Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Магнітні домени

Основні властивості феромагнетиків обумовлені тим, що в них існують області, в яких внаслідок сильної взаємодії магнітних моментів сусідніх атомів відбувається спонтанна намагніченість практично до насичення. Завалося б, що ця особливість феромагнетиків знаходиться у суперечності з тим, що нижче точки Кюрі феромагнетики не виявляють цієї намагніченості (за виключенням постійних магнітів).

Творець першої успішної теорії феромагнетизму Вейсс ввів припущення про те, що при феромагнетик складається з макроскопічних областей – доменів. Кожна така область намагнічена до насичення. Напрями магнітних моментів цих доменів розподілені у просторі так, що сумарний магнітний момент зразка дорівнює нулю, зразок ненамагнічений.

Розпад феромагнетику на домени відбувається сам по собі, спонтанно, оскільки супроводжується виграшем енергії. Аналогічну картину ми розглядали і для сегнетоелектриків.

Якщо б весь зразок представляв собою один домен, то це було б вигідно для зменшення енергії взаємодії магнітних моментів сусідніх атомів. Але тоді зразок був би постійним магнітом, у зовнішньому просторі існувало би магнітне поле, яке має енергію з густиною

В цілому така система мала би підвищену енергію і намагалась перейти в стан з меншим запасом енергії. Для зменшення зовнішнього поля достатньо розділити зразок на дві області, вектор намагнічування в яких направлений в протилежні боки. Подальше розділення зразка на домени з протилежною орієнтацією намагніченості дозволяє ще більше знизить енергію зовнішнього магнітного поля. З цієї точки зору вигідне створення замикаючих доменів, завдяки яким магнітний потік майже повністю локалізований всередині зразка. Зовнішнє магнітне поле існує тільки на границях доменів. Чим менше розміри доменів, тим менше енергія цього поля.

Де межа зменшення розмірів доменів ? і на це питання ми давали відповідь при розгляді сегнетоелектриків. Сусідні домени розділені перехідним шаром, в якому орієнтація магнітних моментів сусідніх атомів поступово змінюється на протилежну. Цей шар має назву стінка Блоха і зображений на рисунку для перерізу магнетика на попередньому рисунку по лінії . Для заліза довжина стінки Блоха порядку 1000 Å.

В межах стінки Блоха порушується паралельність магнітних моментів сусідніх атомів, тому енергія їх взаємодії більше, ніж всередині доменів. Таким чином, на границях розділу доменів виникає додаткова енергія, яка пропорційна площі поверхні стінки Блоха. Отже, чим менше розмір доменів, тим менше енергія зовнішнього магнітного поля, але тим більша поверхня розділу доменів і пов’язана з нею енергія. Мінімум сумарної енергії визначає розміри доменів, які мають порядок см (для порівняння у ангстремах Å, тобто на 3-4 порядки більші за розміри стінки Блоха).

Звісно, всі ці міркування не враховують структурні дефекти речовини: границі блоків у монокристалах, границі окремих кристалів у полікристалі, дислокації, тощо. Ці дефекти також впливають на доменну структуру і розмір доменів.

Доменну структуру феромагнетику можна спостерігати в мікроскопі, який працює на відбиття. Для цього поверхня феромагнетику полірується, а потім на неї наноситься крапля рідини з замуленими в ній найдрібнішими частинками феромагнітного порошку. Ці частинки є диполями і втягуються в ті ділянки, де магнітне поле більше, тобто біля границь доменів. В результаті ці границі виявляються відтіненими осівшими на них частинками і стають видимими в мікроскопі.

Розглянемо тепер зміни в доменній структурі феромагнетику при його намагнічуванні. Будемо вважати, що початкове намагнічування домену здійснюється вздовж осі легкого намагнічування. Магнітні моменти доменів орієнтуються так, щоб сумарний момент зразка дорівнював нулю. На рисунку наведена схема з чотирма доменами, зовнішнє поле відсутнє, феромагнетик не має сумарної намагніченості.

Поява і збільшення магнітного поля викликають появу і збільшення намагніченості феромагнетика. Намагнічування зразка пов’язане з двома процесами: зміщенням стінок Блоха і обертанням вектору намагнічування. Зміщення стінки Блоха легко прослідкувати наступним чином.

В слабких полях відбувається зміщення стінок доменів, при цьому розростаються ті домени, магнітний момент яких утворює з напрямом вектора гострий кут. Ці енергетично вигідніші домени поглинають сусідні області, в яких магнітний момент орієнтований під тупим кутом до поля. Намагнічуюче поле зміщує стінку Блоха, “допомагаючи” орієнтуватися магнітним моментам атомів за полем.

