Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Відомі люди України

Айвазовський (Гайвазовський) Іван Костянтинович (29,07,1817 – 2,05,1900, Феодосія) – український, вірменський, російський живописець. Вірменин за походженням, проживав у Феодосії. Написав близько 6 тис. картин. Своєрідність творчості – в романтичному зображенні морського пейзажу, величі та могутності морської стихії, відваги людей, що борються із розбурханим морем: «Дев’ятий вал», 1850, «Чорне море», 1881, «Серед хвиль», 1898, А. – автор численних картин на українську тематику «Чумацька валка», 1855, «Український пейзаж», 1868, «Млин на березі річки. Україна»,1880,»Весілля в Україні», 1891, В 1880 році А. збудував в Феодосії художню майстерню і картинну галерею, яку заповів місту. Академік Петербурзької АМ.

Алімпій (Олімпій, Аліпій) – давньоруський живописець та ювелір. Розписував фресками та прикрашав мозаїкою стіни Успенського собору Києво – Печерської лаври, писав ікони.

Білецький Платон Олександрович 11.11.1922,Харків – 6.05.1998, Київ – український живописець і мистецтвознавець. Навчався в Московському і Київському художньому і-тах. Автор портретів М. Гоголя 1952, І. Франка, 1956. Серед мистецтвознавчих творів «Г. І. Нарбут», «Козак Мамай – українська народна картина», «Український портретний живопис 17-18ст.».

Беретті Вікентій Іванович 14,06,1781-18,08,1842, Київ – російський і український архітектор, навчався у Петербурзі, з 1937 року працював у Києві. Автор перебудови центральної частини Києва. Центральний корпус Київського Університету 1837-42, Інститут шляхетних дівчат 1839-43 (нині Палац культури та мистецтв). Видатний майстер класицизму.

Беретті Олександр Вікентійович 27.04.1816-18.06.1895 – український архітектор, син В. І. Беретті. Викладав історію архітектури в Київському Університеті. Автор гуманітарного корпусу Університету, співавтор Володимирського собору. Академік Петербурзької АМ.

Биков Леонід Федорович 12.12.1928 Знам’янка,11.04.1979 – український актор і режисер. В 1951 закінчив Харківський театральний ін-т, в 1951-60 рр. працював в Харківському російському драматичному театрі ім. О. С. Пушкіна. В кіно з 1952, поставив фільми «Зайчик», 1965, «В бій ідуть одні старики», 1973, «Ати-бати, йшли солдати…», 1976, в яких виконав головні ролі. Народний артист України, 1974.

Березовський Максим Созонтович (27 жовтня 1745, Глухів — 2 квітня 1777, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український композитор, диригент, співак. Класик європейської музики. Виступав як співак-соліст в Італійській оперній трупі в Оранієнбаумі та Петербурзі. Твори: опери «Демофонт», «Іфігенія» ; хорові твори, літургія св. Іоанна Златоустого, духовні концерти: «Не отвержи мене во время старости», «Остригну сердце», причасники: «Творяй Ангелы своя духи», «Чашу спасения приму», Соната для скрипки і чембало (1772);

Божій Михайло Михайлович 20.05.1911,Миколаїв – 1.01.1990, Одеса – український художник, працював у всіх жанрах живопису. Портрети «Медсестра», «Думи мої, думи…», «Т. Г. Шевченко на Дніпрі», «Апасіоната», пейзажі, натюрморти.

Божій Святослав Михайлович 22.11.1938, Одеса – український живописець, син М. Божія. «Соняшники», «О. Довженко», «Чекай мене».

Бойчук Михайло Львович 30.10.1882, Тернопільська обл. – 13.07.1937 – український живописець-монументаліст, основоположник українського монументального мистецтва. Під його керівництвом виконані розписи Луцьких казарм в Києві, санаторію ім. ВУЦВК в Одесі, Червонозаводського театру в Харкові, виконав ряд декорацій для театру Леся Курбаса в Києві.

Бокшай Йосип Йосипович 2.10.1891 – 19.10.1975 – український художник, організатор першої в Закарпатті художньої школи (Ужгород). «Портрет верховинця», «Синевирські полонини».

