• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Змінюється повільніше, ніж сила подразника.

Рис.9

Зоровий аналізатор забезпечує більше 80% інформації про зовнішній світ. Він має важливе значення в забезпеченні безпеки життєдіяльності і характеризується наступними показниками:

гостротою зору – спроможністю роздільного сприйняття об'єктів;

полем зору – що представляє собою область бінокулярного зору, котре забезпечує стереоскопічність сприйняття реальності;

Поле зору охоплює близько 2 400 по горизонталі і 1 500 по вертикалі при нормальному природному освітленні; будь-яке зменшення освітленості, деякі хвороби (глаукома), дефекти кровоносних судин, нестача кисню призводять до різкого зменшення цього параметра;

Яскравий контраст – чутливість до нього є важливим показником зорового аналізатора; його поріг (найменша сприймана різниця яскравості) залежить від рівня яскравості в полі зору, а також її рівномірності; оптимальний поріг реєструється при природному освітленні;сприяття кольору – здатність розрізняти кольори предметів. Колірний зір – це одночасно фізичне, фізіологічне та психологічне явище, яке полягає в здатності ока реагувати на випромінювання різної довжини хвилі, у специфічному сприйнятті цих випромінювань. На сприяття кольору впливають довжина хвилі випромінювання, яскравість джерела світла, коефіцієнт відбиття чи пропущення світла об'єктом, якість і інтенсивність висвітлення. Колірна сліпота (дальтонізм) – генетична аномалія. Але колірний зір може мінятися під впливом прийому деяких лікарських препаратів і в наслідок дії відповідних хімічних речовин. Наприклад, прийом барбитуратів (снотворних і седативних засобів) викликає тимчасові дефекти в жовто-зеленій зоні; кокаїн – підсилює чутливість до синього кольору і послабляє до червоного; кофеїн, кава, какао, кока-кола послабляють чутливість до синього, підсилюють червоний колір; тютюн викликає дефекти в червоно-зеленій зоні, особливо в червоній. Ці дефекти можуть бути дуже тривалими і навіть постійними. Око людини безпосередньо реагує на яскравість об’єкта, яка є відношенням сили світла до площі поверхні, що світиться. Гігієнічною нормою є яскравість. При яскравості понад 30тис нт виникає ефект осліплення.Зоровийаналізатормає найбільшу величину адаптації. Світлова адаптація триває 8-10 хв. При адаптації у темряві чутливість ока досягає оптимального рівня за 30-50 хв. Чутливість, яка викликана світловими сигналами, протягом певного часу залишається сталою попри зникнення сигналу. Інерція зору викликає стробоскопічний ефект. Критична частота блимання, коли сигнал сприймається як безперервний, знаходиться у межах 12...25 Гц.

При сприйнятті об’єктів у двовимірному та тривимірному просторі розрізняють поле зору та глибинний зір. При сприйнятті кольору поле зору звужується. Глибинний зір пов’язаний із сприйняттям простору. Помилка оцінки віддаленості об’єктів (на відстані до 30 м) складає 12% відстані.

Час втрачений оператором на інформаційний пошук потрібного об′єкта можна вирахувати, як

Середня тривалість подібних зорових фіксацій для розв’язання найпоширеніших задач є: читання літер-0,31с, пошук умовних знаків-0,3с, фіксація стану індикаторів(горить -не горить) – 0,28с, сприйняття умовних знаків – 0,04с. Середня тривалість пошукових рухів ока – 0,025с. Потрібно підкреслити, що основні характеристики зорового аналізатора людини значно змінюються у процесі навчання та тренування.

Слуховий аналізатор сприймає звуки, що являють собою акустичні коливання діапазону 16…20 000 Гц.

Важливою характеристикою слуху є його гострота чи слухова чутливість. Вона визначається мінімальною величиною звукового подразника, що викликає слухове відчуття. Гострота слуху залежить від частоти сприйманого звукового сигналу. Абсолютний поріг чутності – мінімальна інтенсивність звукового тиску, що викликає слухове відчуття, складає 2·10^-5 Н/м².

