Коротка історична довідка

Власне ідея соціально орієнтованої ринкової економіки була розроблена Альфредом Мюллером Армаком. Її впровадження у політичну та економічну практику Німеччини після Другої світової війни належить відомому політикові Людвігу Ерхарду. Вважається, що саме реалізація цієї ідеї забезпечила Німеччині швидке післявоєнне піднесення і високий добробут.

Демократичний соціалізм ринкового типу.Передбачає те, що держава перебирає на себе основний тягар соціальних витрат громадян: у зв’язку з утриманням дітей у дитячих установах, одержанням вищої освіти, охороною здоров’я, пенсійним забезпеченням. Для того, щоб держава могла забезпечувати високі соціальні гарантії і виплати, громадяни сплачують до бюджету у вигляді податків більший, ніж у інших країнах, відсоток доходів. Прикладом країни з такою економікою є Швеція.

Модель поєднання ринкового та урядового механізмів макроекономічного регулювання, або модель “по один бік плану і ринку”.Відрізняється тим, що передбачає поширення загальнонаціонального індикативного (рекомендального) планування поряд з приватною власністю на виробничі ресурси. Основною метою тут стає не стільки максимізація прибутку, скільки контроль якомога більшої частини не лише національного, а й світового ринку. В основу економічних відносин покладено принцип так званого патерналізму — повної підпорядкованості молодших старшим за віком та посадою, відданості своїй фірмі, гарантованої захищеності від безробіття. Приклад такої економіки дає Японія.

Отже, попри спільність принципів і фундаментальних засад ринкової організації економіки, окремі країни демонструють певні особливості. Вони пов’язані з різним співвідношенням приватної і державної власності, децентралізованого (ринкового) і централізованого (державного) регулювання

Чи існують зараз і чи можуть виникнути у майбутньому інші форми (моделі) ринкової економіки? Так, можуть. Наприклад, уже зараз використовується поняття ”ринкова економіка мусульманського типу” стосовно країн, у яких іслам справляє суттєвий вплив не лише на особисте життя громадян, а й на характер державного регулювання економіки.

Скориставшись схемою 13, розглянемо особливості кругообігу планової (командної) економіки.

Схема 13

Кругообіг ресурсів, продуктів, доходів у плановій (командній) економіці

Пояснення до схеми:

На схемі зображено те, що кругообіг здійснюється між трьома суб’єктами командної економіки: державою, виробниками та споживачами при посередництві так званого псевдоринку предметів споживання та “чорного” ринку. На першому ринку представлені держава та споживачі, на другому — виробники та споживачі.

Єдиним власником усіх ресурсів (включаючи частково і ресурс праці[*]) є держава. Вона забезпечує виробників засобами виробництва шляхом їхнього прямого розподілу. Виробники створюють продукт, який є власністю держави. На цьому завершується перше (мале) коло кругообігу планової економіки.

Частину одержаного від виробників продукту (предмети особистого споживання та деякі послуги) держава постачає на псевдоринок предметів споживання. Псевдоринком він є тому, що обсяги та структуру виробництва тут визначають не покупці та продавці, ціни формуються не під впливом попиту і пропозиції, а визначаються центральними плануючими органами. Товари та послуги отримують споживачі, які (в межах власної економічної свободи) віддають свою працю державі. Держава відшкодовує споживачам витрати на відтворення робочої сили у формі централізовано визначеної заробітної плати та безоплатних послуг в освіті, охороні здоров’я, житлі. Грошові доходи споживачів використовуються на придбання предметів споживання і привласнюються державою як доходи від реалізації. Цим завершується друге коло кругообігу.

Постійними супутниками командної економіки є дефіцит продуктів, тобто незадоволені потреби, з одного боку, і невикористані ресурси через неможливість досягти раціональності при централізованому розподілі — зіншого. Саме ці чинники породжують так званий “чорний”, тобто нелегальний, не визнаний державою, ринок.

Продукція “чорного” ринку створюється працею робітників у робочий або позаробочий час на устаткуванні державних підприємств із матеріалів, прихованих від державного обліку. Таке приховане виробництво стає логічним наслідком незаінтересованості виробників у інтенсивній і продуктивній праці на офіційних засадах. У прихованому виробництві створюються товари та послуги, які реалізуються на “чорному” ринку за кошти, що їх споживачі не могли “отоварити” в державній торгівлі. Виробники отримують додаткові, невраховані державою доходи, споживачі — потрібні їм товари. Цим завершується третє коло кругообігу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Які особливості має ринкова економіка?	\|	Які ж особливості командної економіки відображає ця схема?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.