Біотерапія

Біотерапія включає застосування різних природних біологічно активних агентів (інтерферони, інтерлейкіни та ін.), проведення імунотерапевтичних заходів з використанням вакцин, активованих лімфоцитів, імуномодулювальних фармакологічних препаратів і т. д.

При лікуванні хворих зі злоякісними пухлинами виникає багато проблем, вирішення яких вимагає участі не лише онкологів і кваліфікованих лікарів інших спеціальностей, а й родичів хворого, які повинні мати уявлення про особливості лікувальних методій, що застосовуються у конкретного хворого, можливості подальшої реабілітації.

Паліативна (симптоматична) терапія в клінічній онкології

На лсаль, досить часто в клінічній онкології виникають ситуації, коли можливості спеціального протипухлинного лікування вичерпані або його застосування неможливе через тяжкість Стану хворого, наявність вираженої супутньої патології, відмову під лікування. До цього може призвести пізнє розпізнавання пухлини або її прогресування в процесі лікування. Якщо медики не можуть суттєво вплинути на розвиток пухлинного процесу і подовжити тривалість життя пацієнта, то, принаймні, необхідно покращити його якість. Онкохворий має право прожити решту життя якомога достойніше, комфортніше як фізично, так і психологічно. Покращання якості життя — основне завдання симптоматичної терапії онкохворих. Симптоматичне лікування передбачає усунення найтяжчих проявів хвороби, спричинених як пухлиною, так і ускладненнями специфічної терапії (променевої та цитостатичної). Воно вимагає постійного дотримання медичним персоналом принципів онкологічної деонтології і, зокрема, підтримки у хворого впевненості у кінцевому сприятливому результаті лікування. Найважливішим завданням симптоматичної терапії є корекція психоемоційних порушень. В одних випадках переважають ознаки приреченості, пригнічення, апатії, слізливість, в інших, навпаки, виступають симптоми стурбованості, тривоги, безнадійності, навіть страху.

Кахексія — прогресуюче виснаження організму. Анорексія — зниження або втрата апетиту як одна з причин кахексії. Підвищити апетит можна шляхом призначення речовин, які збуджують апетит. До них належать настій трав полину, тмину, м'яти, кориці, гірчиці тощо. Підвищення апетиту можна досягти вживанням шлункового соку, кислих напоїв (сухе вино, квас, кефір),

розсолу тощо,

У разі кандидомікозу (грибкове ураження слизової оболонки рота) призначають ністатин 1 000 000 ОД на добу і леворин по 500 000 ОД на добу, полоскання рота 1 % розчином риванола, та ін. Унаслідок ураження пухлиною шлунка чи товстої кишки порушуються процеси всмоктування їжі, що призводить до виснаження. У таких випадках необхідно налагодити систему парентерального харчування, що забезпечує поповнення білкового, енергетичного дефіциту, достатнє надходження води, солей, вітамінів.

Загальний догляд за невиліковними хворими

Створення гігієнічних умов для хворого включає: виділення окремої кімнати або частини її, де забезпечать усім необхідним для його проживання; щоденне прибирання приміщення вологим способом (рідними або активом Червоного Хреста). За потреби при пухлині, що розпадається, у разі повторного блювання, нетримання сечі, калу, провітрювання приміщення проводиться кілька разів на день, а вологе прибирання — із застосуванням 1 або 2 % розчину хлораміну. Усі предмети догляду — поїльник, посуд, підкладне судно, сечоприймач повинні зберігатися в чистоті та періодично промиватися дезінфекційним розчином.

Умивати хворого (обличчя, вуха, руки) необхідно щодня. Періодично проводять миття всього тіла під душем або у ванні. Якщо за станом хворого це неможливо, проводять не менше одного разу на тиждень обтирання всього тіла по частинах рушником, змоченим теплою водою. Після висушування шкіру треба протерти слабким розчином оцту або одеколоном. Промежина, пахвові ямки, для жінок з надмірною масою тіла — складки під молочними залозами змащують дитячим кремом. Не рідше, ніж 1 раз на 10 днів треба підстригати нігті на руках і ногах. Волосся потрібно розчісувати щодня. Ці елементи догляду слід здійснювати систематично. Вони є оздоровлювальними, профілактичними стосовно ускладнень і дієвою психотерапією, завжди поліпшуючи настрій хворих.

