Основні показники інноваційної діяльності

Основні риси соціально-ринкової економіки України в стратегічній перспективі.

Початок XXI сторіччя знаменує собою завершення епохи індустріалізації і початок ери постіндустріального, інформаційного суспільства, в якому провідна роль належить НТП і формам його реалізації — інноваціям, а головним ресурсом розвитку є знання та інформаційно-інтелектуальні технології, що вирішують проблему обмеженості ресурсів, відкривають принципово нові горизонти зростання продуктивності праці й прискорення відтворювальних процесів і, найголовніше, змінюють в системі економічних координат місце та роль людини — унікального генератора інноваційних ідей Ці виклики знаходять адекватне відображення в концепції національних інноваційних систем (НІС) яке сприймається Урядом України.

НІС — це сукупність взаємозалежних організацій (структур) приватного й державного секторів, які індивідуально й у взаємодії один з одним обумовлюють генерацію і поширення нових знань та технологій у межах конкретної держави.

Для макроаналізу функціонування НІС використовується низка взаємопов'язаних показників, основні з яких представлені в табл. 1.

Таблиця 1

Групи	Показники
Абсолютні показники (за рік)	• кількість академічних інститутів, науково-дослідних організацій, вищих навчальних закладів, науково-дослідних підрозділів великих підприємств, лабораторій тощо, які замаються інноваційною діяльністю; • загальний обсяг витрат на інноваційну діяльність; • кількість найменувань нових видів продукції; • обсяг виробництва інноваційної продукції, що за своїми споживчими та ціновими характеристиками відповідає рівню імпортних аналогів або перевищує його; • внутрішній та зовнішній трансфер інновацій
Структурні зрізи	• інституціональний; за джерелами фінансування; за об'єктом вкладання коштів; галузевий; регіональний
Відносні показники (%)	• частка підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, у загальній кількості підприємств; • частка нових видів продукції у загальному її обсязі; • частка наукоємної продукції в загальному обсязі продукції промисловості або ВВП; • частка експорту наукоємної продукції в загальному експорті або ВВП
Показники ефективності	• приріст ВВП за рахунок інноваційного фактора; • виручка від реалізації на зовнішньому та внутрішньому ринках інноваційного продукту, ліцензій, ноу-хау, програмного забезпечення; • середній термін окупності інноваційних видатків; • комерційна ефективність (економічна рентабельність інноваційних видатків); • середня тривалість інвестиційного процесу (від початку наукових досліджень до комерціалізації інноваційних розробок)

Найбільш проста модель, яка описує взаємодію елементів НІС, є дворівневою. На мікрорівні роль приватного сектора полягає в розробці технологій на основі власних досліджень і в ринковому освоєнні інновацій. На макрорівні у сферу компетенції держави входить розробка та реалізація інноваційної політики.

Державна інноваційна політика має за кінцеву мету створити модель інноваційного розвитку, яка за своїми рушійними силами, векторами інтеграції, масштабами й результатами корелює із загальною стратегією соціально-економічного розвитку. Табл. 2 демонструє наявність для України досить широкого спектра можливих альтернатив.

Таблиця 2. Моделі інноваційного розвитку та їх класифікація

Критерії класифікації	Назва моделі	Зміст
За каталізатором розвитку	Дифузія інновацій	Формування ланцюга «наука — техніка — виробництво» з ініціативи суб'єктів мікро- (фірми, навчально-наукові заклади) та мезо- (спілки підприємців, банкірів тощо) рівня економіки
	Державна підтримка інноваційних форм	Державна протекція національних інноваційних інститутів й патронаж виходу національної наукоємної продукції на світові ринки
За масштабами охоплення	Локальне інноваційне середовище	Концентрація на певній території наукового, освітнього, виробничого та фінансового потенціалу (технополіси, інкубатори, техноларки)
	Поліцентризм міжгалузеві науково-технічні комплекси, кластери)	Взаємодія відносно локальних інноваційних зон в національних масштабах
За походженням інноваційних ідей	Товарне клонування	Опанування виробництва наукоємної продукції, що випускається в країнах постіндустріалізму й перебуває у фазі зрілості життєвого циклу товару
	Ліцензійне копіювання	Використання зарубіжного науково-технічного потенціалу через ліцензійний механізм
	Саморозвиток	Розбудова й використання національного науково-технічного потенціалу на основі власних зусиль
За стратегію інноваційних	Гонитва за лідером	Домінують інновації, спрямовані на вдосконалення наявних та запозичених зовні технологій (пасивна стратегія)
процесів	Технологічне лідерство, розвиток на випередження	Орієнтація на власні радикально нові технології (активна стратегія)

Змістовні характеристики вищезазначених та інших видів інноваційних процесів не можуть бути однаковими в різних соціально-економічних умовах, але у конкретно-історичному поєднанні з комплексом підтримуючих механізмів утворюють специфічну національну модель інноваційного розвитку. Контури української моделі вже намічені, але ще не чітко окреслені. її стрижнева ідея: розвиток на випередження, технологічне лідерство па основі внутрішніх чинників економічної динаміки та раціонального вдосконалення ліцензійних запозичень.

Висновок.

Україна не може ефективно будувати національну економіку відособлено від світового співтовариства. Уряд України використовує доступні шляхи співпраці з країнами з різним рівнем економічного розвитку. Це дає національній економіці швидше досягти рівня високорозвинутих країн.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародні економічні організації та їх роль у вирішенні проблем національних економік.	\|	ПЕРЕДМОВА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.