Способи подання тексту

Способи подання десяткових чисел

Найпростішим способом можуть бути представлені цілі додатні десяткові числа. Розглянемо спосіб їх побудови.

Як відомо, ціле додатне десяткове число використовує 10 цифр від 0 до 9. Кожний його розряд має вагу, яка є степенем числа 10. Наприклад, будову 5-розрядного десяткового числа 38097 можна представити так:

Порядковий номер розряда
Вага розряда	10⁴=10000	10³=1000	10²=100	10¹=10	10⁰=1
Цифра розряда
Значення розряда

Сума значень розрядів дає значення числа “тридцять вісім тисяч дев’яносто сім”.

По аналогії, ціле додатне двійкове число використовує дві цифри – нуль та одиницю. Кожний його розряд має вагу, яка є степенем двійки. Наприклад, будову 6-розрядного двійкового числа 101101 можна представити так:

Порядковий номер розряда
Вага розряда	2⁵=32	2⁴=16	2³=8	2²=4	2¹=2	2⁰=1
Цифра розряда
Значення розряда

Сума значень розрядів двійкового числа 101101 дає значення його десяткового еквіваленту, тобто 101101₂=32+8+4+1=45₁₀.

Будь-який текст складається із знаків. Ці знаки людина розрізняє за їх накресленням, і завдяки цьому може їх читати. Але комп’ютер розрізняти знаки тексту таким способом не здатний.

Тому для комп’ютерного подання використовується інший спосіб, а саме: кожний знак тексту позначають (кодують) певним числом. Саме в такому вигляді знаки і зберігаються, і обробляються. Але якщо виникає необхідність вивести текст на екран, то використовують спеціальні кодові таблиці, в яких кожному коду ставиться у відповідність зображення. І таким чином, на екран виводиться не код, а відповідне зображення знаку.

Будь-які кодові таблиці підпорядковані певним стандартам. Зокрема, тривалий час (з 1960-х років) в комп’ютерах використовувався розширений стандарт ASCII. У відповідності з цим стандартом для кодування кожного знаку потрібний 1 байт, тобто 8-розрядне двійкове число. Таким способом можна закодувати 256 знаків, коди яких мають значення від 0 до 255. Перші 128 знаків незмінні – це літери латинського алфавіту, цифри, розділові знаки, дужки тощо. Наступні 128 знаків – змінні і можуть належати різним національним алфавітам.

Код ASCII є 8-бітним (однобайтовим) і його основний недолік полягає в тому, що неможливо користуватись одночасно декількома мовами через малу кількість можливих кодів. Тому у 1993 році був розроблений новий 31-бітний стандарт кодування знаків Unicode. Кількість можливих кодів цього стандарту дуже велика і становить 2³¹. На даний момент реальні потреби в кодах становлять менше 0,1% цього числа. Саме тому в сучасних комп’ютерах прийнято скорочену 16-бітову версію Unicode, в яку входять всі основні алфавіти світу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Балкани	\|	Способи подання звуку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.