Боровиковський Володимир (1757-1825) – народився в Миргороді, Полтава, із поважної козацької родини, освіту здобув на Україні, до Петербургу переїхав з примусу, де вдосконалив техніку, навчаючись в Левицького і Лампі. Портрети Б. мають своєрідну манеру, вони схожі між собою, мають схожу колірну гаму. Портрет Д. Трощинського.

Бортнянський Дмитро (1751 - 10.10.1825) - український композитор. Автор 6 опер, багатьох хорових, симфонічних, камерно-інструментальних творів, в яких відображені мотиви української народної пісенності. Найвідоміші твори: опери "Креонт", "Алкід", "Сокіл", кантата "Співець у стані руських воїнів".

Говорухін Станіслав Сергійович (1936) - режисер, з 1966 року працював на Одеській студії художніх фільмів. Його фільми: «Вертикаль», «Життя та дивовижні пригоди Робінзона Крузо», «Вітер надій», «Місце зустрічі змінити не можна», «Пригоди Тома Сойєра».

Бондарчук Сергій Федорович (1920-1994) - російський і український актор і режисер кіно. Створив образи Т. Шевченка та І. Франко в однойменних фільмах, знятих на Київській кіностудії. Актор і режисер фільмів “Доля людини”, “Війна і мир” у 4 серіях, “Степ”, та ін. Герой Соціалістичної праці (1980).

Боровиковський Володимир Лукич 4.08.1757-18.04.1825 – український художник, портретист. «Богоматір з немовлям», «Цар Давид», ікони для Казанського, Троїцького соборів.

Бородай Василь Захарович 18.08.1917 – український скульптор і художник. Автор пам’ятного знака засновникам Києва 1982, співавтор архітектурно-скульптурного комплексу «Національний Музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.», скульптор портретів П. Тичини, В. Касіяна, П. Панча.

Бурачек Микола Григорович 16.03.1871 Хмельницька обл. – 12.08.1942 – український живописець–пейзажист, мистецтвознавець. Один із засновників Української академії мистецтв 1917, імпресіоніст. «Сутінки», «Подвір’я взимку», «Соняшники», «Яблуні в цвіту», «Причинна. Реве та стогне Дніпр широкий».

Васильківський Сергій Іванович 19.10.1854 Ізюм - 7.04.1917 Харків – український живописець. Автор численних пейзажів «Козача левада», «Дніпровські плавні», історичних полотен «Сутичка запорожців з татарами», «Козаки в степу», «Похід козаків», жанрових картин «Козак і дівчина», «Ярмарок у Полтаві». Разом із М. Самокишем створив альбом «З української старовини» , та «Мотиви українського орнаменту».

Ведель(Ведельський) Артем Лук'янович (1767, Київ — 14 липня 1808, там само) — український композитор, диригент, співак, скрипаль. Твори Веделя тривалий час були заборонені і поширювалися в рукописах, їх знали й виконували, незважаючи на заборону. На сьогодні відомо близько 80 музичних творів. Серед них 31 хоровий концерт, 6 тріо, серед яких «Покаянія отверзи ми двери», 2 літургії Іоана Златоустого, Всеношна та один світський кант.

Вересай Остап Микитович(1803-1890) – кобзар, виконавець народних дум, історичних, побутових, жартівливих та сатиричних пісень. Остап Вересай був блискучим імпровізатором. Його репертуар, порівняно з репертуаром інших кобзарів, невеликий: шість дум: «Як три брати з Азова втікали», «Отчим», «Невольницька», «Про бурю на Чорному морі», «Про вдову і трьох синів», «Дума про Хведора Безрідного»; декілька сатиричних та гумористичних пісень та пісень релігійного змісту, зокрема дуже популярна в той час пісня «Про правду й неправду».

Ге Микола Миколайович 27.02.1831-13.06.1894 – український і російський живописець, один із засновників Товариства передвижників, «Таємна вечеря», «О. Пушкін в Михайлівському», портрети українців, етюди України.

Глущенко Микола Петрович 17.09.1901-31.10.1977 – український живописець, пейзажист, акварелі, монотипії, серія «Берлінські етюди», «Київ після визволення», «Відлига», «Весна на перевалі. Карпати», «В порту. Азовсталь». Цикли пейзажів з мандрівок по Італії, Франції, Голландії.