При збільшенні інтенсивності звуку можлива поява неприємного відчуття, а потім і болю у вухах. Найменша величина звукового тиску, при якому виникають болючі симптоми, називається порогом слухового дискомфорту. Він дорівнює в середньому 80…100 дБ щодо абсолютного порога чутності. Інтенсивність звукового впливу визначає голосність, частота – його висоту. Істотною характеристикою слуху є здатність диференціювати звуки різної інтенсивності по відчуттю їхньої голосності. Мінімальна величина розходження звуків, що відчувається, по їхній інтенсивності називається диференціальним порогом сприйняття сили звуку. У нормі для середньої частини частотного діапазону звукових хвиль ця величина складає близько 0,7…1,0 дБ. Оскільки слух є засобом спілкування людей, особливе значення в його оцінці має здатність сприйняття мови або мовний слух. Особливо важливо в оцінці слуху зіставлення показників мовного і тонального слуху, що дає представлення про стан різних відділів слухового аналізатора (аудіометрія). Важливе значення має функція просторового слуху, що полягає у визначенні положення і переміщення джерела звуку в просторі

Слуховий аналізатор складається із зовнішнього, середнього, та внутрішнього вуха, слухового нерва та системи зв’язку з мозком. Діапазон звукових коливань, які ми чуємо, знаходиться в межах від 16...20Гц до 20...25 кГц. Слуховий аналізатор не однаково сприймає звуки різних частот. Звуки низької частоти людина спиймає як не дуже гучні, порівняно зі звуками більш високої частоти такої ж інтенсивності.

Тривалість звукового подразнення, яка потрібна для виникнення відчуттів, також залежить від частоти та інтенсивності звуку. В межах середньої частини частот та інтенсивності звукових сигналів, які ми чуємо, величина диференціальної межі становить близько 10% інтенсивності звуку. Для частот понад 1 кГц почуття присутності сигналу виникають при його тривалості близько 0,001сек.

Мовне повідомлення сприймається при темпі мови до 160 слів на хвилину. Оптимальний темп – 120 слів за хвилину при перевищенні інтенсивності слів над шумами на 6дБ.

Межа відчуття болю становить 130-140дБ, та меншн залежить від частоти.

Тактильний аналізатормає високу здатність до локалізації у просторі. Часова межа тактильного відчуття становить менше 0,1 сек. Особливістю тактильного аналізатора є швидке зменшення відчуття торкання чи тиску. Час адаптації знаходиться у межах 2...20 сек.

Однією з найважливіших функцій шкіри є рецепторна. У шкірі закладена величезна кількість рецепторів, які сприймають різні зовнішні роздратування: біль, тепло, холод, дотик. На 1 см² шкіри розташовується приблизно 200 болючих рецепторів, 20 холодових, 5 теплових і 25 сприймаючих тиск, що являють собою периферичний відділ шкірного аналізатора.

Болючі відчуття викликають оборонні рефлекси; зокрема рефлекс віддалення від подразника. Болюча чутливість будучи сигналом, мобілізує організм на боротьбу за самозбереження, під впливом болючого сигналу перебудовується робота всіх систем організму і підвищується його реактивність.

Неболючі механічні впливи на шкірні покриви (тиск) сприймаються тактильним аналізатором. Тактильна чутливість є складовою частиною дотику. Чутливість різних ділянок тіла до дії тактильних подразників різна, тобто вони мають різні пороги тактильної чутливості, наприклад, мінімальний поріг відчуття для кінчиків пальців кистей рук становить 3 мг/мм², тильної сторони кисті – 12 мг/мм², для шкіри в області п'яти – 250 мг/мм².

Тактильна чутливість разом з іншими видами чутливості шкіри може до деякої міри компенсувати відсутність або недостатність функцій інших органів чутливості.

Больова чутливість.Вище стверджувалося, що в будь-якому аналізаторі виникають больові відчуття, якщо величина подразнювала перевищує верхній абсолютний поріг. На цій підставі заперечувалося існування спеціальних рецепторів больової чутливості. Згодом було виявлені вільні нервові закінчення в епітеліальному шарі шкіри, котрі і є спеціалізованими больовими рецепторами. Між тактильним та больовими рецепторами існують складні співвідношення. Вони проявляються в тому, що найменша щільність больових рецепторів припадає на ті ділянки шкіри, котрі найбільш насичені тактильними рецепторами, і навпаки. Протиріччя зумовлене різними функціями рецепторів в житті організма. Больові відчуття викликають оборонні рефлекси, зокрема, рефлекс віддалення від подразника. Тактильна чутливість пов’язана з орієнтувальними рефлексами, зокрема, викликає рефлекс зближення з подразником.

Біологічний сенс болю полягає в тому, що він, як сигнал небезпеки, мобілізує організм на боротьму за самозбереження. Під впливом больового сигнала перебудовується будова всіх систем організму і підвищується його реактивність.

