Делірій

— порушення свідомості;

— зміни ходу думки;

— гострий початок та лабільний перебіг.

Супутні зміни:

— збуджений емоційний стан;

Паліативна допомога при синдромі хронічного болю

— неспецифічна неврологічна патологія;

— зниження функціональних можливостей. Види делірію:

— гіперактивний:

• асоційоване порушення поведінки;

• галлюцинації;

• марення;

— гіпоактивний:

• усамітнення;

— змішаний:

• наростаючий;

• затихаючий. Причини делірію: інфекція, гострі метаболічні порушення,

патологія ЦНС, травма, гіпоксія, синдроми відміни, токсини та наркотики, ендокринопатії, гострі судинні порушення, закреп, затримка сечовиділення тощо.

Оцінка стану повинна здійснюватися за результатами послідовних спостережень, медичного огляду когнітивного статусу за шкалою М88Е (Гоїзіеіп Міпі-Мепіаі 8Ше Ехат), перегляд прийому медикаментів та ретельне лабораторне обстеження для виявлення причини делірію.

Принципи лікування зводяться до чотирьох аспектів:

1. Лікування причини. Медикаментозне:

— антихолінергики;

— анальгетики;

— адекватна гідратація.

2. Медикаментозна терапія

— нейролептики:

• галоперидол (неседативний);

• хлорпромазин (седативний);

• рисперидон (неседативний);

• оланзапін (седативний);

• кветіапін (седативний).

— седативні нейролептики:

• хлорпромазін;

• оланзапін;

• кветіапін.

3. Немедикаментозна терапія: — обмеження присутності сторонніх;

— постійна наявність медичного працівника;

— адекватне м'яке освітлення;

— обмеження подразнювальних факторів.

4. Консультація психіатра.

Делірій у термінальних хворих

• оризнаки настання смерті;

• збудження, хвилювання;

• стогін, хрип;

• незворотній стан;

• лоразепам чи мідазолам, щоб помогти заспокоїтися;

• седативні нейролептики.

Міоклонус

Міоклонус — це мимовільні скорочення м'язів у притомному стані. У більшості здорових людей буває міоклонус під час засипання. Висока разова доза наркотичного анальгетика або тривала терапія можуть спричинити міоклонус через накопичення метаболітів. Слід пам'ятати, що міоклонус може бути ідіосинкратичною реакцією на застосування наркотичного анальгетика незалежно від дози та тривалості терапії. При вираженому міоклонусі слід перейти до альтернативного наркотичного анальгетика або додати до отримуваної терапії препарат з групи бензодіазепінів, наприклад клоназепам.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Седація і когнітивні порушення	\|	Ад'юванти (ко-анальгетики)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.