки. Потім вони реалізовувалися за цінами, що в сотні разів перевищували вартість скупленого. За рахунок цього нагромаджувався тіньовий капітал, який конвертувався і вивозився за кордон.

Починаючи з 1996 року, як свідчить статистика, намітилася тенденція до зменшення рівня економічної злочинності. Кількість зареєстрованих злочинів зменшилася на 3,8 % і склала 617,3 тис, у

1997 році — 589,2 тис. або на 4,5 % менше ніж у 1996 році¹, а у

1998 році — 575,9 тис, що на 2,2 % менше проти 1997 року². Зни
зився порівняно з 1996 роком і коефіцієнт злочинності у розрахунку
на 100 тис. населення України, що складав, відповідно, 1208 та
1137. Проте кримінологічний аналіз факторів, що впливають на еко
номічну злочинність, та стану боротьби з нею, а також результати
наукових досліджень дають підстави стверджувати, що рівень заре
єстрованої злочинності не повною мірою відповідає реальній кримі
ногенній ситуації, що склалась у суспільстві. За результатами екс
пертного опитування, в країнах СНД поза реєстрацією залишається
понад 40 % загальнокримінальних і до 95 % економічних та поса
дових злочинів.

Важливим чинником економічної злочинності стало масове безробіття. За даними Держкомстату України, у пошуках роботи до державної служби зайнятості протягом 1998 року звернулося понад 1,4 млн. громадян, що на 27,8 % більше, ніж за відповідний період попереднього року. Найвищий рівень безробіття відмічається в Івано-Франківській (7,2 %), Чернігівській (6,5 %), Львівській (6,1 %), Волинській (6,0 %) і Житомирській (5,8 %) областях. Особливо не-

¹Довідка про стан злочинності на території України за 1997 рік. — К., 1998.

²Довідка про стан злочинності на території України за 1998 рік. — К., 1999.

гативним є те, що найвищий рівень безробіття спостерігається серед жінок (66,4 %), і молоді (31,5 %)'.

Аналіз статистичних даних, інших матеріалів правоохоронних і контролюючих органів свідчить, що інтенсивне зростання економічної злочинності відбувається на фоні "прихватизації" державного майна, криміналізації банківської й кредитно-фінансової систем, зовнішньоекономічної діяльності, паливно-енергетичного комплексу і сфери транспортних перевезень.

Зокрема, в системі Мінтрансу масового характеру набули розкрадання вантажів, посадові зловживання, корупція. Це стосується й деяких інших галузей господарства, що неодноразово було предметом розгляду на засіданнях Координаційного комітету з боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.

Стимулюючим фактором економічної злочинності є невизначеність у політиці ціноутворення. Одночасне існування різних цін на одні й ті самі товари (особливо першої необхідності) створює передумови для маніпулювання ними з метою одержання незаконного прибутку. За цих умов поширюється зона корупції, нормальні договірні відносини підміняються бартерними операціями для задоволення потреб вузького кола посадових осіб, а також спекуляції у масових масштабах. Цей криміногенний фактор доповнюється ще й безгосподарністю, що дозволяє приховувати наслідки будь-яких розкрадань.

Стратегічним напрямом України є формування змішаної економіки на основі конкуруючих між собою різних форм власності. Проте прогалини у законодавстві й відсутність кваліфікованих кадрів відкрили шлях для відмивання "брудних" грошей в процесі приватизації державного майна. Значного поширення набули факти заниження оціночної вартості об'єктів, безпідставного списання фондів, завищення кредиторської заборгованості, підробки аудиторських документів тощо. Як наслідок, велика частка коштів від приватизації не надходить до державного бюджету, майно привласнюється керівниками приватизованих підприємств, діяльність яких практично не контролюється.

Звичайно, ми розглянули далеко не всі детермінанти сучасної економічної злочинності в Україні (та це й неможливо в межах однієї лекції), але навіть те, що було висвітлено, дає змогу намітити пріоритетні напрямки боротьби з одним видом злочинності.

¹ Див.: Організована злочинність в Україні. — К., 1999. — С. 23.

§ 5. Попередження злочинів у сфері економіки

Результати економічного розвитку України кінця 2000 року свідчать, що наша економіка нарощує темпи. Приріст валового внутрішнього продукту склав 5 %. Найбільший він у промисловості — 12 %. Зростають обсяг будівельно-монтажних робіт та вантажообіг залізничного транспорту. Вперше за перехідний період одержане невелике, на 1,3 %, зростання виробництва у сільському господарстві. Позитивні зміни намітилися і в структурі економіки. Випереджаючими темпами зростають галузі, що працюють на споживчий ринок — легка, харчова, деревообробна, целюлозно-паперова, де приріст становить 27—39 %'. Все це сприяє загальносоціальній профілактиці економічних злочинів, яка має своїм завданням усунення чи нейтралізацію негативних явищ, що їх детермінують.

Проблемам попередження економічних злочинів приділялась значна увага у вітчизняній кримінологічній літературі². Зокрема, відмічалося, що ефективність протидії економічній злочинності пов'язана насамперед з удосконаленням податкового законодавства, наскільки воно буде виконувати стимулюючу функцію і не душитиме виробника. Це ліквідує підґрунтя економічної злочинності — тіньову економіку. Це завдання має виконати законодавча і виконавча влада, щоб уникнути генеруючих імпульсів суспільної напруженості. Крім того, у правотворчій діяльності слід запровадити кримінологічну експертизу законопроектів. Без неї Верховна Рада продовжуватиме приймати закони не на користь громадянам і суб'єктам приватного бізнесу.

