Тема 6. Введення в стандартизацію на автомобільному транспорті. Роль інженера у розвитку транспортних засобів і його основні якості

Стандартизація є чинником підвищення надійності, комфортності та безпечності транспортних засобів, якості робіт та послуг відповідно до розвитку науки та техніки, потреб населення та народного господарства.

Вона забезпечує реалізацію єдиної науково-технічної політики з питань створення, експлуатації, ремонту, технічного обслуговування та утилізації транспортних засобів.

Стандартизація (від англійського s t a n t a r d –норма, зразок) встановлення єдиних норм і вимог, які пред’являються до матеріалів і готових виробів. Норми і вимоги оформлюються у вигляді документів і називаються стандартами.

Наприклад, наведемо деякі вимоги до транспортних засобів, які обумовлюються стандартами:

- стандарт на шум;

- захист водія від удару у механізм керування, місця кріплення ременів безпеки легкових, вантажних автомобілів і автобусів;

- стандарти стосовно викидів двигунами забруднених речовин;

- стандарти на накладки гальмівні, визначення впливу тепла на розміри і форму накладок;

- єдині технічні норми для пневматичних радіальних шин легкових автомобілів, їх основні параметри;

- ресори листові автотранспортних засобів, загальні технічні умови;

- єдині технічні норми для пневматичних шин для дорожніх транспортних засобів і їх причепів;

- єдині технічні приписи щодо змінних гальмівних накладок у зборі і гальмівних накладок барабанних гальмівних механізмів для технічних колісних транспортних засобів та їх причепів;

- засоби транспортні дорожні. Причепи і напівпричепи. Терміни та визначення;

- система показників якості продукції, автомобілі вантажні;

- стандарти на стенди роликові для перевірки гальмівних систем дорожніх транспортних засобів в умовах експлуатації;

- АТЗ - номенклатура зовнішніх розмірів;

- система показників якості продукції. Гаражне обладнання. Номенклатура і ін.

Стандарти обов’язкові для всіх підприємств і організацій будь-якої форми власності. Продукція, на яку не встановлені стандарти, випускається у відповідності з технічними умовами.

Таким чином для підвищення надійності та безпечності транспортних засобів велике значення має кадровий склад інженерів і інших працівників галузі, які повинні досконало володіти певним об’ємом знань і умінь, тобто мати досвід і майстерність.

Зріст досвіду і майстерність інженера фіксується в ступенях його професійної сходинки, а саме:

1-а ступінь – інженер – стажист (стаж до 2-х років);

2-а ступінь – інженер (2-5 років);

3-я ступінь – інженер III-ої категорії (5-9 років);

4-а ступінь – інженер II-ої категорії (9-14 років);

5-а ступінь - інженер I-ої категорії (14-20) років;

6-а ступінь – провідний інженер підприємства (20-26 років);

7-а ступінь – провідний інженер галузі (більше 26 років).

У даній моделі інженерний досвід – основний, але не єдиний критерій професійної майстерності інженера. Важливим критерієм має бути рівень інженерних рішень, їх складність.

Реальна професійна кар`єра може складатися по різному. Деякі інженери можуть подолати ступені професійного зросту в більш короткі строки. Тим не менше, обов`язковою має бути вимога щодо проходження кожної ступені кар`єри, а не “перескакування”, так званий “кар`єристський альпінізм”, абсолютно неприйнятний в інженерній професії. Кар`єра керівника може бути продовженням інженерної кар’єри після досягнення її кінцевої ступені. У всякому випадку, суміщення кар`єри інженера і керівника, що ми зараз спостерігаємо, в майбутньому представляється малоймовірним і нетиповим. Такі основні шляхи організаційної перебудови інженерної діяльності в нашій країні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна структура інженерної професії.	\|	Майстерність інженера.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.