• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Текстову,

2) планово-картографічну.

В текстовихдокументах (книга, відомості, таблиці, кар­т­ки, нариси, пояснювальні записки) земельно-када­ст­рові дані відображаються в натуральних показниках (гек­та­ри, гривні, інші одиниці вимірювання фізичних величин).

Планово-картографічнідокументи - дають графічне зобра­ження облікової території на папері в певному масштабі у вигляді планів і карт, а також відображають земельно-кадастрові дані у вигляді схем, діаграм, карто­грам тощо.

Між текстовими і планово-картографічними доку­мент­та­ми існує тісний взаємозв'язок. Текстові документи заповнюють на основі планово-картографічних, або навпаки.

В залежності від змісту та призначення земельно-кадастрові документи поділяються на:

1) основні,

2) допоміжні

3) первинні

Основнів свою чергу поділяються на облікові та звітні. Облікові - документи, в яких приводиться облік всього землеволодіння та землекористування і система­тич­но відображаються зміни, що в них проходять. Сюди від­носяться земельно-кадастрові книги підприємств, ус­та­нов, організацій, плани землекористувань, державні акти.

Звітні - документи, які готуються на підставі облікових за звітний період (як правило рік) станом на 1 січня наступного за звітнім періодом року. До них відносяться:

· звіти про наявність земель та їх розподіл за власниками земельних ділянок та землекористувачами, угіддями, видами економічної діяльності. Вони оформляються за встановленою формою (2-зем., 6-зем. ба-зем. 6б-зем.). На основі звітів готуються довідники;

· земельно-кадастрова книга району або міста, в якій реєструється кількісний і якісний склад по всіх землеволодіннях і землекористуваннях.

Допоміжніземельно-кадастрові документи доповню­ють або пояснюють відомості основних документів.

До них відносяться робочі зошити, списки землеко­ри­стувань, додатки до звітів, пояснювальні записки, нариси, картограми, діаграми тощо.

Первинніземельно-кадастрові документи складають під час виконання земельно-кадастрових робіт в натурі.Вони безпосередньо відображають фактичний стан земель. До таких документів відносяться матеріали:

1) знімань;

2) коректування планових матеріалів;

3) інвентаризації земель;

4) обліку змін у використанні земель;

5) контрольних обмірів площ;

6) відомості вирахування площ;

7) дані ґрунтових, геоботанічних, агрохімічних, меліоративних та інших обстежень;

8) шкали бонітування ґрунтів та економічної оцінки земель;

9) результати оперативно-технічного, бухгалтерсь­кого, статистичного обліку;

10) матеріали земле- та лісовпорядкування;

11) матеріали земельно господарського впорядкуван­ня міських земель та інші документи.

Отже, Для того, щоб успішно вівся земельний кадастр, необхідно виконання основної вимоги: постійне одер­жан­ня, надходження, систематизація та аналіз даних про природний, правовий і господарський стан земель. Ці дані повинні включати інформацію:

· хто є власником землі чи землекористувачем;

· площі земельних ділянок;

· склад і види угідь;

· якісний стан земель;

· порівняльна їх цінність тощо.

Кожна складова частина ДЗК використовує свої показники і висуває свої вимоги до них.

При реєстрації земельних ділянок і обліку кількості земель земельно-кадастрові відомості обмежуються в основному показниками:

· розмір площі земель;

· кому і на яких умовах надана земельна ділянка;

· розподіл земель за складом угідь;

· цільове призначення

· меліоративний стан і т. д.

При обліку якості, крім даних про площі угідь не­об­хідні відомості про природні властивості ґрунтів, які визначають їх якість:

· тип ґрунту;

· гранулометричний склад;

· забезпеченість поживними речовинами;

· кислотність;

· еродованість;

· засоленість;

· крутизна схилів та ін.

Бонітування ґрунтів використовує такі показники як площа земель та бал бонітету.

При економічній оцінці земель використовуються показники:

· площі земель;

· бали економічної оцінки;

· умовні кадастрові гектари тощо.

Для отримання земельно-кадастрових даних викори­сто­вують різні методи, які залежать від призначення показників земельного кадастру. Такими методами є:

· знімання;

· обстеження;

· збір та узагальнення статистичних даних.

Знімання місцевості або коректування планового матеріалу проводиться, в першу чергу, дія визначення площ земель. З використанням одержаного або від­корек­тованого планового матеріалу і проводиться визначення площ.

Детальні ґрунтові обстеження проводять для визна­чення показників природних властивостей ґрунтів.

Збір, обробку та аналіз статистичних даних про господар­ське використання земель проводять для економічної оцінки земель.

Отже, слід запам'ятати, що земельно-кадастрові роботи - це не разовий захід, а постійний процес одержання і оновлення даних про стан земель.Одержані дані обов'язково повинні піддаватися систе­ма­тизації. Систематизація земельно-кадастрових відомо­стей потрібна для їх цілеспрямованого використання у виробничій діяльності власників землі та землекористу­ва­чів і для державного управління земельними ресурсами.

Прикладом систематизації даних ДЗК є дані про площі. Для отримання відомостей про площу окремого землеволодіння (землекористування), спочатку його пло­щу поділяють на секції, в межах секцій визначають площу кожної окремої ділянки (контуру) і далі розшиф­ровують площу контурів за видами угідь відповідно до прийнятої класифікації обліку земель. Всі площі земель між собою повинні бути ув'язаними.

Тепер детальніше розглянемо що ж таке кадастрові зйомки (знімання). Так у Законі України «Про топог­рафо-геодезичну і картографічну діяльність» від 23 грудня 1998 р. :

кадастрові зйомки — це комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема, меж землеволо­дінь з їх найменуваннями, кількісними та якісними показни­ками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для різних кадастрів.

Оскільки дане ви­значення кадастрової зйомки є загальним, то у України це поняття конкретизується у контексті ведення дер­жавного земельного кадастру.

Зокрема, кадастрові зйомки (ст. 198 ЗК) визначаються як комплекс робіт, що мають бути виконані для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Отже -

Достовірність даних земельного кадастру залежить від спо­собів їх одержання. Ці дані відображаються на пла­но­во-картографічному матеріалі і в текстових документах.