Руховий чи кинестетичний аналізатор – це фізіологічна система, яка передає й обробляє інформацію від рецепторів скелетно м’язового апарата й приймає участь в організації і здійсненні координованих рухів. Рухова активність сприяє адаптації організму людини до змін навколишнього середовища (клімату, тимчасових поясів, умов виробництва і т.д.). Різні види рухів характеризуються динамікою фізіологічних процесів, що при їхній оптимізації забезпечує найкраще збереження життєдіяльності організму. Надмірна мобілізація функціональній активності, не забезпечувана необхідним рівнем координації й активності відбудовних процесів у ході роботи і протягом тривалого часу після її закінчення, характеризується як гіпердинамія. Цей стан виникає при надмірному занятті спортом або важкою фізичною працею, при тривалих емоційних стресах. Гіпердинаміярозвивається в результаті неадекватної для функціонального стану організму мобілізації функцій нервово-м’язової, серцево-судинної, дихальної й інших систем і може супроводжуватися низькою хворобливих симптомів.Іншим полюсом рухової активності є гіподинамія. Цей стан характеризується зниженням діяльності всіх органів, систем і розладом їх взаємозв'язку в організмі. Глибоким змінам піддаються різні сторони обміну речовин, знижується надійність і стійкість організму людини при значних функціональних навантаженнях і дії несприятливих факторів середовища.В цілому, усе це дозволяє говорити про рухову активність людини як про процес, багато в чому сприятливий збереженню його здоров'я і трудової активності. Досягнення ж фізичної досконалості – важливий підсумок усього різноманіття і взаємозв'язку різних по характеру рухів на всіх рівнях психофізіологічної регуляції цілісного організмуРуховий аналізатордає змогу людині керувати зажисними пристроями, ручками, кнопками, педалями та ін.Абсолютна межа температурної чутливості

Оптимальні зусилля: для ручок -20...40Н; для кнопок, тумблерів, перемикачів -1400...1600Н; для ножних педалей – 20...50Н; для важелів ручного керування – 120...160Н. Діапазон швидкостей, що розвиваються завдяки рухам рук, становить 0,01...8000 см/сек., найчастіше використовуються швидкості 5...300 см/сек.. вертикальні рухи рука здійснює швидше ніж горизонтальні. Рухи до себе здійснюються швидше, ніж від себе. Руховий аналізатор можна значно покращити шляхом тренувань.

Вібраційна чутливість.Інтенсивна вібрація при тривалому впливі зумовлює суттєві зміни діяльності всіх систем організму людини і може викликати захворювання. Вібрація малої інтенсивності може бути корисною, знижує втомлюваність, підвищує обмін речовин, збільшує м’язову силу. Спеціальні аналізатори, котрі сприймають вібрацію, поки що не виявлені. Діапазон відчуття вібрацій від 1 до 10000Гц. Найбільш висока чутливість виявлена до частот 200...250Гц. Порогові значення вібраційної чутливості різні для різних ділянок тіла. Найбільшу чутливість мають дистальні ділянки тіла людини, тобто ті, що найбільш віддалені від його медіанної площини.

Нюх та смакможуть використовуватись людиною-оператором при знаходженні різних відхилень у технологічному процесі та при виникненні небезпеки. Абсолютна межа нюху у людини вимірюється частинками міліграма речовини на літр повітря. Диференціальна межа становить в середньому 38%.

Вид чутливості, спрямований на сприйняття різних пахучих речовин за допомогою нюхового аналізатора, називається нюхом. Нюх має важливе значення в забезпеченні безпеки, люди із порушенням нюху частіше піддаються ризику отруєння. Для багатьох пахучих речовин визначений поріг сприйняття – величина їхньої концентрації, що здатна викликати реакцію органа нюху.

Основними характеристиками органа нюху є:

абсолютний поріг сприйняття – концентрація речовини, при якій людина відчуває запах, але не ідентифікує його (навіть для знайомих запахів);

пиріг дізнавання – мінімальна концентрація речовини, при якій запах не тільки відчувається, але і ідентифікується.

Різниця між порогом сприйняття і порогом дізнавання для більшості речовин складає один порядок: 10…100 мг/м³.

Характеристики запахів:

-якісна характеристика запаху звичайно визначається як ароматний, ефірний, спиртової, фенольний, їдкий, тухлий, горілий, мигдальний, мускатний, лимонний, запах фіалок, троянд, гвоздик і так далі.

