Результати самоосвіти

Результат самоосвіти може подаватися у формі:

- доповіді, виступи на семінарі, педагогічні раді, методичному об`єднанні;

- реферату;

- програми;

- методичного посібника;

- статті до фахового видання;

- дидактичного матеріалу;

- науково-методичної розробки;

- проекту;

- методичного чи діагностичного кейсу тощо.

З появою в роботі вчителя комп’ютера та Інтернету значно підвищуються можливості педагогічної самоосвіти. З`являються нові теми, цікаві завдання та способи їх розв’язання, нові способи самореалізації, що з`явилися у педагога через появу нових засобів самоосвіти:

- розробка електронних уроків, посібників тощо;

- розробка пакету тестового матеріалу в електронному вигляді;

- розробка пакету стандартного поурочного планування з теми чи групи тем;

- комплект дидактичного матеріалу з предмета: самоосвітні, практичні, контрольні роботи;

- розробка комплекту роздаткового матеріалу з предмета;

- створення термінологічного словника з предметної теми, розділу;

- кабінет інформаційних технологій;

- розробка тематичних класних годин, батьківських зборів чи позакласних заходів;

- розробка навчальних проектів;

- розробка пакету олімпіадного матеріалу для підготовки учнів;

- проект особистої методичної веб-сторінки;

- база даних питань і задач з предмета;

- створення електронної бібліотеки творів художньої літератури згідно програм;

- зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога (результатом самоосвіти повинне стати підвищення якості навчально-виховного процесу).

Систематичність і послідовність самоосвіти, безупинний характер роботи, постійне ускладнення змісту й форми самоосвіти. Принцип безперервності виявляється в трьох напрямках: теоретична підготовка за фахом, практичне удосконалення методів навчання й виховання учнів. Вивчення результатів свого психологічного впливу на учнів.

Комплексний підхід у доборі змісту й організації обраної теми по самоосвіті (крім методичних знань, вивчати інші галузі науки: педагогіку, психологію, фізіологію, культурологію, соціологію, дидактику). Комплексний підхід виявляється також у виборі форм і методів самоосвіти, в орієнтації на самостійність і активність педагога.

Індивідуальний характер самоосвіти як самої гнучкої форми одержання знань. Індивідуальний характер самоосвіти не виключає і колективних форм роботи.

Гласність і наочність результатів самоосвітньої роботи в педагогічному колективі, школі, районі, області. Цим створюються умови, можливості для об’єктивного аналізу досягнень і недоліків у навчально-виховній роботі школи.

Створення в школі певних умов – стимулів звертання педагогів до нових наукових досягнень і фактами передового педагогічного досвіду. Цьому сприяє відвідування й аналіз відкритих уроків, демонстрація позакласної роботи з учнями, наробки етичних бесід.

Завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі (участь у семінарах, інформація на засіданні м/о, кафедри, складання доповіді чи реферату, участь у педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях).

Отже, самоосвіта вчителя здійснюється при наявності таких ознак:

- самоосвіта як процес пізнання передбачає не просте закріплення професійних знань і засвоєння уже відомої наукової інформації, а має на меті одержання нових наукових методичних знань, практичних навичок;

- самоосвіта повинна бути безупинною, поповнення нових знань може здійснюватися на основі попередньої підготовки педагогів;

- самоосвіта повинна сприти оволодінню педагогом застосування професійних знань у його практичній діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зміст і структура самоосвіти	\|	Умови ефективності самоосвіти педагога

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.