Планово-картографічні матеріали забезпечують наоч­ність земельно-кадастрових відомостей, попереджу­ють можливість пропусків або дублювання площ.

Джерелом одержання планово-картографічних мате­ріалів є роботи з наземного знімання (теодолітне, мензульне, тахеометричне) та дистанційного зондування (аерокосмічні методи знімання - фотографічне, спект­раль­не, інфрачервоне, радіолокаційне та інші).

Планово-картографічні матеріали, одержані будь-яким методом, повинні забезпечувати необхідну точність зе­мель­но-кадастрових відомостей, яка залежить від масш­та­бу плану.

Вибір масштабу залежить від розмірів і кіль­ко­сті контурів, характеру використання земель та інтен­сив­ності ведення сільського господарства.

В умовах дрібної контурності найбільш доцільними є плани масш­табу:

· 1:10000 (Полісся, Лісостеп),

· для Степу - 1:25000 (великі масиви земельних угідь),

· для господарств з вели­кою питомою вагою багаторічних плодових насад­жень, а також для зрошуваних районів - 1:5000,

· для ведення ДЗК в населених пунктах -1:500.

Кадастровий план земельної ділянки, кварталу, зони, села, селища, міста, району складається для графічного відображення необхідних елементів земельно-кадастрової інформації в масштабі, який забезпечує точність її відображення. На кадастровому плані зазначаються територіальні зони, кадастрові зони і квартали та їх межі, а також межі та кадастрові номери земельних ділянок, межі земельних угідь, межі земельних сервітутів.
Кадастровий план створюється на паперових та електронних носіях.
Зміст і порядок відображення земельно-кадастрової інформації на кадастровому плані встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Черговий кадастровий планведеться в межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, в цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці.
Черговий кадастровий план ведеться на паперових та електронних носіях.
На черговому кадастровому плані зазначаються номери кадастрової зони та кварталу, їх межі, розміри і кадастрові номери земельних ділянок, межі земельних угідь, земельних сервітутів, охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель.

Індексна кадастрова карта створюється для відображення місцезнаходження і нумерації земельних ділянок і є єдиною для ведення державного земельного кадастру та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Індексна кадастрова карта містить інформацію про межі земельних ділянок та їх кадастрові номери, в розрізі кадастрового кварталу, кадастрової зони, адміністративно-територіальної одиниці у масштабі, який забезпечує точність її відображення.

Аерофотознімання забезпечують достатню точність інформації. Цим способом знімання одержують як кіль­кісні, так і якісні характеристики землеволодінь і землекористувань: чіткі зображення меж, види угідь, стан посівів. Складені за матеріалами аерофотознімань плани можуть містити такі деталі і ознаки місцевості, які неможливо одержати шляхом виконання наземних зні­мань, особливо при застосуванні кольорових знімків. Тому в кадастрі наземні знімання використовуються рідко (там, де відсутні матеріали аерофотознімань, і при обліку поточних змін у використанні земель).

Аерофотозні́мання— дистанційний метод вивчення земної поверхні шляхом фотографування в різних областях оптичного спектра з літака чи інших літальних апаратів.Застосовується для складання планів кар’єрів, при підготовці програм рекультивації, геологічному картуванні тощо. Виконується за допомогою спеціального аерофотоапарата при заданому вертикальному або похилому положенні оптичної осі. Включає льотно-знімальний і фотолабораторний періоди, польові фотограметричні роботи.

Для отримання суцільного фотозображения ділянки місцевості аерофотознімання виконується за прямолінійними паралельними маршрутами з частковим перекриттям сусідніх аерофотознімків одного маршруту (поздовжнє перекриття) або суміжних маршрутів (поперечне перекриття), що дозволяє визначати просторові координати точок місцевості. Дані А. в застосовують для складання планів кар'єрів, підготовки комплексної програми рекультивації, при геологічному картуванні, дослідженнях зони прибережного шельфу та інш.

Аерофотознімок – фотографічне зображення місцевості, отримане із літака чи іншого літального апарата. В геометричному відношенні являє собою центральну (чи іншу) проекцію, центром проектування якої служить задня вузлова точка об’єктива АФА.

Види аерофотознімків:

1. горизонтальний – отриманий при строго прямовисному положенні осі АФА. У випадку плоскої і без нахилу місцевості масштаб горизонтального аерофотознімка на всій його площі постійний;

2. плановий – отриманий при проведенні планового аерофотознімання, відхилення оптичної осі АФА від прямовисного положення не перевищує 3°;

3. перспективний – отриманий при перспективному аерофотозніманні. Місцевість на перспективному аерофотознімкові зображається без збереження подібності фігур, масштаб в різних його частинах різний; користуватися таким знімком у вимірювальних цілях без застосування фотограмметричних приладів недоцільно;

4. кольоровий – місцевість зображається в кольорах, близьких до натуральних;

5. спектрозональний – кольоровий аерофотознімок, на якому об’єкти місцевості зображуються не в натуральних, властивих їм кольорах, а в умовних (червоному, зеленому, блакитному тощо); завдяки цьому різні об’єкти чітко розрізняються за своїм зафарбуванням;

6. топографічний – отриманий топографічним АФА.

За останні роки у зв'язку з розвитком космічної галузі стало можливим вивчення земної поверхні космічними методами зондування.

Космічна зйомка для підготовки первинних кадастрових матеріалів почала застосовуватись з 2002 року і на даний час є єдиною альтернативою аерофотозніманню. Космічні знімки високої розподільної точності мають наступні перевагу– вони забезпечують високу просторову точність до 1 метра, проти мінімальних 20 метрів при аерофотозніманні. На такий метод створення базових карт переходять окрім промислово розвинених країн також Російська Федерація та Білорусь. РФ здійснила запуск супутника „Ресурс ДК”. Білорусь мала намір запустити супутник „БелКА”, проте після аварії космічної ракети така спроба виявилась невдалою.