Не менш значущим у запобіганні економічним злочинам має стати поліпшення діяльності всіх правоохоронних органів, громадських організацій, які задіяні у цій справі. Майже всі автори приходять до висновку, що треба виділити три напрямки їх профілактичної роботи:

1) виявлення й усунення (нейтралізація) криміногенних факто
рів, що обумовлюють ці злочини (загальна профілактика);

2) виявлення та недопущення злочинів, вчинення яких готуєть
ся (спеціальна профілактика);

3) встановлення осіб, від яких з високим ступенем вірогідності

¹Кучма Л. Д. Податкова служба — одна з ключових систем державного управ
ління. // Урядовий кур'єр — 2000 — 1 листопада.

²Див.: Закалюк А. П. Громадський вплив і попередження правопорушень: Курс лек
цій. — Одеса, 1997; Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика. — К., 1997;
Стрелщов Е. Л. Зкономическая преступность в Украине: Курс лекций. — Одесса, 1997.

можна очікувати вчинення злочинів, та вжиття до них заходів виховного характеру (індивідуальна профілактика).

У зв'язку з тим, що процес боротьби з економічною злочинністю досить складний, необхідно залучати до цієї справи науковий потенціал держави з метою внесення конкретних пропозицій щодо удосконалення діяльності усіх суб'єктів профілактики злочинів та їх скоординованої взаємодії. Розробку організаційно-практичних заходів доцільно віднести до компетенції підрозділів, покликаних запобігати злочинам у сфері економіки.

В системі правоохоронних органів такими підрозділами є Державна служба боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ) і Державна податкова служба (ДПС). Діяльність зазначених служб, при сумлінності, чесності, й непідкупності їх працівників, має відповідати міжнародним стандартам, бути максимально прозорою і зрозумілою як громадськості, так і підприємцям з тим, щоб ефективно виконувати наступні завдання:

своєчасно запобігати, розкривати і розслідувати злочини в сфері економіки на підприємствах, в організаціях, комерційних структурах, фінансово-кредитній та банківській системах, добиватися повного відшкодування нанесених збитків, забезпечувати захист громадян від злочинних посягань;

активно використовувати засоби масової інформації для висвітлення стану економічної злочинності в країні та регіонах і напрямів боротьби з нею.

Неабиякий профілактичний ефект можуть принести заходи щодо вдосконалювання діяльності контролюючих органів, наділених правами органів дізнання. Поєднання поглибленої перевірки господарської діяльності з вживанням відповідних оперативних заходів позитивно зарекомендувало себе в багатьох країнах¹.

Розкриті останнім часом резонансні злочини у зовнішньоекономічній сфері свідчать про необхідність створення принципово нового механізму валютно-митного контролю, який би був заснований на організаційній взаємодії фінансових, банківських і митних органів. Через недосконалість такого контролю наша держава щорічно втрачає мільярдні валютні кошти, що осідають на банківських рахунках зарубіжних країн.

Стримуючим фактором економічної злочинності є вживання місцевими державними адміністраціями заходів організаційно-господарського характеру, передусім, розширення можливостей системи

¹ Фипонов В. П. Состояние, причини преступности в Украине и ее предупрежде-ние. — Донецк, 1999. — с. 468.

матеріально-технічного постачання, упорядкування правил оренди нежилих приміщень; проведення спеціалізованих ярмарків з матеріально-технічного постачання бізнесових структур тощо.

Не менш важливою перешкодою економічній злочинності є заходи, спрямовані на ліквідацію кризи неплатежів і нецільового використання бюджетних коштів, зокрема:

— проведення із залученням практичних працівників відповід
них міністерств і відомств комплексних перевірок законності здій
снення товарно-грошових операцій суб'єктами підприємницької
діяльності, що створені при державних підприємствах, виявлення
фактів одержання прихованих доходів шляхом вилучення з обігу
різниці між собівартістю та роздрібними цінами на товари і послуги;

— погашення заборгованості з виплати заробітної плати, для чо
го запровадити механізм матеріальної відповідальності підпри
ємств—боржників перед своїми працівниками;

— забезпечення жорсткого контролю за проходженням бюджет
них коштів аж до безпосереднього їх одержувача, спрямованих на
адресну державну підтримку, а також погашення заборгованості по
заробітній платі.

На нинішньому етапі першочерговим завданням в боротьбі з економічною злочинністю є вихід з тотальної кризи, що охопила Україну в 90-х роках минулого століття, а стратегічним — перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки, її демонополізація, створення умов для добросовісної конкуренції.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть особливості структури злочинів у сфері економіки.

2. Які характерні особливості економічної злочинності періоду
становлення та розвитку ринкової економіки?

3. Як співвідносяться категорії "економічна злочинність" та
"тіньова економіка"?

4. Які обставини об'єктивного і суб'єктивного характеру сприяють
процесу тінізації економіки?

5. Як впливає рівень корупції в суспільстві на рівень злочинів у
сфері економіки?

6. Назвіть заходи загал ьносоціальної профілактики злочинів у
сфері економіки.

7. Яка роль органів внутрішніх справ з попередження злочинів у
сфері економіки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасний стан професійної злочинності та заходи боротьби з нею	\|	Глава 6. Насильницька злочинність

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.