МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Класифікація державного боргуДержавний борг як наслідок існування державного кредиту Основним беземісійним методом покриття бюджетного дефі¬циту є залучення державою кредитних ресурсів. Призначення державного кредиту виявляється в тому, що він є засобом мобілізації в руках держави додаткових фінансових ресур¬сів. У разі дефіцитності державного бюджету додатково одержані фінансові ресурси спрямовують на покриття різниці між бюджет¬ними видатками і доходами. При позитивному бюджетному сальдо одержані за допомогою державного кредиту кошти прямо викорис¬товуються для фінансування економічних і соціальних програм. Це означає, що державний кредит, будучи засобом збільшення фі¬нансових можливостей держави, може стати важливим чинником пришвидшення соціально-економічного розвитку країни. Загалом державний кредит відображає засновані на взаємних інтересах і зобов'язаннях боржників та кредиторів відносини, од¬ним з учасників яких є держава, з приводу надання у користування тимчасово вільних коштів на умовах строковості, поверненості, платності та забезпеченості. Держава як суб'єкт кредитних відно¬син може бути в ролі позичальника коштів, кредитора або гаранта. Кредитні відносини, в яких держава є позичальником, суттєво відрізняються від тих, в яких вона кредитор чи гарант повернення кредитів, за цілями, методами і соціально-економічними наслідка¬ми Державний борг як наслідок кредитних відносин за участю держави формується у разі, коли держава є позичальником або гарантом повернення кредиту. При цьому, згідно із загальноприй¬нятою у світі методологією, гарантії оплати боргів підприємств, а також інші умовні зобов'язання не враховуються при обчисленні загальної суми державного боргу до того моменту, поки державні органи не вимушені розпочати виплати з метою погашення такого боргу, тобто якщо безпосередній позичальник не виконав вчасно власні кредитні зобов'язання. Використання державою у фінансовій політиці залучення ко¬штів на кредитній основі зумовлює утворення державного боргу і необхідність формування ефективної системи управління ним. Проблема державного боргу набула особливої актуальнос¬ті у другій половині XX ст., коли держави стали неспроможними акумулювати у бюджеті достатні фінансові ресурси для виконання власних функцій і почали застосовувати боргову політику, активно здійснюючи запозичення на внутрішньому та зовнішньому рин¬ках. Державний борг нині є об'єктивно зумовленим явищем для країн з ринковою економікою. Державний борг за економічною суттю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидента¬ми та нерезидентами) щодо перерозподілу частини вартості вало¬вого внутрішнього продукту /або світового продукту на умовах строковості, платності та повернення. Інакше кажучи, державний борг можна визначити як суму прямих договірних зобов'язань органів державного управління пе¬ред економічними суб'єктами інших секторів економіки (резиден¬тами) і зарубіжними кредиторами. Державний борг виникає внаслідок здійснення державою запозичень у грошовій формі, випуску облігаційних боргових зобов'язань, прийняття боргів інших економічних суб'єктів, без¬готівкового випуску боргових зобов'язань. Державний борг має економічно обгрунтовані межі. Величи¬на боргу характеризує становище економіки та фінансової сфери держави, ефективність функціонування її урядових структур. Згідно з Бюджетним кодексом України загальний обсяг дер¬жавного боргу (прямого) та гарантованого державою боргу на кі¬нець бюджетного періоду не може перевищувати 60% від річного номінального обсягу ВВП України. Щорічно за Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" встановлю¬ється граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державно¬го боргу. У разі перевищення граничної величини боргу Кабінет Міністрів зобов'язаний вжити термінових заходів для зменшення суми державного боргу до 60% і нижче.
Державний борг класифікують за рядом критеріїв. Розрізня¬ють поточний і капітальний борги. Поточний борг - це сума забор¬гованості, що підлягає погашенню в поточному році, й належних до сплати в цей період процентів за всіма випущеними на цей мо¬мент позиками. Капітальний борг - це загальна сума заборгованос¬ті й процентів, що мають бути сплачені за позиками. Державний борг також поділяють на внутрішній і зовнішній. Разом з тим, дискусійним залишається питання щодо визначення ознаки класифікації боргу на внутрішній і зовнішній. За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні запозичення та гарантії. Державні запозичення - це залу¬чення державою в особі Кабінету Міністрів України через Мініс¬терство фінансів України грошових коштів, іншого майна та май¬нових прав, яке передбачає прийняття зобов'язань щодо грошових коштів на умовах строковості, платності та повернення. Таким чином, в Україні борг класифікується у фінансовій і статистичній звітності на: державний прямий (внутрішній і зо¬внішній) та державний гарантований (внутрішній і зовнішній). За валютою залучення державний борг поділяється на борг у національній та іноземній валютах. Внутрішній борг переважно формується у національній валюті. Для залучення коштів еміту¬ються цінні папери, які розміщуються на внутрішньому фондово¬му ринку. Державний борг в іноземній валюті виникає внаслідок здійснення безпосереднього запозичення коштів в урядів зарубіж¬них країн, міжнародних фінансово-кредитних організацій, інозем¬них банків, а також розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних ринках капіталів. Залежно від строку зачучення коштів розрізняють: • короткостроковий борг (зі строком погашення до року); • середньостроковий (від одного до п'яти років); • довгостроковий (від п'яти років І більше). У ст. 12 Бюджетного кодексу України передбачена класифі¬кація боргу, яка дає змогу систематизувати інформацію про всі боргові зобов'язання держави, АРК, територіальної громади міста. Згідно з бюджетною класифікацією державний борг класифікуєть¬ся за типами кредитора і боргового зобов'язання. За типом кредитора внутрішній борг охоплює: заборгова¬ність за позиками, одержаними з бюджетів різних рівнів і дер¬жавних фондів; заборгованість перед банківськими установами; заборгованість перед іншими органами управління; внутрішню заборгованість, не зараховану до інших категорій; коригування, пов'язане зі змінами обсягів депозитів, цінних паперів і різни¬цею у вартісних оцінках вищезазначених статей; зовнішній борг містить: заборгованість за позиками, одержаними від міжна¬родних організацій економічного розвитку; заборгованість за позиками, одержаними від органів управління іноземних дер¬жав; заборгованість за позиками, одержаними від іноземних комерційних банків; заборгованість за позиками, одержаними від постачальників; зовнішню заборгованість, не зараховану до інших категорій; коригування, пов'язане зі змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках ви¬щезазначених статей. За типом боргового зобов'язання до внутрішнього боргу належать: заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; заборгованість за середньостроковими зобов'язаннями; забор¬гованість за короткостроковими зобов'язаннями і векселями; заборгованість за іншими внутрішніми зобов'язаннями; ко¬ригування, пов'язане зі змінами обсягів депозитів, цінних па¬перів і різницею у вартісних оцінках вищезазначених статей; до зовнішнього боргу зараховують: заборгованість за довго¬строковими зобов'язаннями; заборгованість за середньостро¬ковими зобов'язаннями; заборгованість за короткостроковими зобов'язаннями і векселями; заборгованість за іншими зовніш¬німи зобов'язаннями; коригування, пов'язане зі змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках вище¬зазначених статей.
Читайте також:
|
||||||||
|