Для розвинених країн принциповим є точність підготовки первинних картографічних матеріалів та економія ресурсів. Космічний знімок одного кілометра у 15 разів дешевше аерофотознімання цієї ж ділянки. Вартість карти виготовленої на основі космічних знімків майже у два рази нижче і становить в середньому – 4-5 тис. грн. за квадратний кілометр.

Створення базових кадастрових карт методом дешифрування космічних знімків має ряд додаткових переваг:

1. Ця технологія дешифрування дозволяє отримувати на виході карту, що по суті є топологічно зв’язаною базою даних – набором даних для геоінформаційної системи, якою по суті і є земельний кадастр.

2. Застосування традиційних методів картографування призводить до необхідності здійснення подвійної роботи – спочатку створюється виключно географічна карта в умовних знаках, а після цього на базі карти створюється геоінформаційна система”

3. можливість визначення координат будь-якої точки земної поверхні (доступність до будь-якої точки);

4. можливість застосування різних способів знімання, які забезпечують вивчення практично всіх показників земної поверхні (рельєф, геологія, ґрунти, угіддя, їх стан, посіви тощо);

5. охоплення великих територій;

6. оперативність.

Через це результати таких знімань використовують в різних галузях народного господарства, в тому числі в землевпорядкуванні та кадастрі.

Досвід використання в Україні космічних знімань.Здійснювався проект Світового банку за участі польських фахівців в Криму. Проект передбачав забезпечення картографічної основи для створення земельного кадастру з використанням технології космічних знімків Iconas. Поширенням обладнання та космічних знімків в Україні здійснює ЗАО „ECOMM”, яке є ексклюзивні ділером італійської компанії EUIMAGE. Підприємство здійснює близько 150 проектів картографування земної поверхні з використанням космічних знімків. Що стосується землевідводів, то здійснено такі проекти як встановлення міських меж міст Луганської області, районування м. Одеси, створення карт міст в Запорізькій області, а також створення промислових майданчиків підприємств. Замовники робіт відзначали високу якість, швидкість та низьку вартість виконання.Є два підходи до вирішення цієї проблеми. Знімки можна закуповувати у зарубіжних компаніях через офіційні представництва в Україні. На даний момент приватні землевпорядники, органи місцевого самоврядування, будівельні компанії закуповують знімки та обладнання у ЗАО „ECOMM”, як ексклюзивного ділера італійської компанії EUIMAGE. Іншою альтернативою є запуск власного супутника, як це зробила Російська Федерація та намагається зробити Білорусь. ВидаткиКадастрове картографування земель різних категорій та призначення має різну вартість. Найбільшої точності вимагає картографування земель населених пунктів (землі під забудовою, які становлять 23 тис. кв. км. по всій території України. Вартість картографування одного кілометра населених пунктів становить 4 тис. грн.. (без ПДВ), загальна вартість - 92 млн. грн.. Обсяг земель сільськогосподарського призначення становить 420 тис. км. Картографування із використанням космічних знімків цієї категорії земель коштує 25 грн. за кв. м., загальна вартість – 10,5 млн. грн.. Відповідно, вартість робіт із картографування на основі використанням космічних знімків становитиме 102,7 млн. грн. (без ПДВ) на 5 років (картографування здійснюється раз на 5 років). Орієнтовна вартість підготовки фахівців становить - 300 тис. грн.. Вартість обладнання для кожного регіону визначатиметься на основі тендеру.Розрахунки можна проілюструвати на прикладі картографування м. Запоріжжя. Площа міста – 400 км. (після уточнення міської межі). Вартість картографування масштаба 1:2000 по розцінкам Укргеодезкартографії – 7,5 тис. грн../кв. км., що в сумі становить 3 млн. грн.. При використанні космічних знімків середня вартість одного кілометра становить 4 тис. грн., загальна вартість 1 млн. 600 грн. Тобто вартість робіт здешевлюється майже в двічі. У вартість входить: придбання знімку (нова зйомка 25 дол. кв. км., архів – 18 дол.; прив’язка та дешифрування – 2,5 тис. грн. за кв. км.), прив’язка та дешифрування.Ще більший виграш у фінансовому забезпеченні можна отримати при приватизації землі приватних господарств в населених пунктах та на землях сільгосппризначення. Витрати зменшуються за рахунок використання більш дешевих знімків розподільної здатності 5 метрів (вартість – 25 грн. кв. км.). Для запровадження діяльності в масштабах держави потрібно підготувати максимум 150 фахівців по 2 особи на область. Найбільш непримиренну позицію займає Державна служба геодезії та картографії, яка посилається на обмеження, визначені інструкцією СТГМ-90, згідно із якою дешифровані знімки площі більше 10 км. є державною таємницею. При цьому варто враховувати, що у разі запровадження картографування на основі космічних знімків, Служба може втратити державне фінансування аерофотознімання. Аерофотознімання є інституційно сформованою галуззю, у якій зайняті одна тисяча фахівців, літаки, знімальні камери, комплекси Дельта/Діджитал тощо.

Спектральне знімання, як і інші, ґрунтується на здатності будь-якого об'єкта відбивати електромагнітні хвилі.Спеціальні прилади фіксують і відображають на спеціальних носіях відбиті електромагнітні хвилі в деяких вузьких спектральних зонах (видимий або інфрачервоний). Маючи такий спектральний знімок, і розшифрувавши його, одержують необхідну інформацію (характеристики) об'єкта. Але перед цим попередньо необхідно встановити взаємозв'язок (залежність) між властивостями земних об'єктів (в т. ч. земельних угідь) і характеристиками їх спектрального випромінювання і відображення. Використання: одержання інформації про характер рослинного і ґрунтового покриву, ступінь зволоженості, засоленості, забруднення водойм, рельєф дна мілководдя тощо, тобто переважно якісні характеристики об'єктів.

