МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Поняття про волюАналіз складної вольової дії. Поняття про волю. Довільні дії та їх особливості. Воля ЛЕКЦІЯ Питання: Воля - психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей. У вольових діях людина здійснює власну свідому мету. Свідома діяльність - це довільна діяльність. Довільне напруження фізичних сил, довільне сприймання, запам'ятовування, довільна увага тощо - це свідома регуляція, свідоме спрямування фізичних і розумових сил на досягнення свідомо поставленої мети. Отже, воля є однією з найважливіших розумів людської діяльності. Воля людини виробилась у процесі її суспільно-історичного розвитку, у трудовій діяльності. Живучі й працюючи, люди поступово навчилися ставити перед собою певні цілі й свідомо добиватися їх реалізації. У боротьбі за існування, долаючи труднощі, напружуючи сили чи стримуючись, людина виробила в собі різні якості волі. Чим важливішими були цілі, які ставили люди в житті, чим більше смороду їх усвідомлювали, тім активніше смороду добивалися їх реалізації. Вольову діяльність не можна зводити до активності організму й ототожнювати з нею. Активність властива й тваринам. Смороду, задовольняючи свої біологічні споживи, пристосовуючись до розумів життя, тривалий година впливають на навколишню природу, алі це відбувається без будь-якого наміру з їхнього боку. Воля виявляється у своєрідному зусиллі, у внутрішньому напруженні, яку переживає людина, переборюючи внутрішні та зовнішні труднощі, у прагненні до дій або в стримуванні собі. Воля є детермінованим процесом. Детерміністичне розуміння волі підтверджується фізіологічними дослідженнями Й. Сєченова та Й. Павлова. І. Сєченов вказував, що вольові дії причинно зумовлені зовнішніми подразниками. Усі довільні рухи є відображувальними, тобто рефлекторними. І. Павлов зазначав, що весь механізм вольового рухові - це умовний, асоціативний процес, який підпорядковується всім описаним законам вищої нервової діяльності. Він показавши, що довільні дії, які виникають унаслідок внутрішнього зусилля, зумовлюються тім, що рухова ділянка кору головного мозку водночас є сенсорною ділянкою подібно до зорової, слухової тощо. Сліди, залишені в руховій ділянці корі головного мозку попередніми подразниками, активізуючись, можуть статі умовними подразниками для вольових рухів. Механізмом довільних рухів є збудження, що йдуть від кору великих півкуль головного мозку. Кінестетичні клітини кору зв'язуються з усіма клітинами кору, смороду є виразниками як зовнішніх впливів, так і внутрішніх процесів організму. Це й стає підставою для довільних рухів. Довільні дії детерміновані, як і всі інші дії людини, алі оскільки смороду викликаються слідами в корі головного мозку від попередніх подразнень, те іноді здається, немовби смороду виникають самі по собі, без будь-якої заподій. Ті, що рухова ділянка кору великих півкуль головного мозку є водночас сенсорною ділянкою, відіграє важливу роль у регуляції вольових дій. П. Анохін вказував, що в процесі вольових дій від виконавчого апарату до кору головного мозку надходити інформація про характер дій (зворотна аферентація), де вона порівнюється з образом запланованої дії, випереджаючи її результати. Це порівняння виконуваної дії з її образом, яку П. Анохін назвавши акцептором дії, сприяє уточненню рефлекторного акту відповідно до того, чого прагне людина. Читайте також:
|
||||||||
|