Науково-практичні основи зберігання живої риби

Для реалізації живою придатна більшість прісноводних риб та деякі морські риби. Жива риба при перевезенні та зберіганні перебуває в умовах, які різко відрізняються від природних. Це голодне утримання, щільне закладання, обмежена рухливість, нестабільний газовий та температурний режим. Ці умови впливають на фізіологічний стан живої риби. Крім того, на фізіологічний стан риби впливають також способи та строки доставки риби до місць зберігання, операції, пов’язані із зважуванням, завантаженням та розвантаженням риби. Тому риба, призначена для реалізації в живому вигляді, повинна бути витривалою до кисневого голодування, невибагливою до температурного та годувального режимів, добре переносити щільне закладання. Ці вимоги найкраще задовольняють короп, особливо його гібрид з амурським сазаном, карась, лин, сазан, червонопірка, амур білий, сом, окунь прісноводний, бестер, буфало, вугор, сом канальний. У цьому їм уступають форель, лосось, стерлядь, осетер, лящ, товстолобик, в’язь, судак, щука та інші види риб.

Деякі види прісноводних риб хоча і витривалі до перевезення та зберігання живими, але у реалізацію не надходять, оскільки деякі їхні органи є отруйними (ікра, молочко, печінка тощо). До таких риб належать дніпровський усач, осман та ін.

Для перевезення та зберігання підлягає здорова і вгодована риба. Риба із захворюваннями, травмована та виснажена швидко засинає (гине). Крім того, вона має непривабливий зовнішній вигляд.

Для живої риби необхідно створювати спеціальні (регламентовані) умови при перевезенні та зберіганні.

Найбільш важливим фактором, який забезпечує життєдіяльність риби при перевезенні та зберіганні, є вміст у воді кисню та температура води. Без їжі риба може жити кілька днів і навіть тижнів, а в разі нестачі у воді кисню вона гине від задухи (асфіксії) уже через кілька хвилин. Тому при перевезенні та зберіганні живої риби враховують кількість кисню, який розчинений у воді. З підвищенням температури води кількість розчиненого в ній кисню зменшується. Наприклад, в 1 л води при 0 ^оС розчиняється 14,56 мг кисню, 10 ^оС - 11,32, 25 ^оС - 8,26, 30 ^оС - 7,30 мг.

Вміст кисню у воді залежить також від інтенсивності його надходження у воду та споживання рибою. Підвищена температура води сприяє підвищенню інтенсивності дихання, отже, і збільшенню споживання нею кисню. Негативно впливає на вміст кисню у воді наявність слизу, який сприяє розвитку гнильних мікроорганізмів. Ці мікроорганізми споживають багато кисню, що призводить не тільки до зменшення його кількості у воді, а й до різних захворювань риби.

Рухливі види риб споживають кисню більше, ніж малорухливі. Дрібна риба при диханні використовує кисню на одиницю маси більше, ніж велика. Кількість кисню, що споживає риба, залежить також від виду її:

Вид риби Споживання кисню, мг на 1 кг маси за 1 год

Вугор 25

Карась 30

Короп великий 45

Короп середній 65

Щука середня 50

Щука дрібна 70

Севрюга 50

Стерлядь 70

Лящ 85

Окунь прісноводний 100

Муксун 120

Форель 150

Дані про споживання окремими видами риб кисню при різних температурних режимах є основою для розрахунків норм завантаження (щільності закладання) риб на 1 м³ води. Ці дані використовуються на практиці при перевезенні та зберіганні риби. При цьому враховують надходження кисню у воду під час руху риби і транспорту. Це дає змогу збільшити щільність закладання риби у воді. Встановлено, що при температурі 5 ^оС під час руху транспортного засобу в 1 л води за 1 год надходить 11 мг кисню. Цієї кількості кисню досить, щоб довести співвідношення риби та води до 1:5.

Норми завантаження магазинних акваріумів живою рибою подано в табл. 3.