Радіолокаційний метод базується на використанні радіохвиль як власного випромінювання (пасивна радіо­локація), так і відбитих (активна радіолокація). Такі хвилі мають здатність не лише досягати земної поверх­ні, а й проникати в земний покрив. Цей метод знімань можна використовувати в будь-яку пору року, в будь-яку погоду та час доби. Дуже добре розпізнає вологі об'єкти.Застосування: топографічне картографування, визна­чен­ня глибини залягання ґрунтових вод, водоносних шарів, товщини снігового покриву і запасів води в ньому, інвентаризація посівів та їх стан.

Для поновлення земельно-кадастрових даних про­водять роботи з графічного обліку поточних зміншляхом коректуванняпланово-картографічних матеріалів.

Коректування - це виявлення на місцевості і нане­сен­ня на планово-картографічний матеріал поточних змін у складі землекористувань, землеволодінь, угідь, які ви­ник­ли від моменту знімань місцевості або останнього коректування. Коректування проводять шляхом звіряння плану з натурою і нанесення на нього виявлених змін (раз у 8-10 років). Його виконують безпосередньо назем­ним способом із використанням геодезичних при­ладів. Якщо змінилося більше 30% контурів, проводять нове знімання місцевості. При цьому, крім меж, зверта­ють увагу на класифікацію угідь, оскільки тут також відбуваються зміни.

Види і зміст обстежень в земельному кадастрі

Кадастрові дані будуть неповними, якщо вони будуть базуватись лише на матеріалах знімань та коректування планово-картографічного матеріалу. Необхідну повноту і комплексність земельно-кадастрової інформації забез­пе­чують завдяки поєднанню матеріалів знімань та об­сте­жень, які взаємно доповнюють одні одних.

Обстеження поділяють на: агро господарські та спеціальні.

Агрогосподарські обстеження забезпечують одержан­ня необхідних даних про якісний стан земель, використо­ву­ючи зовнішні ознаки і дані господарського викори­стан­ня.Завдяки такого виду обстеженням одер­жу­ється ін­фор­мація про тип ґрунту, гранулометричний склад, гли­би­ну гумусового горизонту, розвиток ерозії, крутизну схи­лів, засміченість камінням, придатність для механіч­но­го обробітку, інші показники, які визначають родю­чість ґрунту.

Результати обстежень відображають на планово-кар­то­графічних матеріалах і заносять в спеціальні відомості агро­господарського обстеження.

До спеціальних обстежень відносять: ґрунтові, агро­хі­міч­ні, меліоративні, геоботанічні, радіологічні.

Ґрунтові обстеження здійснюються з метою одер­жання кількісних показників основних природних вла­сти­во­стей ґрунтів, які використовуються для боніту­вання і проектування. Ці показники отримують в резуль­таті проведення польових і лабораторних аналізів. Без таких даних неможливо якісно запроектувати організацію тери­то­рії та систему використання угідь

Агрохімічні обстеження характеризують ґрунт за забезпеченням основними поживними речовинами(N, Р, К).

Меліоративні обстеження проводяться для харак­теристики земель за глибиною залягання ґрунтових вод і ступенем їх зволоження.

Геоботанічні- забезпечують характеристику природ­них кормових угідь за складом і якістю травостою.При цьому проводять класифікацію типів кормових угідь.

Радіологічні - проводять для характеристики земель за щільністю забруднення радіонуклідами (Cs-137, Sr-90, Рt) внаслідок аварії на ЧАЕС.

Основи статистичних методів одержання даних земельного кадастру

Статистика взагалі займається збором і аналізом великих масивівданих.

Суть статистичних спостережень полягає в плано­мірному, науково обґрунтованому і організовано­му зборі масових даних про явища і процеси. Вони дають вихідні матеріали для наступного аналізу явищ, а тому від їх повноти і якості залежить обґрунтованість висновків.

Форми статистичних спостережень:

1) звітність;

2) перепис.

Звітність - така форма спостереження, при якій необхідні матеріали одержуються від організацій, під­при­ємств, установ у вигляді встановлених законом доку­мен­тів, які готуються і подаються систематично в статис­тич­ні органи.Форми і строки звітності встановлює Держкомстат України (місячна, квартальна, піврічна, річна).

Форми земельної звітності: 6- зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем.Згідно з наказом Державного комітету статистики України 05.11.98 N 377« Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)» передбачнені спеціальні форми звітності.У звітах вказують площі земель, що перебувають у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, які надані в тимчасове користування іншим власникам землі і землекористувачам із земель, що перебувають у власності або в постійному користуванні цих юридичних і фізичних осіб.У звітах вказують площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо - в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності.

Форма N 6-зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності"Звіт за формою N 6-зем складається за станом на 1 січня кожного року і включає два розділи: землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць (розділ перший), у тому числі в межах населених пунктів (розділ другий).Звіт за формою N 2-зем складається за станом на 01.01 і на 01.07 кожного року і включає два розділи - землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць та у тому числі - у межах населених пунктів.

Форма N 6а-зем "Звіт про наявність зрошуваних земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями" та форма N 6б-зем "Звіт про наявність осушених земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями".Звіти за формами N 6а-зем і N 6б-зем складаються за станом на 1 січня і кожний включає два розділи: відповідно, зрошувані та осушені землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі - в межах населених пунктів.При обліку зрошуваних та осушених земель зберігається така сама класифікація за основними групами землекористувачів, власників землі та за угіддями, які є при обліку всіх земель за формою N 6-зем.За графами облік ведеться за всіма угіддями, які є на зрошуваних та осушених землях.Зі зрошуваних земель виокремлюють зрошувані землі на осушених площах, тобто такі, на яких побудована спеціальна зрошувальна система, яка забезпечує регулярне зрошування цих земель, а із осушених земель виокремлюють площі, осушені закритим дренажем і з двобічним регулюванням водного режиму

Деякі показники не підлягають звітності, тому необ­хідно проводити спеціальні статистичні спостереження, до яких належить перепис.

Перепис - це така форма спостереження, при якій статистичні органи збирають матеріали шляхом спеці­ально організованих на визначену дату обстежень(подіб­но перепису населення). При цьому враховується фактич­ний стан використання земель.

В Україні періодично проводять перепис зрошуваних і осушених земель, плодово-ягідних насаджень у вигляді інвентаризації земель (раз в 10 років).