-за характером- називаються приємними, неприємними, кепськими, невизначеними, огидними, задушливими й іншими;

-за інтенсивністю їх поділяють на слабкі, помірні, виражені, сильні і дуже сильні;

-за дратуючою дією – на не дратівні, слабко дратівні, терпимі, сильно дратівні, нестерпні.

Зміни нюху можуть протікати за типами:

гіпосмія – зниження гостроти нюху, при цьому поріг сприйняття запаху зростає;

аносмія – утрата сприйняття запахів;

гіперосмія й оксиосмія – загострення нюху, при цьому поріг сприйняття запаху знижується.

Гіпосмія може бути повною чи частковою. Професійна гіпосмія поділяється на функціональну (адаптація до запаху, стомлення органів нюху), токсичну (після вдихання свинцю, ртуті, хлору й інших речовин), респіраторну (після вдихання пилу), запальну, пост інфекційну і пост травматичну. Зміни нюху можуть бути як периферичного, так і центрального походження, у залежності від того, яку ланку нюхового аналізатора ушкоджено.

Смаковий аналізатор.

У фізіології та психології поширена чотирикомпонентна теорія смаку,

згідно з якою існує чотири вида смакових відчуттів:солодкогоБгіркогоБ кислого і солоного. Всі інші смакові відчуття є їх комбінацією.

Абсолютні межі смакового аналізатора, виражені у величинах концентрації розчину, майже в 10 000 разів вищі за нюхового.

Смакові та нюхові відчуття відбивають не лише властивості рослин, але й стан самого організму. Диференційна чутливість смакового аналізатора досить груба і складає в середньому 20%.

Температурна чутливістьзабезпечується двома типами рецепторів. Одні реагують тільки на холод, інші – лише на тепло. Абсолютна межа температурної чутливості для

теплових рецепторів-0,2⁰С, а для холодних-0,4⁰С. Диференційна межа-близько 1⁰С.

На роботу аналізаторів та на сприйняття сигналів у людини значно впливають психологічні характеристики особи: увага, пам’ять та ін.

Температурна чутливість забезпечується холодовими терморецепторами з максимальним сприйняттям температури 25…30⁰С і тепловими – з максимумом сприйняття – 40⁰С. Найбільша щільність терморецепторів у шкірі обличчя, менше їх у шкірі тулуба, ще менше в шкірі кінцівок. Передаючи інформацію про зміни температури навколишнього середовища, терморецептори грають важливішу роль в процесах терморегуляції.

Вібраційна чутливість.Інтенсивна вібрація при тривалому впливі зумовлює суттєві зміни діяльності всіх систем організму людини і може викликати захворювання. Вібрація малої інтенсивності може бути корисною, знижує втомлюваність, підвищує обмін речовин, збільшує м’язову силу. Спеціальні аналізатори, котрі сприймають вібрацію, поки що не виявлені. Діапазон відчуття вібрацій від 1 до 10000Гц. Найбільш висока чутливість виявлена до частот 200...250Гц. Порогові значення вібраційної чутливості різні для різних ділянок тіла. Найбільшу чутливість мають дистальні ділянки тіла людини, тобто ті, що найбільш віддалені від його медіанної площини. (наприклад,кисті рук).

Органічна чутливість.Мозок людини отримує інформацію не лише від навколишнього середовища, але й від самого організму. У внутрішніх органах під дією зовнішніх умов виникають відчуття, котрі породжують сигнали, які є необхідною умовою регуляції діяльності внуирішніх органів.

Аналізатори людини функціонують в умовах складної взаємодії. На кожен аналізатор людини впливає одночасно декілька подразників, котрі відтак впливають на всю систему аналізаторів. Тому необхідно враховувати не лише можливості аналізатора, але й ті умови, в яких перебуває людина. Відомо, що сильний шум змінює чутливість зору. Чутливість зорового апарата знижується під дією деяких запахів, температури, вібрації. Визначаючи оптимальні умови функціонування, слід врахувати всю систему подразників, що діють на аналізатори людини, комплексно враховувати фактори навколишнього середовища.

Людина здійснює прямий зв'язок з керованою нею машиною та середовищем існування за допомогою своїх аналізаторів. У системах зв'язку домінуючим є зоровий, слуховий та тактильний аналізатори. Використовуються також температурний та руховий аналізатори, нюх та смак, больова та органічна чутливість.

Кожен аналізатор складається із рецептора, провідних нервових шляхів та мозкового центру. Рецептор перетворює енергію подразника у нервовий процес. Нервові імпульси провідними шляхами надходять у кору головного мозку. Між рецепторами та мозковим центром існує двосторонній зв'язок, який забезпечує саморегуляцію аналізатора. Особливістю людини є парність аналізаторів, що забезпечує їх високу надійність.

