Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Взаємодія психолога з посадовими особами військової частини внутрішніх військ

У вирішенні завдань психологічної роботи беруть участь різні суб’єкти, кожен із яких виконує свої специфічні функції. Разом із тим успіх цієї роботи може бути забезпечений лише спільними, добре скоординованими зусиллями всіх її учасників. Це передбачає сполучення методичних рівнів організації і проведення заходів психологічної роботи:

1. Рівень застосування методів і процедур спеціального психологічного вивчення і впливу, здійснюваних кваліфікованим фахівцем — психологом військової частини.

2. Рівень заходів, реалізованих посадовими особами в рамках традиційної організаторської, виховної діяльності й навчання військовослужбовців на основі інформації, отриманої від психолога військової частини.

Таким чином, особливої значущості набуває питання взаємодії психолога як основного фахівця у військовій частині з іншими суб’єктами психологічної роботи, безпосередньо здійснюючими виховання й навчання підлеглого особового складу. В ієрархії цих взаємин можна виділити як мінімум чотири типи відносин: з посадовими особами військової частини; з військовослужбовцями і членами їхніх родин; з офіцерами підрозділів; з іншими психологами й фахівцями (медичні працівники, соціологи, соціальні працівники, юристи).

Професійний простір взаємодії для військового психолога може бути представлено у вигляді соціотехнічної системи, що об’єднує суб’єктів, взаємодіючих з приводу вирішення конкретної проблеми.

Підставою для виділення типів і форм взаємодії є розуміння психолога як суб’єкта службово-професійної діяльності, включеного в діяльнісну кооперацію різних суб’єктів психологічної роботи. Певному виду “замовлення” на забезпечення необхідної продуктивної основи діяльності психолога відповідають реалізовані професійні позиції (виконавець, дослідник, керівник, проектувальник).

При цьому позиція “виконавець” відбиває службову складову його активності, спрямовану на виконання розпоряджень командування і службових обов’язків.

Позиція “дослідник” визначає встановлення психологічного діагнозу як результату роботи з вивчення психологічних факторів військової діяльності і психологічних характеристик особового складу, що включає психологічну характеристику об’єкта вивчення, прогноз його можливого розвитку, рекомендації і пропозиції з його оптимізації.

Позиція “керівник” реалізується за допомогою застосування спеціальних психологічних процедур і засобів вирішення психологічних проблем військовослужбовців та службовців, а також шляхом надання методичної допомоги посадовим особам при проведенні різних заходів щодо виховання й навчання особового складу.

Позиція “проектувальник” передбачає участь психолога не тільки в розробці спеціальних психологічних засобів (методики, прийоми, техніки й тощо), але й у проектуванні різного роду нормативних документів, розроблюваних у частині з питань психологічної роботи, а також проектуванні умов, що забезпечують ефективність проведених заходів.

Кожний із суб’єктів психологічної роботи, реалізуючи той або інший тип властивої (характерної) йому діяльності, є також виразником певної професійної позиції стосовно загальної для всіх розв'язуваної проблеми. Основою для визначення “своєї” професійної позиції виступає нормативно запропонований спосіб дій щодо об’єкта для переводу його в нову якість функціонування. Таким об’єктом може бути, наприклад, військовослужбовець, який потребує психологічної допомоги.

Таким чином, визначення потенційного кола осіб, які можуть допомогти в даному питанні, може бути розширене за рахунок залучення інших фахівців, представників військового колективу, родичів і знайомих, посадових осіб та ін. Професійна кооперація зацікавлених учасників, що виникає в такому випадку (з приводу допомоги конкретній людині) розглядається як єдиний процес переведення “вихідного матеріалу” в нову якість, коли один учасник кооперації зацікавлений у певному продукті діяльності іншого.

Професійне спілкування з приводу вирішення конкретної проблеми сприяє більше об’єктивнішому баченню психологом усіх граней проблеми, її нюансів, визначенню на підставі цього найбільш адекватних методів і прийомів діяльності, а в врешті – накопиченню власного досвіду й розвитку професійного мислення.

Принциповим у моделі взаємодії психолога з іншими суб’єктами є виділення такого важливого елемента, як “психологічне співтовариство”. Здійснювані в його рамках основні форми співробітництва реалізують функції не тільки обміну досвідом і підвищення кваліфікації, але й кваліфікованої оцінки професійної компетентності психолога.

Можливості реалізації професійних зв’язків у психологів досить різноманітні. Професійна взаємодія психологів може бути реалізована, наприклад, у формі їхньої особистої участі в роботі різних спеціалізованих практичних семінарів, курсів, на яких обговорюються конкретні питання теорії і практики організації психологічної роботи, надання психологічної допомоги тощо. Важливою формою взаємодії є участь психологів у реалізації різного роду експериментальних досліджень. Придбання досвіду й обмін ним відбуваються також під час взаємного відвідування сеансів консультування і психокорекції, спостереження за роботою досвідченіших психологів.