Основні способи статистичних спостережень:

· безпосереднє спостереження;

· документальний спосіб;

· опитування.

· Безпосереднє спостереження - одержання необхідної інформації і заповнення земельно-кадастрової докумен­та­ції працівниками земельно-кадастрової служби на основі безпосереднього огляду об'єкта, при без посеред­ньому зніманні та коректуванні планово-картографічного матеріалу, обмірі посівних площ тощо.

· Документальний спосіб передбачає вивчення різного роду документів (звітів про стан землеволодінь і земле­ко­ри­стувань, зрошуваних і осушуваних земель, затрат праці, урожайність) та планово-картографічних мате­ріалів.

· Опитування означає реєстрацію фактів, що ґрунту­ються на свідченнях опитуваних(при відсутності документів). Цим способом користуються при визна­чен­ні врожайностісільськогосподарських культур при відсутності книги історії полів(відновлення документа­ції), для складання схеми попередників.

Основні статистичні методи аналізу даних земельного кадастру

Аналіз статистичних даних - найбільш складний і відповідальний етап статистичних досліджень.

Завдання аналізу полягає в тому, щоб виявити і пояснити закономірності, які проявляються у протіканні суспільних явищ і на цій основі сформулювати пра­вильні теоретичні і практичні висновки.

Використовуються такі статистичні методи аналізу даних земельного кадастру:

Кадастрове зонування території включає встанов­лення:

· місць розташування границь обмежень щодо використання земель;

· меж кадастрових зон та кварталів. Порядок зону­вання території визначається спеціально уповнова­же­ни­ми органами з питань земельних ресурсів або спеціаль­но створеною комісією;

· меж оціночних районів та економіко-планувальних зон. В межах оціночних районів та зон диференційована базова вартість землі в населених пунктах;

· кадастрових номерів земельних ділянок

3. Кадастрові знімання

Кадастрові знімання - це комплекс робіт, що вико­ну­ються для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрове знімання включає:

· геодезичне встановлення меж земельних ділянок;

· погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі та землекористувачами;

· відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

· встановлення меж частин земельної ділянки, що міс­тять обтяження та обмеження щодо використання землі;

виготовлення кадастрового плану.

4. Бонітування ґрунтів

Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на вро­жай­ність сільськогосподарських культур, вирощуваних в конкрет­них природнокліматичних умовах.

Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шка­лою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими вла­сти­во­стя­ми, які мають найбільшу природну продуктив­ність. Основна мета бонітування полягає у визначенні від­носної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто встанов­лен­ні, у скільки разів один ґрунт кращий або гірший від іншого за своїми природними і стійко набутими властивостями.

Об'єктами бонітування є агровиробничі групи ґрунтів.

Критеріями бонітування ґрунтів є їх природні діагно­стич­ні ознаки й ознаки, набуті в процесі тривалого окультурення, які тісно корелюють з урожайністю основ­них зернових, технічних та інших сільськогосподарських культур або з продуктивністю кормових угідь.

Щоб визначити показники бонітету, складається шкала бонітування ґрунтів, яка являє собою систему цифрових даних, що відповідають певним значенням природних показників на різних агровиробничих групах ґрунтів.

При бонітуванні ґрунтів потрібно складати дві оціночні шкали:

· основна - за властивостями ґрунтів;

· за урожайністю основних сільськогосподарських культур та продуктивністю природних кормових угідь.

Бонітування ґрунтів у межах земельно-оціночного району проводиться в такій послідовності:

1) вибір діагностичних ознак (вміст гумусу, потуж­ність гумусового горизонту, гранулометричний склад, засоленість, кислотність, еродованість тощо);

2) визначення середніх (найбільш вірогідних) значень показників, які характеризують окремі ознаки і властиво­сті ґрунту;

3) визначення середньої багаторічної урожайності основних сільськогосподарських культур на різних ґрунтах;

4) вибір еталонних значень показників, що відповіда­ють 100 балам.

5) визначення балів бонітету агровиробничих груп ґрунтів за кожною діагностичною ознакою;

6) визначення узагальненого (середньо вагового) балу бонітету;

7) складання оцінювальних шкал (шкал бонітування). Для цього визначають ціну бала через середню багато річ­ну урожайність культур і узагальнений бал.

5. Економічна оцінка земель

Економічна оцінка земель - це порівняльна оцінка земель як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Економічна оцінка земель різного призначення прово­дить­ся для порівняльного аналізу ефективності їх вико­ри­стання. Дані економічної оцінки земель є основою гро­шо­вої оцінки земельної ділянки різного цільового при­зна­чення. Економічна оцінка земель визначається в умов­них кадастрових гектарах або в грошовому вираженні.

Бонітування ґрунтів і економічна оцінка земель тісно пов'язані між собою спільністю мети (оцінити землю) опи­раються на єдині дані реєстрації землеволодінь і зем­ле­користувань, обліку кількості та якості земель, мате­ріа­ли обстежень і джерела статистичної інформації про виробничі показники використання оцінюваних земель.

Основна відмінність економічної оцінки від боніту­ван­ня ґрунтів полягає в тому, що бонітування вивчає ґрунт як природне тіло, без врахування економічних умов ведення сільськогосподарського виробництва. При економічній оцінці земля розглядається як основний засіб виробництва у сільському і лісовому господарстві. Економічна оцінка землі повинна з достатньою точністю відобразити відмінності в якості земель з точки зору економічної родючості при досягнутому рівні інтенсив­ності землеробства. Ця оцінка проводиться з вра­ху­ван­ням місцевих природних і економічних умов вироб­ницт­ва, затрат праці на одержання сільськогосподарської про­дукції, місця розташування земельних ділянок щодо пунктів реалізації продукції, промислових центрів, шляхів сполучення тощо.

Головним в економічній оцінці земель є визначення продуктивності витрат як живої, так і матеріалізованої праці на різних за якістю землях.