Гончар Іван Макарович 27.01.1911 Черкаська обл. - 18.06.1993 – український скульптор, живописець і графік. Скульптурні портрети О. Гончара, Є. Патона, Л. Курбаса, Н. Матвієнко, серії живописних історично-етнографічних картин «Весілля на Україні», краєвидів «Мальовнича Україна».

Городецький Владислав Владиславович 4.06.1863 Вінницька обл. – 3.01.1930 – український архітектор, будинок Національного Художнього музею України, «Будинок з химерами» по Банковій із скульптурою Е. Саля, Миколаївський костел, житловий Буд. № 27 по Гоголівській. Працював в стилі модерну і еклектики, проектував будівлі для Умані, Черкас, Польщі, Ірану.

Григорович-Барський Іван Григорович 1713 – 1785 – український архітектор, представник українського бароко. Споруди: міський водогін на Подолі з павільйоном – фонтаном «Самсон», Покровська церква, дзвіниця Петропавлівського монастиря, церква Миколи Набережного, Гостинний двір.

Дахно Володимир Авксентійович (7 березня 1932, Запоріжжя — 30 липня 2006, Київ) — український кінорежисер і художник-аніматор. Член Національної спілки кінематографістів України. Створив 23 стрічки, зокрема — серію «Козаки» і не менш знамениту екранізацію «Енеїди» (1991).

Демуцький Данило Порфирович (1893 Черкаська обл. -1954) – кінооператор, один з основоположників українського кіномистецтва. Зняв фільми «Арсенал», «Земля», «Подвиг розвідника».

Дерегус Михайло Гордійович 5.12.1904-31.07. 1997 – український графік. Офорти: «По дорогах України», «Шляхами війни», серія естампів «Українські народні думи та історичні пісні», триптих «Дума про козака Голоту», ілюстрації до творів українських класиків.

Дилецький Микола Павлович – видатний український музикант 17 ст., народився приблизно 1630 року, киянин. Навчався в Києві, Вільні, Варшаві. Всебічно освіченою людиною, вченим-гуманістом, теоретиком і філософом, засновником нової композиторської школи російських музикантів та засновником партесного співу («Граматика мусикійська», 1677)

Довженко Олександр Петрович (10.09.1894 – 25.11.1956) – український кінорежисер, письменник і художник. Один з основоположників української кінематографії. З 1926 розпочав творчу працю в кіно як режисер. Перші фільми – «Вася-реформатор», «Ягідка кохання», «Сумка дипкур’єра», «Звенигора». У 1929-1930 ставить фільми за власним сценаріями: «Арсенал», «Земля» У 1932 зняв першу звукову кіноповість «Іван», а потім «Аероград», «Щорс», «Мічурін». Створив документально-публіцистичні фільми «Визволення», «Битва за нашу Радянську Україну» (дубльований 26 іноземними мовами ) й «Перемога на Правобережній Україні». У роки Великої Вітчизняної війни почав працювати у жанрі художньої прози й публіцистики (кіноповість «Україна в огні», «Щоденник», оповідання «Мати», «Перед боєм», «Відступник», «На колючому дроті», «Воля до життя», «Перемога»). В післявоєнний час написав п’єси «Життя в цвіту» й «Потомки запорожців», автобіографічну повість «Зачарована Десна», кіноповісті «Повість полум’яних літ» та «Поема про море». Він є автором серії дружніх шаржів на українських письменників, кількох автопортретів і портретів.

ДонськойМарко Семенович (1901-1981) - український режисер. На київській кіностудії зняв фільми “Як гартувалась сталь”, “Райдуга” (премія “Оскар” 1944), на Мосфільмі “Мати”, та багато інших. Герой Соціалістичної праці (1971).

Заболотний Володимир Гнатович 13.08.1898-3.08.1962 – український архітектор, планування і забудова Донбасу і Кривого і Рогу. Будинок Верховної Ради у Києві.

