Структура інформації формується за її призначенням в управлінні діяльністю організацій.

У минулому інформації придавалось частіше усього оперативне значення, сьогодні їй придаєтся ще і стратегічне значення. Останнім часом інформація розглядається як повноцінний ресурс всякої організації поряд із людськими ресурсами, капіталом, матеріалами. Стає усе більш важливим подавати споживачу інформацію в потрібне місце й у потрібний час у необхідному обсязі, належної якості і створювати систему постійного відновлення інформації. Як відповідь учених на задачу оптимізації форм, методів і засобів опрацювання інформації, виникає наука "інформатика". Аналіз інформаційних потреб і пошуки можливих рішень по їхньому задоволенню складають одну з задач інформатики. З позицій менеджменту інформатика повинна охоплювати планування, організацію, координацію і контроль, а також комунікації усередині з метою поліпшення її роботи.

Сукупність повідомлень про реальні економічні події, факти, не співвіднесену з можливостями їх використання, залишаються лише даними. Економічні дані — відображення економічних явищ, не пов'язані з конкретним завданням управління і з певним споживачем. Економічні дані стають інформацією, якщо з їх допомогою споживач розв'язує певне завдання управління. Іншими словами, економічна інформація — це економічні дані, які використовуються в управлінні.Для раціонального використання даних в управлінні їм необхідно надати певної структури. Прогресом у вирішенні інформаційних проблем управління є створення інформаційного банку даних на запам'ятовуючих пристроях, які забезпечують інформаційні потреби фінансово-господарської діяльності на різних рівнях управління. Створення структури інформації в банку даних потребує розв'язання що найменше трьох проблем методичного характеру. Перша полягає в тому, щоб встановити інформаційні потреби, виявити, які із потенційно можливих інформаційних сукупностей дійсно необхідні для комплексного управління на макро- і мікро рівнях. Друга проблема полягає у визначенні обсягу даних, їх призначення, терміну збереження і способів одержання для цілей управління. Третя проблема — це встановлення взаємовідносин між елементами інформаційного банку даних.Отже, та сама інформація може бути пов'язана із багатьма масивами банку даних або з багатьма різними методичними прийомами використання інформації у процесі управління.

Економічна інформація налічує багато різновидів, що виділяються на підставі відповідних класифікаційних схем. Вона може відбивати певні події, явища, процеси, що вже відбулися або мають відбутися. Для цілей управління її систематизують і групують у певні інформаційні сукупності кількісні зміни яких, визначаються номенклатурою, що складаються із позицій. До номенклатури включають повний перелік попередньо згрупованих позицій за певною якісною однорідністю. Наприклад, номенклатура статей витрат на виробництво промислової продукції (сировина, матеріали, заробітна плата виробничих працівників, загальновиробничі витрати та ін.), яка включає позиції за видами сировини і матеріалів, основної і додаткової заробітної плати тощо. По кожній з них групують витрати на виробництво у кількісних і вартісних вимірниках. Ця інформація використовується при аналізі виконання кошторису витрат на виробництво продукції, виявленні непродуктивних витрат і розробці заходів щодо запобігання різним втратам. Аналогічно використовується інформація щодо змісту і структури витрат обігу і торгівлі.

Для зручності групування інформації за кожною позицією номенклатури витрат закріплюють умовні цифрові позначення у вигляді коду (01 — "Витрати на залізничні, водні і повітряні перевезення", 11 — "Витрати на торговельну рекламу", 18 — "Витрати на тару та ін.). Номенклатура та її позиції являють собою певну систему економічних показників, які є об'єктами дослідження мікроекономіки.Сукупна економічна інформація складається з економічних показників. Економічний показник — це інформаційна одиниця з мінімальним складом реквізитів-ознак і реквізитів-підстав, наприклад, показник "ціна товару" складається з однієї підстави — власне ціни — і кількох ознак — "найменування, зріст, розмір", "номенклатурний номер, "позначення одиниці товару тощо.

Якщо підприємство виконує зовнішньоекономічні операції, то необхідно користуватися міжнародними стандартами кодифікації даних при проведенні досліджень. В практиці міжнародних організацій у процесі обміну інформацією та при вирішенні завдань міжнародних економічних, науково-технічних, культурних, спортивних та інших зв'язків використовуються скорочення назв країн — блоки буквеної та цифрової ідентифікації країн.

Міжнародна організація з стандартизації (ІСО) розробила коди для кожної країни. Щодо України традиційно вживають такі блоки буквеної та цифрової ідентифікації:

двобуквений алфавітний код України — UA — рекомендований Міжнародною організацією з стандартизації (ІСО) для міжнародних обмінів, який дає змогу утворювати візуальну асоціацію із загальноприйнятою назвою України без будь-якого посилання на S географічне положення або статус;

трибуквений алфавітний код України — UKR — вживається в особливих випадках як більш доцільний;

цифровий порядковий код - 804 присвоєний Статистичним бюро Організації Об'єднаних Націй і використовується для статистичних розрахунків. Ці три блоки ідентифікації України зафіксовані для використання Міжнародною організацією з стандартизації у стандарті ІСО 3166—88 "Коди для представлений названий стран".Організація Об'єднаних Націй у своїй роботі також користується цими трьома блоками ідентифікації України. Зважаючи на те, що ці блоки добре відомі у світі, а також з метою уніфікації скороченої назви нашої країни Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) за погодженням із Міністерством закордонних справ України вважає за доцільне закріпити в законодавчому порядку вживання міністерствами, відомствами, підприємствами і установами алфавітних кодів — UA та UKR і цифрового порядкового коду — 804.