Економічна оцінка виконується в межах земельно-оціночного району. Вихідною основою такої оцінки повинні бути планово-картографічні матеріали з даними крупномасштабних ґрунтових обстежень про характер ґрунтового покриття. За цими даними визна­чається структура ґрунтового покриву шляхом групу­вання ґрунтових відмінностей в агровиробничі групи ґрунтів, складається номенклатурний список і картогра­ми, аналізується інформація про властивості ґрунтових відмінностей, що входять до агрогруп ґрунтів.

8) За цими даними виготовляється оцінювальна плано­во-картографічна основа з визначеними межами груп ґрунтів, сільськогосподарських угідь і господарств зе­мель­но-оціночного району. Користуючись цією оціню­валь­ною основою, по кожному господарству обчислю­ють площі агро груп ґрунтів і складають їх експлікації з прив'язкою до сільськогосподарських угідь. Крім пла­ново-картографічної основи готуються спеціальні фор­му­ляри вихідних даних, необхідних для економічної оцін­ки земель. Ці дані містять інформацію про урожай­ність сільськогосподарських культур, витрати на їх виробництво, а також про структуру ґрунтового покриття по сільськогосподарських угіддях. Формуляр має форму таблиці.

Серед економічних показників найголовнішими є урожайність сільськогосподарських культур і витрати на їх вирощування. Всі інші показники (вартість валової продукції, окупність затрат, прибуток, рентний дохід тощо) - похідні від них. В земельно-оціночних роботах визначення цих показників займає центральне місце.

Найточніше показники економічної оцінки можуть бути визначеними у випадку безпосереднього обліку урожайності і витрат на неї на досліджуваних землях на протязі певного періоду. Найчастіше це період ротації сівозміни. Але цей метод вимагає тривалого часу для накопичення даних (період ротації сівозміни може досягати 6-8 років і більше). А тому він застосовується дуже обмежено.

В зв'язку з цим для визначення економічних показ­ників використовують математично-статистичні методи, при яких використовують дані бухгалтерського обліку в сільськогосподарських підприємствах. Це єдине дже­ре­ло задокументованих даних господарської діяльності сіль­сь­ко­господарських підприємств на протязі багатьох років. Дані бухгалтерської звітності, які використовують­ся математично-статистичними методами, збирають, як правило, за останні сім років.

Після визначення показників для досліджуваних груп ґрунтів обчислюють середньо-вагове значення показника для земельно-оціночного району, яке використовують для складання шкал економічної оцінки земель району.

Для складання шкали використовують показники валового продукту, окупності затрат, диференціальної ренти, тобто такі економічні показники, які характеризу­ють якість землі і одночасно відображають рівень вироб­ництва, його ефективність та прибутковість на цих землях.

Знайдені абсолютні показники перераховують у від­носні величини - бали і вводять їх до складу оцінювальних шкал. Бали визначаються по відношенню до найкращої групи ґрунтів, якість якої прирівнюється до 100 балів. Складаючи оцінювальні шкали, розрахо­вують ціну одного бала шляхом поділу урожайності на величину бала.

В процесі економічної оцінки земель роботи виконують за двома напрямками:

1) загальна оцінка сільськогосподарських угідь;

2) часткова оцінка орних земель за ефективністю вирощування основних сільськогосподарських культур.

Відповідно складають дві шкали економічної оцінки: загальну і часткову. Такі два напрямки проведення робіт обумовлені тим, що в залежності від мети і завдань економічна оцінка земель буває загальною і частковою.

Загальна економічна оцінка земель проводиться на основі обліку затрат і результатів за всією сукупністю виро­щуваних сільськогосподарських культур. Вона про­во­дить­ся як окремо для основних сільськогосподарських угідь, так і для всієї сукупності сільськогосподарських угідь.

Часткова економічна оцінка земель передбачає ви­зна­чення ступеня ефективності вирощування конкретних сільськогосподарських культур на різних ґрунтах.

Такими сільськогосподарськими культурами є:

· зернові і зернобобові (без кукурудзи і рису);

· кукурудза на зерно;

· цукровий буряк;

· льон-довгунець;

· соняшник;

· картопля;

· кормові культури.

Матеріали часткової економічної оцінки містять відо­мо­сті про придатність земель для вирощування різних сільськогосподарських культур, що забезпечує відпо­від­ний економічний ефект без додаткових капітало­вкла­день.

Як загальна, так і часткова економічна оцінка земель визначається за трьома показниками в балах:

1) за виходом валової продукції з 1 га в кадастрових цінах. Тобто цей показник визначає продуктивність земель за видами угідь і уро­жайністю сільсько­господар­сь­ких культур. Показ­ни­ки продуктивності земель відображають досягнутий рівень виробництва, який залежить від якості землі та рівня інтенсивності землеробства;

2) за окупністю затрат (вартістю валової продукції в кадастрових цінах або її кількістю в натуральному вираженні в розрахунку на 100 грн. затрат). Показники окупності затрат характеризують продуктивність земле­роб­ської праці;

3) за диференційованим доходом (частиною чистого доходу, яка виражає вартість додаткового продукту на відносно кращих і середніх землях). Диференційований дохід є матеріальною основою диференціальної земель­ної ренти. Він створюється на основі додаткової продук­ції землеробства на кращих і середніх землях в порів­нянні з гіршими в результаті більш високої продуктив­ності землеробської праці.

6. Грошова оцінка земельних ділянок

Грошова оцінка земельної ділянки є відображенням капіталізованого рентного доходу, що створюється на зе­мельній ділянці. Цей дохід забезпечується раціо­наль­ним використанням земельної ділянки. А тому грошова оцінка проводиться на рентній основі.

В залежності від призначення та порядку проведення може бути нормативною та експертною.

Нормативнавикористовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарсь­ко­го та лісогосподарського виробництва, економічного сти­му­лювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Експертнавикористовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок (купівля продаж, обмін, дарування, застава тощо).

Грошова оцінка земель проводиться за методиками, затвердженими КМУ. Методика передбачає проведення:

· грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення;

· грошової оцінки земель населених пунктів;

· грошової оцінки земель несільськогосподарського при­зна­чення (поза межами населених пунктів) – про­во­дить­ся за категоріями земель.

