Облік оренди основних засобів

Нормативне забезпечення та основи побудови обліку:

§ Цивільний кодекс України;

§ Господарський кодекс України;

§ Закон України «Про фінансовий лізинг»;

§ Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

§ Закон України «Про ПДВ»;

§ П(С)БО 14 «Оренда»;

§ П(С)БО 15 «Дохід»;

§ П(С)БО 16 «Витрати»;

§ Інструкція № 261 про застосування плану рахунків.

Бухгалтерський облік орендних операцій ведеться відповідно до П(С)БО 14 «Оренда». Відповідно до нього оренда – угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

Підприємство, що взяло будь-яке майно в оренду, вважається орендарем, а той, хто надав це майно, – орендодавцем. В ролі орендодавця та орендаря можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи.

Взаємовідносини орендаря з орендодавцем регулюються договором оренди. В ньому визначаються склад і вартість переданих в оренду об’єктів основних засобів, розмір орендної плати, тривалість оренди, обов’язки сторін по виконанню договірних умов.

Істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Строк оренди – період дії невідмовної орендної угоди, а також період продовження цієї угоди, обумовлений на початку строку оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Початок строку оренди – дата, яка настає раніше: дата підписання орендної угоди або дата прийняття сторонами зобов’язань щодо основних положень угоди про оренду.

Дія договору оренди може бути припинена у випадку: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об’єкта оренди; ліквідації суб’єкта господарювання – орендаря; загибелі (знищення) об’єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін, при чому одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Виходячи з умов, на яких передається в користування орендарю орендодавцем власність, оренда поділяється на операційну та фінансову.

Операційна оренда – це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними засобами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов’язковим поверненням таких основних засобів їх власнику після закінчення строку орендної угоди. При цьому право власності на орендовані основні засоби залишається в орендодавця протягом всього строку дії договору оренди.

Нарахування амортизації об’єкта операційної оренди здійснюється орендодавцем.

Фінансова оренда (фінансовий лізинг) – оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигід, пов’язаних з правом користування та володіння активом. Оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак:

1) орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;

2) орендар має можливість та намір придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;

3) строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об’єкта оренди;

4) теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об’єкта оренди.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Облік амортизації	\|	Облік основних засобів в оперативній оренді

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.