Імунітет – це несприйнятливість організму до інфекційних захворювань, а також до агентів і речовин, які мають чужорідні для організму, антигенні властивості.

Імунні реакції носять захисний, пристосувальний характер і спрямовані на звільнення організму від чужорідних антигенів, що надходять у нього ззовні і порушують сталість його внутрішнього середовища. Захисні по своїй природі реакції імунітету у силу тих чи інших причин можуть бути перекручені і спрямовані на деякі власні, нормальні, незмінені компоненти кліток і тканин, у результаті чого виникають аутоімунні хвороби. Імунні реакції можуть бути причиною підвищеної чутливості організму до деяких антигенів – алергія, анафілаксія.

Розрізняють наступні види імунітету: уроджений і придбаний.

Уроджений, видовий, спадкоємний чи природний імунітет – це несприйнятливість одного виду тварин чи людей до захворювань іншого виду. Наприклад, люди несприйнятливі до чуми собак і великої рогатої худоби; у багатьох тварин не удається викликати захворювання кором і т.д. Існують різні ступені напруженості видового імунітету. Іноді несприятливі фактори (наприклад, вплив низьких температур) можуть знизити природний імунітет до конкретного виду мікробів.

Придбаний імунітет може бути природним і штучним. У свою чергу, розрізняють активно і пасивно придбаний природний і штучний імунітет.

Активно придбаний природний імунітет виникає після перенесеного інфекційного захворювання. Це найбільш міцний, тривалий імунітет, який підтримується іноді все життя.

Активно придбаний штучний імунітет виникає в результаті вакцинації живими ослабленими чи убитими вакцинами (мікробними препаратами). Такий імунітет виникає через 1…2 тижні після вакцинації і підтримується відносно довго – роками і навіть десятками років.

Пасивно придбаний природний імунітет – це імунітет плоду чи немовляти, що одержує антитіла від матері через плаценту або з грудним молоком. У зв'язку з цим немовлята протягом визначеного часу залишаються несприйнятлива до деяких інфекцій, наприклад, до кору.

Пасивно придбаний штучний імунітет створюють шляхом введення в організм імуноглобулінів, отриманих від активно імунізованих ,людей чи тварин. Такий імунітет установлюється швидко – через кілька годин після введення імунної сироватки або імуноглобуліну і зберігається нетривалий час – протягом 3…4 тижнів, тому що організм прагне звільнитися від чужорідної сироватки.

Усі види імунітету, зв'язані з утворенням антитіл, звуться специфічного, тому що антитіла діють тільки проти визначеного виду мікроорганізмів чи токсинів.

До неспецифічних захисних механізмів відносяться шкіра і слизуваті оболонки, які практично непроникні для мікробів; лізоцим – бактерицидна речовина шкіри і слизуватих оболонок; реакція запалення, бактерицидні властивості крові і тканинної рідини, реакції фагоцитозу.

Наведене свідчить про те, що природа наділила живі організми надзвичайно ефективним і раціональним захисним механізмом від впливу негативних факторів будь-якого походження.

Питання для контролю засвоєння навчального матеріалу.

1. Реактивність – властивість організму...

2. Нервова система людини і її основні функції.

3. Рецептори– спеціалізовані нервові клітини.

4. Рефлекс – реакція організму на роздратування...

5. Центральні нервові системи, їхні основні функції.

6. Аналізатори – це функціональні системи ...

7. Поняття про зоровий, слуховий та інші види аналізаторів.

8. Імунітет та його різновиди.

Читайте також:

1. Відмітка дії словесного подразника.
2. Гіпотеза у процесі дослідження неодноразово уточнюється, доповнюється чи змінюється.
3. Із формули (5.4) випливає, що амплітуда результуючого коливання визначається не тільки амплітудами коливань, що додаються, а й змінюється залежно від різниці їхніх початкових фаз.
4. ІІ. При збудженні змінюється збудливість тканин.
5. Повний імпульс ізольованої (замкненої) механічної системи не змінюється при будь-яких взаємодіях у ній.
6. Розрахунки відсотків при сумі внеску на рахунку, що змінюється
7. У відповідь на зрушення температуризмінюється характер зкспрессіі генів
8. Як змінюється світове виробництво та ефективність використання світових ресурсів при вільному русі капіталів?

Переглядів: 1172