Інформаційною базою для грошової оцінки земель є матеріали державного земельного кадастру та іншої землевпорядної та містобудівної документації.

7. Реєстрація земельних ділянок, державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі

Земельні ділянки, які надані у власність або у кори­сту­вання громадянам і юридичним особам, та документи, що посвідчують право на земельні ділянки, підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація земельних ділянок здійсню­єть­ся в складі державного реєстру земель, який складається з двох частин:

1 - книги записів реєстрації державних актів на право вла­сно­сті на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням ка­даст­ро­вих номерів земельних ділянок,

2 - поземельної книги, яка містить наступні відомості про земельну ділянку:

· кадастровий номер земельної ділянки, кадастрові номери розташованих на ній об'єктів нерухомості;

· адресу, місце розташування, межі, категорію зе­мель, цільове призначення і якісні характеристики зе­мель­ної ділянки та розташованих на ній об'єктів неру­хомості;

· правовий режим земельної ділянки та розташованих на ній об'єктів нерухомості,

· назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, які одержали земельні ділянки у власність або користування,

· адресу юридичної або фізичної особи - власника, користувача або орендаря земельної ділянки,

· ідентифікаційний код юридичної особи або іденти­фі­ка­ційний номер фізичної особи,

· грошова оцінка земельної ділянки,

· кадастрова карта (план) ділянки.

Підставою для державного реєстру є подання власника чи користувача документів, які підтверджують права на неї. Реєстрація проводиться протягом 10 днів з часу подання документів відповідним органам по земельним ресурсам. Реєстрація проводиться як на папе­ро­вих, так і на електронних носіях. Якщо є розбіжності між ними, то перевага надається паперовому носію.

Занесення відомостей про земельні ділянки до Дер­жав­ного реєстру проводиться після формування када­стрової справи, нанесення меж земельної ділянки на черговий кадастровий план, надання земельній ділянці кадастрового номера.

Підтвердження факту проведення державної реєстрації земельної ділянки є витяг з державного реєстру земель, а також копія кадастрового плану земельної ділянки.

8. Облік кількості та якості землі

Облік кількості земель - це державний захід щодо накопичення, систематизації і аналізу всебічних відомо­стей про кількість, розміщення та господарське викори­стання земельних ресурсів.

Такий облік ведеться в усіх галузях народного господарст­ва в розрізі основних категорій земельного фонду, йому підлягають всі землі держави в межах земле­володінь і землекористувань, адміністративно-тери­то­рі­аль­них формувань.

Основне завдання обліку кількості земель полягає в тому, щоб дати характеристику земельного фонду за складом угідь відповідно до прийнятої їх класифікації.

Державний облік кількості земель проводиться за фак­тичним станом земельних угідь на основі доброякісних планово-картографічних матеріалів і даних обліку поточ­них змін, виявлених графічним способом.

Особлива увага приділяється обліку зрошуваних і осушених земель. Облік цих земель ведуть не лише за угіддями та їх підвидами, а й за ступенем та способом осушення та зрошення, станом осушувальної та зрошувальної мережі.

Ступінь детальності обліку залежить від цільового призначення і характеру використання земель, а також від потенціальних можливостей земельних ресурсів. Більш детальному обліку піддаються землі сільсько­господар­сь­кого призначення, які виступають головним засобом виробництва у сільському господарстві; землі лісового фонду, як головний засіб виробництва у лісовому господарстві. Детального і особливого обліку вимагають землі в межах населених пунктів, які є просторовим операційним базисом для житлового, адмі­ні­стративного, культурно-побутового, виробничого бу­дів­ництва тощо. Тут зосереджені землі практично всіх категорій за цільовим призначенням, дуже велика кількість земельних ділянок, власників землі та земле­кори­стувачів. Розміри земельних ділянок порівняно невели­кі, що вимагає особливої уваги, ретельності та детальності при їх обліку.

Облік якості земельвідображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властиво­стями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

При обліку якості земель проводять класифікацію не лише ґрунтів, але й земель. Така класифікація враховує клімат, рельєф, характер водного і теплового режиму ґрунту, експозицію схилів окремих ділянок, розмір і конфігурацію земельної ділянки, придатність земель для вирощування певних культур, природну рослинність, господарську діяльність людини.

В системі класифікації земельного фонду виділяють 7 категорій придатності земель для використання:

1) землі, придатні під ріллю;

2) землі, придатні під сінокоси;

3) землі, придатні під пасовища, після покращення можуть використовуватись під інші сільськогосподарські угіддя;

4) землі, придатні під сільськогосподарські угіддя після корінних меліорацій;

5) землі, малопридатні під сільськогосподарські угіддя;

6) землі, непридатні під сільськогосподарські угіддя;

7) порушені землі.

В залежності від економічних факторів фактичне використання земель не завжди відповідає їх придатності (навести приклади).

В межах кожної категорії придатності земель виді­ляють класи земель. Це основна одиниця класифікації земель.

Класи земель- це ділянки земної поверхні з близь­кими природними і господарськими якостями, характер­ною спільністю використання, напрямами окультурення і підвищення продуктивності.Вони характеризуються чітко вираженими відмінностями ґрунтоутворюючих порід і гранулометричного складу, ступенем засолення, солонцюватості, еродованості та інших ознак.

Класи земель поділяються на види земель, яких нараховується десятки тисяч. При класифікації земель за їх якісним станом необхідно аналізувати матеріали круп­но­мас­ш­таб­них ґрунтових, геоботанічних, меліоратив­них, агрохімічних обстежень на базі місцевого досвіду використання земель. За матеріалами таких обстежень будують ґрунтові карти, картограми агровиробничих груп ґрунтів, інші планово-картографічні матеріали.

Облік якості земельних угідь в межах видів земель про­водиться за гранулометричним складом ґрунту, сту­пе­нем засоленості, солонцюватості, кислотності, вологості, за­бо­лоченості, кам'янистості, еродованості, рельєфом міс­це­вості, запасом гумусу, забезпеченістю ґрунтів основ­ними елементами мінерального живлення (N, Р, К).

