• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Основні поняття та визначення, групування витрат за економічним змістом та калькуляційними статтями

Витрати виробництва – це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва з відповідними нарахуваннями на неї, та ін.). Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

Собівартість – грошовий вираз безпосередніх затрат підприємства, пов’язаних з виробництвом і реалізацією продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Основними завданнями обліку витрат на виробництво є:

1. облік і контроль за випуском продукції по обсягу, асортименту і якості;

2. облік витрат на виробництво і контроль за виконанням кошторису витрат;

3. калькулювання собівартості і контроль за виконанням плану собівартості;

4. виявлення невикористаних резервів, боротьба із безгосподарністю, втратами від браку і непродуктивних витрат.

Місця виникнення витрат – це структурні підрозділи, в яких відбувається споживання ресурсів у виробничих, збутових, адміністративних та інших цілях, пов’язаних з оборотом коштів підприємства.

Об’єкт витрат – продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

В певному періоді витрати визнаються одночасно з доходом, для отримання якого вони здійсненні. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Рис.13.1. Класифікація витрат

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямими витратами називають економічно однорідні витрати, що відносяться на собівартість конкретного виду продукції прямо, безпосередньо у відповідності з обґрунтованими нормами та нормативами. До них відносяться витрати на сировину та основні матеріали, заробітна плата робітників основного виробництва, відрахування на соціальні заходи від заробітної плати робітників тощо.

Непрямими витратами називають витрати, які неможливо розрахувати по окремих видах продукції за ознакою прямої приналежності оскільки вони пов’язані з виготовленням декількох видів продукції або з різними стадіями її обробки. Їх включають до собівартості конкретних видів продукції шляхом розподілу пропорційно до будь-якої умовної бази.

До непрямих відносять витрати на утримання і експлуатацію машин та обладнання на підготовку та освоєння виробництва, втрати від браку, загальновиробничі, адміністративні та інші виробничі витрати.

Отже, непрямі витрати – це витрати, що не можуть бути віднесені до певного об’єкту витрат економічно можливим шляхом.

Вираз «економічно можливим шляхом» означає, що при вирішенні питання про віднесення витрат до певного об’єкту слід керуватись принципом співвідношення витрат і вигод.

Згідно зі Стандартом 16 «Витрати» до виробничої собівартості продукції включаються такі статті:

§ прямі матеріальні витрати (п.12);

§ прямі витрати на оплату праці (п.13);

§ інші прямі витрати (п.14);

§ загальновиробничі витрати (п.15);

§ змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати (п.16).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні. До змінних належать витрати на обслуговування і управління виробництвом, що змінюються прямо (чи майже прямо) пропорційно до зміни обсягу виробництва. До постійних – витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (чи майже незмінними при зміні обсягів виробництва). Перелік та склад постійних та змінних витрат встановлюється підприємством самостійно.

Витрати операційної діяльності за економічним змістом поділяються на елементи. До таких елементів, які в своїй основі далі не діляться, відносять:

§ матеріальні витрати;

§ витрати на оплату праці;

§ відрахування на соціальні заходи;

§ амортизація;

§ інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні витрати» включаються витрати на:

§ сировину й матеріали, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства при виготовленні продукції (робіт, послуг) або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі;

§ купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

§ придбане у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо та енергія всіх видів;

§ тару й тарні матеріали;

§ будівельні матеріали, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства;

§ запасні частини, які використані для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів підприємства;

§ малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП), що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструмент, господарський інвентар, спеціальне оснащення;

§ спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту;

§ мило та інші миючі засоби, знешкоджувальні засоби, молоко і лікувально-профілактичне харчування тощо;

§ відшкодування витрат працівникам за придбання ними спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту у випадках невидачі їх адміністрацією.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються:

§ заробітна плата за окладами й тарифами;

§ надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством;

§ премії та заохочення;

§ матеріальна допомога;

§ компенсаційні виплати;

§ оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу;

§ інші витрати на оплату праці.

Витрати на оплату праці складаються з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються:

§ відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування;

§ відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності;

§ відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

§ відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків;

§ відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

§ відрахування на інші соціальні заходи.

До елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.

До елемента «Інші операційні витрати» належать:

§ витрати на відрядження фізичних осіб;

§ витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства;

§ витрати щодо сплати за участь у семінарах;

§ витрати на проведення аудиту;

§ витрати на транспортне обслуговування;

§ витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, що видані для ведення господарської діяльності;

§ витрати на охорону праці;

§ витрати, пов’язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ;

§ інші операційні витрати .

Калькуляція – це розрахунок собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг. Калькуляції складають на продукцію основного й допоміжного виробництв щомісячно, за квартал, за рік, за призначенням.

Розрізняють такі види калькуляцій:

§ планові (складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін);

§ кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін);

§ нормативні (складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу).

Перелічені види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції і використовують при складанні кошторису.

Калькуляції, що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називають звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції і для виявлення резервів подальшого зниження витрат.

Для кожного об’єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця – одиниця його кількісного вимірювання (у штуках, метрах, тоннах, кіловат-годинах тощо). При калькулюванні продукції (робіт, послуг) витрати групуються за калькуляційними статтями, перелік і склад яких установлюється підприємством самостійно.

Витрати, пов’язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), можуть групуватись за такими статтями калькуляції (типовими для більшості підприємств):

1) сировина та матеріали;

2) куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

3) паливо й енергія на технологічні потреби;

4) зворотні відходи (вираховуються);

5) основна заробітна плата;

6) додаткова заробітна плата;

7) відрахування на соціальні заходи;

8) витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

9) відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати;

10) витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання;

11) загальновиробничі витрати;

12) втрати від браку;

13) інші виробничі витрати;

14) попутна продукція (вираховується).

Переглядів: 823