Взаємодія психолога з командиром військової частини, а також з командирами підрозділів займає важливе місце в загальній системі психологічної роботи. Будучи суб’єктом військового управління, на практиці командир має справу зі значним обсягом інформації, об’єктивна оцінка якої є необхідною умовою успішного виконання професійних завдань. Здійснюючи комплексний, системний підхід до управління військовою частиною (підрозділом), він повинен правильно оцінювати різноманітні характеристики даного об’єкта: організаційні, технічні, професійно-демографічні й соціально-психологічні параметри. Звідси особливої значущості набуває взаємодія командира з психологом, здатним кваліфіковано вирішувати питання, пов’язані з психологічним вивченням і управлінням військовослужбовцями.

Вивчення військової практики показує, що основними ситуаціями, які зумовлюють звернення командира до психолога, є:

- одержання командиром необхідної інформації для прийняття управлінського рішення;

- потреба в довідковому матеріалі, пораді, пропозиції чи інформації щодо побудови найоптимальнішої моделі взаємодії (спілкування) з іншими посадовими особами й військовослужбовцями;

- залучення як експерта, консультанта для оцінки умов життєдіяльності особового складу й факторів, що впливають на рівень його морально-психологічного стану;

- отримання психологічної допомоги особисто (включаючи методичну допомогу при проведенні заходів психологічної роботи).

Взаємодія командира і психолога багато в чому опосередкована “рухом” між ними інформації психологічного змісту. Успіх психологічної роботи буде визначатися вмінням і бажанням командира використати в інтересах справи цю інформацію. Вона може бути представлена у такому вигляді:

- аналітична довідка (наприклад, оцінка морально-психологічного стану особового складу полку, підрозділів, найбільш гострих проблем, матеріал про вивчення молодого поповнення, про проведені заходи психологічної роботи тощо);

- консультації з начальних питань;

- рекомендації і пропозиції (повинні бути конкретними, мати адресата, зважені й коректні, документовані).

Представляючи цю інформацію, психолог стосовно командира виконує такі функції:

1) у першому випадку – інформаційну (повідомлення, орієнтування в обстановці, сутності питання);

2) у другому – консультативну (тобто розробляє й оцінює можливі варіанти вирішення того або іншого практичного завдання );

3) у третьому – експертну (висновок і рекомендації психолога є вагомою підставою для вибору варіанта дій).

У зв’язку з цим дуже важливим є питання про використання інформації, отриманої від психолога. Необхідно пам’ятати, що це інформація особливого статусу, оскільки має винятково важливе особисте значення для тієї людини, якої вона стосується. Недоречне її застосування може завдати більше шкоди, ніж користі. Така обставина орієнтує всіх суб’єктів психологічної роботи на неухильне дотримання етичних норм діяльності.

Вище йшлося про те, що взаємодія командира і психолога має свою змістовну сторону, предметну спрямованість. У зв’язку з цим постає питання про сферу відповідальності командира як суб’єкта психологічної роботи. Вивчення й аналіз керівних документів і військової практики дозволяють сформулювати найбільш загальні положення, що розкривають у цьому плані обов’язки та права командира.

Так, у здійсненні кадрової роботи командир має ґрунтуватися на результатах професійного психологічного відбору військовослужбовців, консультуватись із психологом про можливі психологічні наслідки своїх рішень, систематично підвищувати рівень власних психологічних знань, в організації бойового навчання використовувати апробовані форми та методи психологічної підготовки військовослужбовців, знати основні психологічні показники та критерії діяльності особового складу й підрозділів, при організації повсякденної діяльності передбачати час на заходи щодо зміцнення психічного здоров’я військовослужбовців, включати у плани з кожного напрямку роботи заходи психологічного забезпечення, контролювати діяльність своїх підлеглих щодо здійснення ними заходів психологічної роботи згідно з їх посадовими обов’язками.

Так, у Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України у розділах 2 та 3 вказується, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає за морально-психологічний стан особового складу. Він зобов’язаний знати морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки, знати ділові якості та морально-психологічний стан кожного офіцера, прапорщика і старшини підрозділу.

У статтях 68 – 115 розд. 3 зазначається, що начальник штабу полку (окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за морально-психологічний стан особового складу штабу та безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і зобов’язаний знати ділові якості та морально-психологічний стан кожного офіцера та прапорщика полку, а також усіх сержантів штабу і безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів.

Заступник командира полку (окремого батальйону) зобов’язаний: знати ділові якості та морально-психологічний стан офіцерів, прапорщиків і старшин підрозділів.

Заступник командира полку (окремого батальйону) з виховної роботи в мирний і воєнний час відповідає за безпосередню організацію і проведення виховної роботи, морально-психологічний стан особового складу, за морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки. Він зобов’язаний планувати і проводити роботу, спрямовану на формування в особового складу полку (окремого батальйону) високих морально-психологічних якостей, вивчати та аналізувати морально-психологічний стан підрозділів, знати ділові якості та морально-психологічний стан офіцерів, прапорщиків, старшин підрозділів полку (окремого батальйону), планувати, організовувати й контролювати проведення у підрозділах заходів морально-психологічного супроводу повсякденної діяльності особового складу, доповідати командирові полку (окремого батальйону) та інформувати заступника командира з'єднання з виховної роботи про морально-психологічний стан особового складу.