Стінка Блоха зміщується в бік енергетично невигідних доменів, зменшуючи їх об’єм. В області малих магнітних полів зміщення стінки Блоха оборотне: після виключення поля стінка повертається у вихідне положення. В цій частині кривій гістерезіс відсутній.

Наступній ділянці кривої намагніченості, де спостерігається різке зростання вектора намагнічування , а також збільшення магнітної сприйнятливості і магнітної проникності до досягнення ними максимальних значень, відповідають необоротні, стрибкоподібні зміщення границь доменів.

Для пояснення цих особливостей можна уявити енергію стінки Блоха в залежності від її положення в зразку, як немонотонну функцію. Ця немонотоність обумовлена наявністю в зразку дефектів – сторонніх атомів, границь зерен, дислокацій, тощо. Стінка Блоха при збільшенні магнітного поля спочатку зміщується на ділянці з монотонною залежністю , не зустрічаючи на своєму шляху дефектів. Цей рух – оборотний. На кривій намагнічування цій ділянці відповідає ділянка , зміна намагнічення в її межах оборотна. Тут при розмагнічуванні не виникає гістерезис.

Якщо при подальшому збільшенні напруженості поля стінка Блоха наштовхується на дефект, вона затримує свій рух, немовби прилипаючи до нього. Це обумовлено тим, що в області дефекту орієнтуючий вплив сусідніх магнітних моментів послаблений, вони направлені під довільними кутами один до одного. В результаті зростання поля не супроводжується збільшенням локальної намагніченості біля дефекту ( ділянка ).

Області розташування дефекту відповідає максимум на залежності енергії . Але якщо в результаті збільшення поля стінка Блоха здолала максимум енергії, її подальший рух прискорюється, виникають вихрові струми завдяки електромагнітній індукції, які приводять до нагріву зразка і витратам енергії. Намагніченість при такому стрибку стінки Блоха зростає (ділянка ).

При зменшенні поля стінка Блоха фіксується в мінімумі енергії, накопичуючи енергію для наступного подолання енергетичного бар’єру, ми одержуємо ділянку . Подолання максимуму потребує помітного зменшення поля і відбувається стрибкоподібно (ділянка на рисунку).

В результаті виникає мікропетля гістерезісу. Оскільки в зразку багато дефектів, то в результаті руху стінок Блоха виникає сумарна петля гістерезісу. Концентрація дефектів впливає на ширину петлі.

Отже, вплив магнітного поля на доменну структуру проявляється у тому, що рух стінок Блоха і збільшення об’єму одних доменів за рахунок інших приводить до різкого збільшення намагніченості зразка. Цей процес завершується, коли залишаються домени, орієнтовані лише під гострим кутом до напрямку поля.

При подальшому збільшенні темп росту намагніченості уповільнюється, на кривих і спостерігаються спадаючі ділянки. В цій області магнітних полів вектор намагнічування повертається паралельно до вектору .

Зростання намагнічування при збільшенні поля різко уповільнюється, але повністю не переривається. При температурах, відмінних від 0 К, не всі магнітні моменти атомів орієнтуються паралельно один одному і вектору навіть при великих полях. Внаслідок теплового руху частина моментів може мати орієнтацію, яка не співпадає з полем. Зростання поля зменшує долю цих моментів і збільшує намагніченість.

Отже, із усього розглянутого нами можемо зробити наступні висновки. Явище феромагнітного гістерезісу має три основних причини:

1. Затримка зміщення границь доменів. Ця причина обумовлена дефектами кристалічної гратки і розглядалася вище.

2. Затримка росту зародків доменів, орієнтованих проти намагнічуючого поля. Дослід і теорія показують, що після зникнення енергетично невигідних доменів, зростання і тим більше зародження таких доменів утруднене і потребує помітного зменшення намагнічуючого поля.

3. Необоротність процесу обертання вектору намагнічування. Якщо зразок феромагнетику однорідний, ідеальний, не має зародків перемагнічування, то процеси намагнічування і розмагнічування зводяться до обертання вектору намагнічування. Це може реалізуватися, зокрема, в зразках малих розмірів, в яких розбиття на домени енергетично невигідне і які є однодоменними. Ці малі зразки намагнічені вздовж осі легкого намагнічування. При обертанні вектор повинен пройти через напрям важкого намагнічування, що веде до здолання енергетичних бар’єрів. Таким чином, анізотропія намагніченості приводить до необоротності обертання вектору намагніченості, а, значить, до гістерезісу. В результаті широка петля гістерезісу може спостерігатися в ідеальному і чистому феромагнітному матеріалі. Так, якщо чисте залізо подрібнити на порошок з розміром зерна в сотні ангстремів, то коерцитивна сила збільшується в сотні тисяч разів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дослід Я.Г.Дорфмана по виявленню молекулярного поля Вейсса	\|	Ефект Баркгаузена

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.