МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
РЕГУЛЮВАННЯ ТА СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ діяльності – 2 год.
1. Інновації як об’єкт державної політики. 2. Інструменти державної підтримки інноваційної діяльності. 3. Правові аспекти охорони інтелектуальної власності. 4. Внутрішнє регулювання та стимулювання інноваційної діяльності.
Державна інноваційна політика — це сукупність науково-технічних, виробничих, управлінських, фінансово-збутових та інших заходів, пов’язаних з просуванням нової чи поліпшеної продукції на ринок збуту. Важливими засобами державного регулювання інноваційної діяльності — інструментами державної підтримки інноваційної діяльності мають бути: · національні науково-технічні програми; · державне замовлення в науково-технічній сфері; · державна науково-технічна експертиза; · бюджетне фінансування інноваційних процесів; · патентно-ліцензійна діяльність; · стандартизація та сертифікація продукції в науково-технічній сфері; · формування науково-технічних кадрів; · створення системи науково-технічної інформації. Центральне місце в правовому регулюванні інноваційної діяльності посідають правові аспекти охорони інтелектуальної власності, під якими розуміється сукупність авторських і інших прав на результати цієї діяльності, що охороняються законодавчими актами держави. Матеріально-речовинну основу інтелектуальної власності становить інтелектуальний продукт як результат творчих зусиль його творців (окремої особистості або наукового колективу. З огляду на різноманітність об’єктів інтелектуальної власності та вимог щодо їх охорони, правове регулювання поділяється на ряд самостійних функціональних сфер: авторське право, патентне право, комерційна таємниця. Авторське право — це сукупність норм права, що регулюють правові відносини, пов’язані зі створенням і використанням певного інтелектуального продукту. об’єкт авторського права (твір) визначають як нематеріальний продукт духовної творчості людини, що має об’єктивну форму. Суб’єктом авторського права, як правило, є громадянин, творчою працею якого створений твір науки, літератури або мистецтва. Особливо важливо забезпечити правову охорону секретів виробництва — «ноу-хау», що містять результати творчої інтелектуальної діяльності, у тому числі комерційні, технологічні і конструкторські секрети виробництва, усілякі рекомендації до використання, специфікації, формули і рецептури, характеристики технологічного процесу, знання і досвід у сфері маркетингу, розробки планів розвитку і реорганізації виробництва. Засобами правової охорони об’єктів промислової власності є патенти, свідчення і відповідна державна реєстрація таких об’єктів. Патент — це документ, що засвідчує авторство і надає його власнику виключне право на винахід. На закінчення даної теми необхідно розглянути питання, пов’язане з визначенням форм і методів стимулювання інноваційної діяльності. Стимулювання інноваційної діяльності — це процес впливу на людей з метою досягнення загальних цілей підприємства. До загальних цілей підприємства можна віднести: конкурентне чи технологічне лідерство підприємства, утримання ринкових позицій, виробництво нової продукції і задоволення попиту споживачів та ін. Форми і методи стимулювання інноваційної діяльності на підприємстві можна поділити на три групи: 1 група — прямі економічні стимули: оплата праці, премії за раціоналізацію, участь у прибутках, оплата за підготовку та перепідготовку кадрів; 2 група — непрямі економічні стимули: доплата за стаж, пільгові послуги; 3 група — негрошові стимули: сприяння ініціативі, творчому характерові праці.
Контрольні питання 1. Поняття про авторське право і промислову власність? 2. Специфіка захисту авторського права в Україні? 3. Поняття «власник» і «розробник» інноваційної продукції? ТЕСТИ 1. Державна інноваційна політика — це: а) сукупність науково-технічних, виробничих, фінансово-збутових та інших заходів, пов’язаних з виробництвом та просуванням на ринок нової продукції; б) політика, яка пов’язана з вибором пріоритетів у науці та техніці; в) регулювання інноваційної діяльності на рівні держави. 2. До стимулюючих чинників інноваційної діяльності відносять: а) розвиток товарно-грошових відносин; б) конкуренцію на ринку; в) безробіття. 3.Державна інноваційна політика «технологічного поштовху» пов’язана з: а) використанням ринкового механізму розподілення ресурсів і вибору напрямів розвитку науки та техніки; б) участю держави у визначенні пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки; в) соціальним регулюванням наслідків науково-технічного прогресу. 4. До інструментів державної підтримки інноваційної діяльності не належать: а) науково-технічна експертиза; б) державне замовлення; в) патентно-ліцензійна діяльність; г) лізинг. 5. Державна інноваційна політика ринкової орієнтації пов’язана з: а) використанням ринкового механізму розподілення ресурсів і вибору напрямів розвитку науки та техніки; б) участю держави у визначенні пріоритетних напрямків розвитку науки та техніки; в) соціальним регулюванням наслідків науково-технічного прогресу. 6. Національним органом, що здійснює і координує роботу із сертифікації продукції в Україні, є: а) Державний комітет України з питань стандартизації, метрології і сертифікації; б) Державна комісія при Уряді України з питань стандартизації, метрології і сертифікації; в) Державна палата з питань сертифікації і стандартизації України; г) Антимонопольний комітет України; ґ) правильні відповіді «а» і «б». 7. Сертифікат продукції — це документ, що: а) необхідний лише для захисту права власності на продукцію; б) дозволяє купувати продукцію; в) свідчить про рівень якості продукції; г) пред’являється покупцю під час продажу продукту; ґ) передбачає реалізацію на біржі через визначений час за визначеною ціною. 8. До загальних умов, що включаються в основну частину договору з приводу інноваційного продукту, належать такі положення: а) предмет договору і кількість продукту; б) відповідальність сторін; в) назва договору; г) форс-мажорні обставини; ґ) підписи сторін (партнерів). 9. Правове регулювання відносин, що виникають у процесі реалізації економічних інтересів партнерів, покладено на особливу галузь права, а саме: а) договірне право; б) цивільне право; в) господарське право; г) адміністративне право; ґ) міжнародне право. 10. Які з нижченаведених нематеріальних ресурсів не є об’єктами промислової власності: а) товарні знаки і знаки обслуговування; б) раціоналізаторські пропозиції; в) винаходи; г) корисні моделі; ґ) промислові зразки. Література 1. Гунин В.Н. и др. Управление инновациями. Модуль 7. — М.: ИНФРА-М, 1999. — 401 с. 2. Инновационный менеджмент: Справ. пособие / Под ред. П. Н. Завлина и др. — М.: ЦИСИН, 1998. — 503 с. 3. Мир управления проектами: Пер. с англ. / Под ред. Х. Оешке, Х. Шели. — М.: Аланс, 1998. — 406 с. 4. Поршнев А. Г. Управление инновациями в условиях перехода к рынку. — М.: Мегаполис-Контакт, 1998. — 402 с. 5. Лапко О. Н. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. — К.: ІЕП НАНУ, 1999. — 386 с. 6. Черваньов Д. М., Нейкова Л. І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. — К.: Знання, 1999. — 492 с. Читайте також:
|
||||||||
|