Газопилової туманності

(за В.О. Рудником і Е.В. Соботовичем)

І етап – первинна протосонячна газопилова туманність і зірка, яка в подальшому стала “надновою” (більше 4,7 млрд. років назад);ІІ етап –протосонячна туманність в сфері дії “наднової” зірки (4,7 млрд. років назад);ІІІ етап –впорядкування протосонячної туманності, акреція “реліктової” речовини туманності і конденсація речовини (4,7 млрд. років назад);IV етап –перетворення центрального згустку в Сонце, початок формування Сонячної системи в цілому і планети Земля зокрема (4,6-4,5 млрд. років назад).

Коли Сонце досягло певних розмірів, в його надрах почалися термоядерні реакції з перетворенням водню в гелій. Для молодих зірок, особливо масивних, властивим є на даній стадії розвитку губити частину речовини у вигляді “зоряного вітру”. Стосовно Сонця – це сонячний вітер. Прикладом такої зірки, яку мають можливість сьогодні спостерігати астрономи, може слугувати зірка Тільця, окутана щільною газопиловою туманністю. Навколо неї можуть утворюватися кільця на зразок кілець Сатурна. Космічна речовина кілець конденсується спочатку в планетезималі, а пізніше – у планети та їх супутники, які виникають навколо найбільших планетезималей. Протопланетна туманність, що обгортає Сонце, і саме Сонце на початкових стадіях існування Сонячної системи характеризувались швидким обертанням, але поступово магнітогідродинамічні сили сповільнили обертання Сонця та перерозподілили момент кількості руху в Сонячній системі.

Таким чином, найвірогідніша схема утворення Сонячної системи включає наступні етапи:

* утворення Сонця і сплющення міжзоряної газопилової туманності, яка обертається навколо нього під впливом близького вибуху “наднової” зірки;

* еволюція Сонця та навколосонячної туманності з передачею електромагнітним або турбулентно-конквективним шляхом моменту кількості руху від Сонця планетам;

* конденсація “пилової плазми” у кільця навколо Сонця, а матеріалу кілець – в планетезималі;

* подальша конденсація планетезималей в планети;

* повторення подібного процесу навколо планет з утворенням їхніх супутників.

На сьогоднішній день вважається, що весь процес зародження планет у порівнянні з подальшою еволюцією Сонячної системи відбувався відносно швидко і його тривалість не перевищувала більше100 млн. років.

Близькість до Сонця спричинила втрату внутрішніми планетами летких речовин, чому сприяли як високі температури, так і сонячний вітер. Це пояснює, в основному, залізо-силікатний склад планет, а також вторинне походження їхньої атмосфери, яка є продуктом дегазації надр цих планет. Згідно з даними вивчення ізотопного складу благородних газів (аргону та ксенону), формування атмосфери розпочалось близько 4,4 млрд. років тому, відповідно цю вікову межу можна також вважати початком утворення на Землі води. Саме з цього моменту, як вважають геологи, розпочався догеологічний період розвитку Землі.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проблема виникнення Сонячної системи	\|	Рання історія розвитку Землі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.