Таблиця 3. Норми завантаження магазинних акваріумів живою рибою при повній заміні води за 1 год, кг/м³

Вид	Температура води, ^оС
Риби	+3...+5	+6...+10	+11...+15
Короп і сазан великі
Короп сазан дрібні
Щука влика і середня
Щука дрібна
Карась, лин
Сом, минь
Судак
Стерлядь
Окунь річковий
Форель

Щільність закладання живої риби відіграє важливу роль при її зберіганні та перевезенні. Висока щільність закладання риби збільшує витрати кисню на дихання, знижує природну аерацію води, сприяє накопиченню у воді значної кількості вуглекислоти. При вмісті у воді вуглекислоти в межах 40-50 мг/л значно пригнічується процес дихання риби.

Нестачу у воді кисню можна виявити за поведінкою в ній риби. Якщо риба тримається у верхніх шарах води і ковтає повітря, випливаючи на поверхню, то це означає, що у воді мало кисню. Збагатити воду киснем можна вертикальним її переміщенням або примусовою аерацією. Слід мати на увазі, що надмірне штучне перенасичення води киснем є смертельним для риби. На практиці також вдаються до часткової або повної заміни води.

На фізіологічний стан живої риби значною мірою впливає якість води. Кращою щодо цього є чиста, прозора вода з водойми, у якій жила риба до її вилову. Воду фільтрують від мулу, піску та інших частинок, які можуть потрапити на зябра і перешкоджати нормальному диханню. У воді не повинно бути шкідливих домішок і отруйних речовин. Вона не повинна мати стороннього запаху та присмаку. Риба, вирощена в заболочених водоймах, має мулистий запах. Неприємний запах рибам можуть надавати феноли, сірководень, хлор. Для перевезення та зберігання живої риби використовують інколи водопровідну воду. Така вода має гірший газовий склад, оскільки її, як правило, хлорують. При концентрації хлору 0,5 мг/л і більше порушується механізм дихання і риба швидко гине. Тому хлоровану воду попередньо дехлорують старанною повітряною аерацією протягом 30-50 хв або продуванням її газоподібним киснем. З цією метою воду пропускають також крізь фільтр з активованого вугілля або розпилюють її через форсунки. Для перевезення і зберігання живої риби не рекомендується використовувати джерельну воду та воду з артезіанських свердловин, оскільки вона бідна на кисень.

Живу рибу краще перевозити та зберігати при понижених температурах води та навколишнього середовища. Однак деякі види риб погано переносять такі температури. Тому для перевезення та зберігання живої риби її умовно поділяють на теплолюбну (короп, сазан, лящ, судак) і холодолюбну (форель, лин, минь та ін.). Теплолюбні риби в літній період перевозять і зберігають при температурі 10-12 ^оС, весною та восени - при 5-6 ^оС. Для холодолюбних риб оптимальною температурою є відповідно 6-8 ^оС і 3-5 ^оС. У зимовий період температура води для перевезення та зберігання живої риби повинна бути в межах 1-2 ^оС. Небезпечними для риби є перепади температур, які не повинні перевищувати 4 ^оС.

Україна є морською державою, тому виникають проблеми налагодження торгівлі живою морською рибою. Насамперед необхідно враховувати силу гравітації. При підніманні риби з великих глибин має місце значний перепад тиску, що призводить до бурхливого виділення в навколишнє середовище кисню з крові та тканин. Це, в свою чергу, спричиняє закупорювання та роздування судин риби бульбашками газу і розривання тканин. Щоб уникнути цього, піднімати рибу з глибин треба поступово і повільно. Однак це економічно невигідно.

Риба, піднята з глибин моря, потребує багато кисню. Щоб забезпечити на суднах рибу киснем, необхідно мати достатню кількість місткостей з морською водою. Крім того, у зв’язку з виділенням значної кількості слизу воду необхідно змінювати до 20-30 разів за добу.

Вода на глибині моря має низьку температуру, до якої звикла риба. З метою підтримання температури води, при якій жила риба, на суднах необхідно мати холодильні установки.

Морські риби погано переносять качання, оскільки на великих глибинах вода майже нерухома. Тому їх необхідно виловлювати і перевозити в тиху погоду.

Для того щоб уникнути багатьох завантажувальних і розвантажувальних операцій, від яких риба гине, на суднах необхідно мати контейнери-акваріуми.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Характеристика рибництва	\|	Способи перевезення живої товарної риби

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.