Матеріали обліку якості земель дають необхідну ін­фор­ма­цію для:

· трансформації угідь;

· захисту ґрунтів від ерозії;

· виявлення резервів освоєння нових земель шляхом їх меліорації та рекультивації;

· розробки системи ведення сільського господарства;

· прогнозування використання земельних ресурсів;

· проведення бонітування і економічної оцінки земель.

Лекція 7. Запровадження автоматизованої системи земельного кадастру (АСДЗК).

1. Призначення та принципи побудови АСДЗК.
2. Структура АСДЗК.
3. Організація баз даних АСДЗК.
4. Геоінформаційні системи і технології в земельному кадастрі.

Донедавна в Україні, як і на всій пострадянській те­ри­то­рії, стосовно земельного кадастру історично скла­ла­ся така ситуація, що поняття державного земельного ка­дастру фактично замінювалося поняттям стати­стич­ної звітності за встановленими формами. Іншими словами можна сказати, що існувала так звана "паперова технологія" ("книжна система") ведення державного земельного кадастру у вигляді земельно-кадастрової книги підприємства, організації, державної земельно-кадастрової книги району (міста), державного земельного кадастру області та в цілому держави. На сьогодні інтенсивний розвиток комп'ютерних інформаційних технологій дозволяє реалізувати ідею створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, яка дасть можливість здійснювати оперативне управління земельними ресурсами.

Як і будь-яка система кадастру, автоматизована система повинна забезпечити дотримання основних принципів ведення кадастру:

1. Єдність.

2. Законність.

3. Безперервність.

4. Об'єктивність.

5. Оперативність.

6. Економічність.

7. Наочність.

8. Доступність.

Головна мета створення системи- формування інформаційної інфраструктури, яка забезпечує органи державної влади і громадян країни інформацією про землю і нерухомість, а також захищає права власників землі та землекористувачів на передані у власність і надані в користування землі.

Об'єктом автоматизації АСДЗК є земельний кадастр. Всі відомості про земельні ділянки (місце розташування, кількісні та якісні характеристики тощо) містяться в кадастрових базах даних. А тому з фор­маль­ної точки зору об'єктом автоматизації є сукупність процесів створення і функціонування баз даних.

Основними об’єктами обліку кадастрових баз даних є земельні ділянки (парцели), інформація про які вноситься до Реєстру земельних ділянок АС ДЗКУ. Крім цього, в БД АС ДЗКУ ведуться також: Реєстр власників та користувачів земельних ділянок, Реєстр правових документів та Реєстр прав. Передбачається також ведення в складі БД АС ДЗКУ Реєстру будівель та споруд (та їх частин, в тому числі квартир). Крім атрибутивних даних в БД АС ДЗКУ містяться також електронні планово-картографічні матеріали, до яких відносяться індексні карти, чергові кадастрові плани та інші тематичні планово-картографічні матеріали. Чергові кадастрові плани ведуться в ГІС-середовищі з забезпеченням програмно-інформаційної взаємодії з атрибутивними БД. Чергові кадастрові плани ведуться для всіх адміністративно-територіальних одиниць України.

Головним адміністратором ДЗК, як геоінформаційної системи є Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»(див. ЗУ)

Основні принципи роботи АС ДЗК

1. Система єдина на всій території України (єдиний банк даних, єдина мережа передачі інформації, єдина система захисту інформації, єдині підходи і правила при формуванні земельно-кадастрової інформації, єдина система координат).

2. Система працює в режимі реального часу - on-line (в будь-який момент оператор має актуальну інформацію про стан кожної земельної ділянки).

3. Інформація про будь-яку зміну в базі даних, а також про оператора, який здійснив цю зміну, вноситься до електронного журналу і залишається там назавжди.

4. Система дає можливість працювати із замовником у режимі єдиного вікна. При цьому більшість перевірок коректності даних про земельну ділянку проводиться комп'ютером під час надходження інформації до бази і система одразу видає результат.

5. Більшість паперових даних зберігається в системі у вигляді електронних копій,що робить прозорим процес обліку бланків і документів та унеможливлює корумповані дії.

АС ДЗК створювалася за прикладом земельного кадастру міста Києва.

АС ДЗК реалізована із застосуванням сучасних світових технологій. Було використано програмний продукт ARCVIEW 9.x фірми ESRI – світового лідера ГІС технологій.

Цілі та завдання кадастрово-реєстраційної системи АС ДЗК

1. Забезпечення централізованого обліку земельних ділянок та просторових даних щодо них.

2. Забезпечення всіх передбачених законом прав громадянина на земельну ділянку.

3. Встановлення чітких меж земельних ділянок.

4. Унеможливлення накладання однієї земельної ділянки на іншу.

5. Забезпечення контролю використання земель державними органами.

6. Зведення до мінімуму впливу “людського фактору” на процес землевідведення.

7. Забезпечення надійного зберігання земельно-кадастрової інформації в електронному вигляді.

8. Надання передбачених законом відповідей громадянам і державним установам на їхні заяви та запити.

9. Надання свідоцтв та витягів із системи.

10. Забезпечення доступу до необхідної, актуальної інформації державним органам влади та органам місцевого самоврядування.

Процес реєстрації земельної ділянки

1. У разі виникнення фатальної помилки система показує всі наявні в обмінному файлі неточності, надає офіційну довідку користувачеві про те, якої інформації не вистачає і що саме потрібно виправити. Електронна копія довідки зберігається на сервері.

2. Якщо файл In-4 прийнято без помилок або помилка несуттєва, інформація про земельну ділянку вноситься в базу даних, про що замовнику видається довідка. Ця інформація зберігається в окремому шарі, який називається проміжним. Її можна редагувати, до неї можна додавати дані, яких не вистачає, тощо.

3. Після виготовлення державного акту замовник приходить до Центру ДЗК для реєстрації документа. Реєстратор звертається до бази даних і отримує доступ до інформації в проміжному шарі щодо відповідної ділянки. Після внесення номера державного акту та номера

Переглядів: 1737