Ліжко хворого має бути охайним і зручним для нього (подушка не злежана, ковдра не звисала, краї заправлені під матрац, простирадло гладко розпрямлене, без складок).

У разі нетримання сечі чи калу між простирадлом і матрацом кладуть клейонку. Зміну постільної білизни необхідно здійснювати кожні 5—7 днів. При забрудненні виділеннями — частіше, інколи щодня та негайно. Зміну постільної білизни краще проводити шляхом перекладання хворого на сусіднє ліжко або кушетку, це поєднують із провітрюванням і висушуванням матраца.

Якщо це неможливо через відсутність помічників або за станом ниорого (метастази в хребті тощо), простирадло можна змінити таким чином: обережно повертають хворого набік до краю ліжка, половину простирадла, що звільнилася, скачують валиком до ВПИНИ хворого і на його місце стелять чисте простирадло, половину якого так само скачують; валик розташовують поруч з валиком простирадла, що видаляють. Після цього хворого знов обережно повертають на інший бік через обидва валики на чисту половину ліжка. Прибирають старе простирадло і, розправивши нове, повертають хворого на спину.

Сорочку в таких хворих змінюють так: зібравши її догори, знімають спочатку з голови, а потім уже з рук. Надягання сорочки проводиться в зворотному порядку. Положення тяжкого хворого н ліжку має істотне значення: воно може значно полегшити його стан або навпаки. Тривале перебування в горизонтальному положенні, особливо немолодого хворого, призводить до порушення функції легенів, розвитку застійної пневмонії, порушень серце-їю-судинної системи. Для таких хворих доцільніше положення напівсидячи або піднятими на 15—20 см вище за головний кінець ліжка (підкласти під ноги 1—2 цеглини або спеціальні підставки).

Метастатичні вузли в порожнині малого таза, пахвових ямках супроводжуються застоєм лімфи і стійким набряком кінцівки. У такому разі треба забезпечити підвищене положення кінцівки шляхом підкладання подушки або спеціального пристосування. Родичі хворого повинні з'ясувати в онколога рекомендоване положення хворого в ліжку і стежити за виконанням його рекомендацій.

Необхідно стежити за станом порожнини рота, яка може бути джерелом інфекції та небезпечних ускладнень у тяжких хворих (лімфаденіт, гнійний паротит і навіть сепсис). Після кожного вживання їди потрібно полоскати рот слабкими антисептичними розчинами або настоями трав (розчини натрію гідрокарбонату, водню перекису, калія перманганату, настої шавлії, ромашки). Якщо самостійне полоскання рота неможливе, кілька разів на день обробляють тампонами, змоченими в цих розчинах, порожнину рота і язик. Обкладений сухий язик змащують кілька разів на день сумішшю гліцерину з 2 % розчином натрію гідрокарбонату або розчином Люголя. Харчування тяжкого хворого проводять в точно встановлений час, краще чотири рази на день. Посуд і сервірування столу повинні сприяти апетиту (чиста серветка, оформлення страв зеленню тощо).

Слід обов'язково стежити за станом кишок, забезпечуючи регулярний акт дефекації. При закрепах призначають відповідну дієту; буряк, фрукти, чорнослив. Якщо самостійне випорожнення неможливе, його зумовлюють очисними клізмами. За необхідності під хворого підкладають судно (краще гумове). Хворий залишається на гумовому судні до повного спорожнення кишок. За призначенням лікаря клізма може бути замінена проносним засобом або введенням гліцеринової свічки. Після акту дефекації проводять туалет відхідника теплою водою й просушують спеціальним рушником. За наявності гемороїдальних вузлів змащують їх призначеною маззю, вазеліном або вводять свічку.

Профілактика та лікування пролежнів

Пролежні — це некротичні виразки шкіри й м'яких тканин, які розвиваються в результаті ішемії, що є наслідком зовнішнього тиску і тертя. Стиснення м'яких тканин, головним чином, у місцях кісткових виступів призводить до розвитку ішемії та некротичних змін уже через 1—2 год. Особливо швидко розвиваються ці зміни в нерухомих хворих на тлі глибоких порушень кровопостачання і трофіки тканин. Запобігти цьому ускладненню у них важко, але можна й необхідно. Вилікувати пролежень, що утворився, неможливо.

