Депозитний та грошовий мультиплікатор

Внески грошових коштів юридичних та фізичних осіб у банківські установи називаються депозитами.

Депозитний мультиплікатор(Mд) - характеризує здатність банківської системи створювати нові гроші, тобто збільшувати їх пропозицію, і знаходиться в обернено пропорційній залежності від норми мінімальних банківських резервів (r):

m = 1 / r

(3.1)

Депозитний мультиплікатор показує, у скільки разів комерційні банки на базі залучення грошей на свої депозити і надання позик збільшують розмір грошової маси в обігу.

Пропозиція грошей прямо пропорційна грошовій базі та коефіціенту

грошово-кредитного мультиплікатора та визначається за формулою:

М=Гб×m (3.2)

Грошовий мультиплікатор(Мг) - враховує вилучення з грошового обігу не лише банківських резервів, а й готівкових грошей і показує, на скільки грошових одиниць змінюється пропозиція грошей при зміні грошової бази на одну одиницю.

m_г= (1 + k) / (r + k)

(3.3),

де k - відношення депозитів до готівкових грошей.

Монетаристська теорія розглядає пропозицію грошей як альтернативний чинник протидії попитові, як два невіддільних і водночас протилежних боки єдиного економічного механізму, що постійно взаємодіють на монетарному ринку.

Грошовий мультиплікатор — це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні та інвестуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів.

Грошову мультиплікацію можна розглядати за трьома напрямами:

простий мультиплікатор депозитів — це можливий, нічим не деформований процес зростання банківських депозитів унаслідок надання центральним банком у банківську систему додаткових резервів та кредитно-розрахункового обслуговування банками своїх клієнтів. У цьому випадку вплив НБУ проявляється у визначені обсягу рефінансування комерційних банків та у встановлені норми обов’язкових резервів. Вплив комерційних банків полягає в оперативному та повному розміщенні вільних резервів, що з’явилися в їх обороті, у підтриманні процесів кредитування і розрахунків в ідеальному стані;

трансформація простого мультиплікатора депозитів під впливом коефіцієнта Рв/Д (Рв — вільні резерви, Д — банківські депозити). Цей показник виражає зусилля комерційних банків (без участі центрального банку) щодо зміни обсягів резервів. Якщо зусиллями банків коефіцієнт Рв/Д зростатиме, це свідчитиме про стимулювання процесу мультиплікації депозитів завдяки збільшенню зберігання банками своїх ресурсів у грошовій формі (резервів) без трансформації їх у позички. І навпаки, зниження цього коефіцієнта свідчитиме, що банки позитивно впливають на мультиплікатор депозитів;

трансформація простого мультиплікатора депозитів під впливом коефіцієнта Го/Д (Го — готівка в обігу, Д — банківські депозити). Цей показник відображає вплив небанківських інституцій, тобто клієнтів банку на зростання пропозиції грошей. Такий вплив ґрунтується на тому, що пропозиція грошей (Пр) складається з двох елементів: готівки поза банками (Го) та поточних депозитів (Дп).

Власниками обох елементів є небанківські інституції, і вони вирішують, яку частку свого запасу грошей тримати в готівковій формі, і яку в безготівковій. Тобто, якщо зростатиме частка Го, відповідно зменшуватиметься Дп. Як наслідок знизиться і зменшиться пропозиція грошей. Отже, між динамікою показника Го/Дп та рівнем мультиплікації і пропозиції грошей існує обернена залежність. Основними чинниками, що впливають на розподіл запасу грошей між Го і Дп є такі явища і процеси в економіці: накопичення багатства, очікувана віддача, очікувані ризики, стан ліквідності, інформаційна вартість, перевага анонімності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інституційна модель грошового ринку	\|	Практичні завдання до теми 3

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.