Види економічних даних. Економічні дані це сукупність відомостей, фактів, які переважно кількісно відображають суспільно-економічні явища і процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг. За видами це дані соціально-економічного прогнозування, первинного, оперативного й бухгалтерського обліку, статистичної звітності, економічного аналізу і фінансового планування, тощо, які чисельно характеризуть стан виробничо-господарської та фінансової діяльності об'єкта через систему натуральних і вартісних показників, які циркулюють у виробничій та невиробничій сферах, органах управління. За допомогою економічних даних аналізують взаємозв'язки між ланками народного господарства.

Дані, які характеризують стан об'єкту управління на біжучий момент, називають оперативними, протягом планового періоду — поточними. Перші використовуються при дослідженні господарських процесів у момент їх проведення (кількість і якість продукції конкретної партії поставки та ін.), а другі — після завершення (після закінчення місяця, кварталу). Таким чином, оперативні дані використовують для поточного (оперативного) контролю і регулювання процесів господарської діяльності у випадках виникнення негативних відхилень від запланованих результатів, для вибіркових спостережень за окремими господарськими операціями, експериментальної перевірки норм витрачання сировини і матеріалів, хронометражних спостережень за роботою обладнання тощо.

Первинна оперативна інформація про господарські процеси є дискретною, і потреба у ній виникає періодично. Не завжди її фіксують на матеріальних носіях з належним оформленням підписами осіб, які беруть участь у здійсненні господарської операції. Оперативну інформацію можна одержати за допомогою сенсорів і електричними сигналами передавати телефонними каналами, радіорелейними лініями,через супутниковий зв'язок органам управління.

Тому в процесі управління їх використовують у поєднанні з поточними даними, перевіряють їх достовірність, групують в інформаційні сукупності.

Поточна інформація узагальнює результати виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та його виробничих одиниць у системі бухгалтерського обліку за звітними періодами протягом календарного року (місяць, квартал), її відображують у бухгалтерській і статистичній звітності і використовують для дослідження виконання планів, напруженості їх, дослідження факторів, яхі негативно впливають на результати діяльності підприємства і його підрозділів, а також для контролю використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збереження власності.

Початкова інформація про стан і тенденції об'єкту управління називається первинною. В процесі обробки для цілей управління її перетворюють на вторинну. Вона може бути також проміжною і результативною. Так, витрати конкретного виду матеріалів на виробництво, що відображають у кількісних і вартісних вимірниках у лімітно-забірній карті або вимозі на витрачання матеріалів (первинному документі), є первинною інформацією. Ці самі витрати, записані у регістри бухгалтерського обліку, є вторинною інформацією, а згруповані у нагромаджу вальних відомостях (машинограмах) протягом місяця за окремими видами виробів — проміжною і, врешті, систематизовані за статтями калькуляції після закінчення кварталу разом з іншими витратами, що стосуються певого виробу, за якою обчислено його собівартість, — результативною.

Для аналізу основною є первинна інформація про господарські процеси і явища, оскільки її використовують для встановлення ефективності витрачання ресурсів і збереження цінностей на підприємстві. Тому до неї основна вимога — достовірність. Від достовірності її залежить якість проміжної і результативної інформації, відображеної в інформаційній системі. Є також інші ознаки класифікації економічної інформації, яку досліджують за: насиченістю даних — недостатня, достатня, зайва; корисністю використання — корисна, некорисна; способом подання — директивна розпорядча, звітна; ознаками обробки — оброблена і необроблена (дані). Залежно від функцій економічну інформацію поділяють за напрямами використання в інформаційному забезпеченні управління діяльністю організацій, а також для аналізу і прогнозування. Інформацію, яку використовують для управління діяльності, яка містить у собі планові завдання, називають плановою, або нормативно-довідковою, а яка регламентує цю діяльність — директивною.

Різновидом нормативної є регулююча, договірна і довідкова інформація. Інформацію, яка характеризує господарські процеси, відображені в бухгалтерському обліку виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств, об'єднань, використовують як основне джерело даних при проведенні дослідження з мікроекономіки. її називають обліково-економічною, а за змістом — фактографічною.

Якщо певні види економічної інформації (планову, договірну та ін.) можна подати у вигляді схем, графіків, діаграм та іншими способами, то обліково-економічну — тільки у вигляді документа або його замінника — матеріального носія (документів — на магнітних носіях диски та ін.). Обліково-економічну інформацію поділяють на внутрішню і зовнішню, вхідну і вихідну, оперативну і поточну. Інформація про досліджуваний об'єкт (підприємство), яка формується на самому об'єкті, називається внутрішньою а за її межами — зовнішньою. Інформація, яка надходить на досліджуваний об'єкт, є вхідною, а від нього — вихідною.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
В основi ефективності iнформацiйних технологій лежить концепцiї системи.	\|	Класифікація інформації в економіці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.

Структура інформації формується за її при­значенням в управлінні діяльністю організацій.

Структура інформації формується за її призначенням в управлінні діяльністю організацій.