Перші ознаки пролежня, що починається, — почервоніння обмеженої ділянки шкіри або посиніння її в ділянці крижів, лопаток, п'яткових горбів, потилиці; при положенні хворого на боці — ділянці великого вертлюга, ості клубової вістки, куприка. Підозрілі місця щодня оглядають і обробляють водою з милом, висушують і протирають слабким розчином оцту, камфорним спиртом або одеколоном. Два рази на день треба перевертати хворого, щоб звільнити від тиску ділянки шкіри, де найчастіше виникають пролежні, і масажувати їх. Кращими матрацами для тяжких хворих є поролонові та надувні. Маса тіла розподіляється у них рівномірно на всі ділянки шкіри.

Чинниками ризикує: ослаблені хворі IV клінічної групи з підвищеним ризиком утворення пролежнів, старечий вік, виснаження, загальна слабкість, гіпоальбумінемія, авітаміноз, дегідратація, анемія, артеріальна гіпотензія, неврологічні порушення, непритомний і коматозний стан, мацерація шкіри тощо. Пролежні частіше формуються у виснажених хворих, але можливі й в нерухомих хворих. В останніх нерідко настає мацерація шкіри промежини, пахвинних складок, пахвових ямок і під молочними залозами з небезпекою подальшого звиразкування. Профілактика цих ускладнень полягає в дотриманні чистоти тіла хворих, уважному і щоденному огляді шкіри, особливо ділянок, що зазнають тиску. Такі повні огляди можливі при перевертанні хворого на бік.

Основні причини розвитку пролежнів: зовнішній тиск, травмування шкіри, тертя поверхонь, складки постільної білизни, інфекція, забруднення шкіри. Найчастіше утворюються пролежні в таких місцях: крижі, великий вертлюг стегнової кістки, грудний відділ хребта, сідничий горб, п'ятки, лопатка, зовнішня кісточка, потилиця, вухо. У розвитку пролежнів виділяють чотири стадії:

• при І (початковій) стадії відзначаються гіперемія і набряк шкіри, ущільнення тканин, поява пухирів або крововиливів, але без видимого пошкодження епідермісу;

• II стадія характеризується пошкодженням епідермісу й утворенням поверхневої виразки;

• при III стадії некроз поширюється на всю товщину шкіри з утворенням глибокої виразки, заповненої некротичними масами;

• IV стадія означає поширення некрозу на глибше розташовані тканини й кістку.

Запобігання утворенню пролежнів

Профілактика утворення пролежнів має величезне значення, тому що їхнє подальше лікування становить надто складне завдання. Водночас слід усвідомлювати, що у тяжких нерухомих хворих у термінальній стадії захворювання імовірність розвитку пролежнів дуже велика, незалежно від застосованих методів профілактики. Практично найраціональнішим є визначення ступеня ризику утворення пролежнів, з урахуванням усіх зовнішніх і внутрішніх чинників.

Для профілактики, насамперед, необхідно запезпечити дотримання особистої гігієни пацієнтів і догляд за шкірою: регулярне миття тіла теплою водою 1—2 рази на добу; ретельне підмивання

Паліативна допомога інкурабельним онкологічним хворим

після дефекації; обробка шкіри пом'якшувальними захисними і антисептичними кремами й мазями.

Важливе місце в профілактиці пролежнів відводиться заходам щодо запобігання зовнішньому тиску на м'які тканини. Розроблено спеціальні повітряні й водяні матраси, які у практиці лікувальних закладів України застосовуються поки що рідко. М'які (краще пухові) матраси також допомагають вирішити цю проблему. У місцях кісткових виступів можна застосовувати спеціальні м'які подушечки, що сприяють зменшенню тиску.

Серед іншого, необхідно регулярно, кожні 1—2 год, змінювати положення тіла хворого, для того щоб усувати зовнішній тиск із найбільш уразливих ділянок тіла. Як правило, хворих почергово перевертають через кожні 1—2 год з боку на бік і на спину. Переміщення пацієнта мають бути акуратними, щоб при цьому не травмувати шкіру.

Певне значення у профілактиці пролежнів має харчування хворих: різноманітна, багата на вітаміни їжа, що містить необхідні мікроелементи; оптимальна кількість рідини, краще у вигляді натуральних соків і мінеральних вод, з обов'язковим урахуванням діурезу й біохімічних показників крові.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Променева терапія	\|	Лікування пролежнів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.