ЗаньковецькаМарія Костянтинівна (справжнє прізвище — Адасовська; 4 серпня (22 липня) 1854, с. Заньки, Ніжинський повіт, Чернігівська губ. — 4 жовтня 1934, Київ) — українська актриса. Працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах М.Кропивницького, М.Старицького, М.Садовського, П.Саксаганського, І.Карпенка-Карого. Виконувала ролі в багатьох відомих виставах «Наймичка» І.К.Карпенка-Карого, «Глитай, або ж Павук», «Циганка Аза», «Не судилось», «Чорноморці», «Назар Стодоля», «Сватання на Гончарівці», «Ліс» О.Островського (1891) та Йо із «Загибелі Надії» Гейєрманса.

Зноба Валентин Іванович 10.01.1929 - український скульптор, портрет О. Вересая, пам’ятник І. Мечнікову в Парижі, статуя воїна-переможця в залі Слави Національного Музею історії ВВВ, «Козак Мамай» на майдані Незалежності в Києві.

Івасюк Микола Іванович 1865-1980 – український живописець, історичні картини «Битва під Хотином», «В’їзд Б. Хмельницького в Київ», жанрові полотна «Біля криниці», «Поцілунок», організатор першої художньої школи в Чернівцях.

Іллєнко Юрій Герасимович 1936, Черкаси — український кінорежисер і кінооператор. В 1963-1993 оператор, режисер, сценарист, актор Київської кіностудії х/ф ім. О. Довженка. З 1992—завідуючий кафедри кінорежисури та кінодраматургії Київського ін-ту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого . Як оператор, зняв фільми “Прощавайте, голуби”, “Тіні забутих предків” (понад 100 призів на кінофестивалях світу). Режисерські роботи: “Білий птах з чорною ознакою”, “Легенда про княгиню Ольгу”, «лебедине озеро. Зона», «Молитва за гетьмана Мазепу». Написав понад 20 сценаріїв і лібрето балетів. Як художник-живописець мав дві персональні виставки у Києві та Відні. Срібна медаль Світу (ЮНЕСКО).

Їжакевич Іван Сидорович 1864 Черкаська обл. - 1962 – український живописець і графік. Твори станкового і монументального живопису, книжкові ілюстрації української тематики, «Т. Шевченко - пастух», «Гайдамаки», розписи Кирилівської і Всесвятительської церков у Києві.

Кавалерідзе Іван Петрович 1887-1978 – український скульптор, кінорежисер і драматург. Пам’ятник княгині Ользі в Києві, Т. Г. Шевченку в Полтаві, Ромнах і Сумах, горельєфи «Прометей», пам’ятник Григорія Сковороді в Києві. Фільми «Злива», «Коліївщина», «Прометей», «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм».

Капніст Марія Ростиславівна (1915) – актриса. З 1966 року – на кіностудії ім. О. Довженка. Знялась у багатьох фільмах: «Іванна», «Руслан і Людмила», «Пропала грамота», «Бронзовий птах» , «Табір іде в небо», «Стара фортеця», інші.

Касіян Василь Ілліч 1896-1976 – український художник-графік. Дереворити, гравюри, ілюстрації до «Кобзаря», інших видань класиків, вишуканість композиції, технічна віртуозність. Герой соціалістичної праці.

Кірич Едуард Ілліч (1942) – художник-мультиплікатор. Закінчив факультет графіки Українського поліграфічного ін-ту ім. І. Федорова. З 1972 року – художник-постановщик мультиплікаційних стрічок на студії «Київнаукфільм». За його участю створенні «Чому у півника штанці короткі», «Пригоди козака Енея», серія м/ф про козаків: «Як козаки в футбол грали», «Як козаки сіль купували», та ін.

Кондзелевич Йов 1667-1740 український живописець, ієромонах. Іконостаси для Білостоцького монастиря, скиту Манявського (Богородчанський іконостас), Загоровського монастиря.

Костанді Киріяк Константинович – 1852-1821 – український художник, один із засновників Південноросійського товариства художників-передвижників, жанрові картини, пейзажі, портрети «Старенькі», «У хворого товариша».

КрасицькийФотій Степанович 1873 Черкаська обл. - 1944 - живописець і графік, правнук сестри Шевченка Катерини. «Біля криниці», «Гість із Запоріжжя», пейзажі, портрети письменників.

