Символьні масиви.

Будь-яка символьна константа, наприклад "ОЙ У ПОЛІ КРИНИЧКА", є масив символів. У внутрішньому уявленні компілятор завершує такий масив символом "\0", так що будь-яка програма може по ньому легко виявити кінець рядка. Тому рядок займає в пам’яті на один символ більше, ніж записано між подвійними лапками. Нумерація елементів масиву починається з нуля. Треба пам'ятати, що, наприклад 't' - це символ(буква), а ' T ' - це рядок, що складається з двох символів: 't' і '\0'. Звідси витікає, що порожніх рядків не буває.

Рядок в мові С++ - це різновид константи і її можна присвоїти деякій змінній, що представляє масив символів:

char str[]="ТЕКСТ";

Такий запис і коротше і зрозуміліше, ніж загальноприйнята для початкової ініціалізації масивів:

char str[]={'Т','е','к','с','т'};

Якщо довжина рядка в квадратних дужках опущена, то вона визначається автоматично, по кількості присвоюваних символів. У приведеному вище прикладі вона рівна шести.

Приклад. Розглянемо оголошення та ініціалізацію рядків

const char text1[] = "Ми вивчаємо програмування";

char slovo[] = "University";

char frazal [11], fraza2[40];

Тут оголошено сталу textl, яка має значення "Ми вивчаємо програмування", символьні масиви: slovo (без зазначення розміру), frazal (може містити до 10 символів) та fraza2 (до 39 символів).

Символьний масив slovo ще можна оголосити так:

char slovo[11] = "University";

або

char slovo[] = {‘U’, ‘n’, ‘i’, ‘v’, ‘e’, ‘r’, ‘s’,’i’,’ t’, ‘y’,’\0’ };

Тут вручну записуємо нуль-символ, інакше компілятор трактуватиме змінну slovo не як рядок, а як масив.

Рядки можна опрацьовувати посимвольно за допомогою назви масиву, наприклад:

f or (int n = 0; n < 11; n++) cout«frazal;

Змінній frazal надається значення "University" і ця фраза виводиться на екран. Інакше це можна зробити так:

for (int n = 0; n < 11; n++)

frazal [n] = slovo[n]; cout «frazal;

Увести масив символів можна за допомогою команди

сіn » <назва масиву>;

Якщо рядок даних містить символ пропуску, то команда сіn» зчитає дані лише до першого пропуску. Щоб зчитати весь рядок до символу вводу, необхідно застосувати команду

сіn.get(<назва рядка>, максимальна довжина рядка>);

Наприклад, cin.get(fraza2, 40). Зчитати символ вводу можна так: cin.get(). Зчитати рядок разом із символом вводу можна одним із способів:

1) cin.get(fraza2, 40);

cin.get()

2) cin.get(fraza2,40).get() ,

3) cin.getline(fraza2, 40).

Вивести значення рядка на екран можна за допомогою команди

cout« <назва рядка>;

Посимвольно вводити чи виводити елементи рядка можна за допомогою команд циклу for або while.

В бібліотеці conio.h визначені стандартні функції введення-виведення рядків. Наприклад, getc(), getchar() зчитують по одному символу рядка, введеного з клавіатури, putc() та putchar()виводять окремі символи рядка тощо. У бібліотеці stdio.h описані функції для введення gets() та виведення puts() усього рядка.

Розглянемо функції putchar і getchar , які виконують введення і виведення символа відповідно і створимо на їх основі ряд своїх корисних функцій. Функція getcharза одне звернення до неї видає як результат один символ, що отримали з системного введення. Ми можемо розглядати getchar як функцію, що має заголовок

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ініціалізація масивів.	\|	Приклад

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.