Кричевський Василь Григорович 1872-1952 – живописець, графік, архітектор, художник театру і кіно, майстер ДПМ. Брат Ф, Г. Кричевського, будинок і інтер’єр Полтавського земства, меморіального музею Т. Г. Шевченка в Каневі, пейзажі «На Дніпрі», книжкові ілюстрації, декорації до фільмів: «Назар Стодоля»,«Сорочинський ярмарок», «Звенигора», імпресіоніст.

Кричевський Федір Григорович 1879-1947 – живописець і поет. «Наречена», «Три віки», «Свати», «Довбуш», триптих «Життя», портрети.

Кропивницький М.Л. (1840-1910) – драматург, творчі пошуки якого тісно пов’язані зі становленням професійного театру в Україні. Драматургічна спадщина М. Л. Кропивницького – це понад 40 п’єс: «Дай серцю волю, заведе в неволю» «Дві сім’ї», водевіль «По ревізії», жарт «Пошились у дурні» та ін.

Крушельницький Мар'ян Михайлович18 квітня 1897 – 5 квітня 1963 - актор, режисер, ролі Омелька і Борулі в п'єсі «Мартин Боруля» Карпенка-Карого, Падури «Маквена-Граса» М. Куліша, Б. Хмельницького у виставі «Б. Хмельницький» О. Корнійчука, Ліра «Король Лір» В. Шекспіра, як режисер постановок «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Ярослав Мудрий». Знявся у фільмах: «Ягідка кохання», «Коліївщина», «Мартин Боруля», «Суєта», «Кривавий світанок», «Чому посміхалися зорі» .

Курбас Лесь (повністю — Олександр-Зенон Степанович Курбас; 25 лютого 1887, Самбір — 3 листопада 1937, Сандармох) — український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Народний артист Республіки (1925). Лесь Курбас був засновником спочатку політичного («Молодий театр», 1922—1926), а потім і філософського (1926—1933«Березіль») театру в Україні.

КуїнджіАрхип Іванович 1841-1910 – російський і український живописець-пейзажист, навчався сам, у І. Айвазовського, ініціатор створення Товариства художників, пізніше Товариство художників-реалістів ім.. А. І. Куїнджі, якому він заповів свої кошти. Твори «Забуте село», «Вечір на Україні», «Березовий гай», «Місячна ніч на Дніпрі», «Дніпро вранці», учні М. Реріх.

Левицький Дмитро Григорович (1735-1822) – син гравера Г. Левицького, в 17 років допомагав в розписі Андріївської церкви. Після закінчення роботи Антропов забрав Дмитра до Петербургу, де він і залишився проживати. Л. швидко проявив свій геній і став відомим портретистом не лише в Росії, а і за кордоном, прирівнюючись хіба що до англійських портретистів. В 1770 році стає академіком і професором в Академії, а в 1880 був іменований «придворним портретистом» цариці Катерини ІІ. Серед портретів найбільш вдала серія смольнянок (вихованки Смольного інституту), одна з робіт «Портрет Наришкіною» (Лувр), портрет Дідро (Женевський музей).

Лисенко Микола Віталійович (22 березня 1842 – 6 листопада 1912) - музикант, композитор, музикознавець. Започаткував українську композиторську школу. Обробки українських народних пісень для голосу з фортепіано (40 збірок), "Музика до Кобзаря" (більше 80-ти вокально-інструментальних творів різних жанрів), оперети ("Чорноморці"), опери "Різдвяна ніч", "Утоплена", Наталка Полтавка", симфонічну оперою "Тарас Бульба", музикознавча праця, кантату "Радуйся, ниво неполитая" на поезію Т. Шевченка, п'єси для фортепіано (Ліричне скерцо, рондо сі-бемоль мажор, гавот фа мажор, Урочистий марш), дитячі опери "Коза-дереза", "Пан Коцький", "Зима і Весна, або Снігова краля", феєрія "Чарівний сон", у 1896 оперу "Сапфо".

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Додатки	\|	Лисенко Михайло Григорович 1906-1972 – скульптор, пам’ятник загиблим в Бабиному Яру в Києві.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.