Заступник командира полку (окремого батальйону) з озброєння – начальник технічної частини, заступник командира полку (окремого батальйону) з тилу, начальник служби полку, командир батальйону, начальник штабу батальйону, заступник командира батальйону у мирний і воєнний час відповідають за морально-психологічний стан особового складу та зобов'язані знати ділові якості й морально-психологічний стан кожного офіцера, прапорщика та сержанта безпосередньо підпорядкованих їм підрозділів і служб.

Заступник командира батальйону з виховної роботи зобов’язаний надавати допомогу командирам рот і їх заступникам з виховної роботи у поліпшенні морально-психологічного стану особового складу, проводити роботу, спрямовану на формування у особового складу високих морально-психологічних якостей, знати ділові якості та морально-психологічний стан офіцерів, прапорщиків, сержантів і старшин підрозділів батальйону, брати участь у роботі з кадрами, їх атестуванні, проводити з ними заняття з воєнної педагогіки і психології, брати участь у здійсненні заходів професійного психологічного добору військовослужбовців і розподілі їх за підрозділами з урахуванням особливостей і нахилів, забезпечувати соціально-психологічну адаптацію військовослужбовців до умов військової служби, брати участь у плануванні та здійсненні у ротах заходів соціально-психологічного супроводу повсякденної діяльності особового складу, організовувати і здійснювати заходи щодо морально-психологічної підготовки особового складу до дій в екстремальних умовах мирного і воєнного часу, протидії інформаційно-психологічному впливу противника, своєчасно доповідати командирові батальйону та заступнику командира полку з виховної роботи про стан військової дисципліни та морально-психологічний стан особового складу.

Командир роти в мирний і воєнний час відповідає за морально-психологічний стан особового складу роти і зобов’язаний знати морально-психологічний стан кожного військовослужбовця роти.

Заступник командира роти з виховної роботи в мирний і воєнний час відповідає за морально-психологічний стан, морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, бойових завдань, повсякденної діяльності особового складу. Він зобов’язаний здійснювати заходи щодо соціально-психологічного забезпечення повсякденної діяльності особового складу, вивчати та аналізувати морально-психологічні якості кожного військовослужбовця, соціально-психологічний клімат у підпорядкованих підрозділах, проводити роботу з формування в особового складу високих морально-психологічних якостей, забезпечувати соціально-психологічну адаптацію військовослужбовців до умов служби, знати кожного військовослужбовця роти, його ділові, професійні якості, морально-психологічний стан, запити, настрої, сімейний стан і відповідно до цього вести виховну роботу, проводити заняття з сержантами з основ педагогіки та психології, навчати їх методів і форм індивідуальної роботи з підлеглими, здійснювати морально-психологічну підтримку військовослужбовців та їх підготовку до екстремальних умов під час бойових дій, формувати у них стійкість до психологічного і морального впливу противника, дбати про створення соціальних і психологічних передумов гармонійного розвитку особистості кожного військовослужбовця, вдосконалювати форми і методи морально-психологічного забезпечення бойової підготовки; своєчасно доповідати командирові роти та інформувати заступника командира батальйону з виховної роботи про морально-психологічний стан особового складу.

Командир взводу в мирний і воєнний час відповідає за морально-психологічний стан особового складу і зобов’язаний знати про морально-психологічний стан особового складу взводу.

Командир відділення у мирний і воєнний час відповідає за морально-психологічний стан підлеглих.

Таким чином, психологічна робота у військовій частині й підрозділі спрямована на оптимізацію психологічних характеристик, здатних підвищити ефективність функціонування психіки військовослужбовців у процесі виконання ними завдань військової діяльності. Питання взаємодії посадових осіб військової частини з психологом, який є основним фахівцем у цій сфері, і володіє спеціальними методами психологічного вивчення й управління , займають важливе місце в цій роботі. Інформація, одержувана посадовими особами від психолога, при її правильній оцінці й використанні дозволяє попереджати багато негативних явищ і сприяє підвищенню ефективності військової діяльності.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте структуру служби психологічного забезпечення внутрішніх військ та особливості діяльності суб’єктів психологічної роботи на оперативному та тактичному рівнях.

2. Які основні завдання служби психологічного забезпечення внутрішніх військ?

3. Надайте характеристику функцій психологічного забезпечення.

4. Охарактеризуйте зміст та особливості професійної діяльності психолога військової частини.

5. Який зміст функцій, що реалізує військовий психолог стосовно об’єкта діяльності?

6. Розкрийте зміст основних видів діяльності військового психолога.

7. Назвіть головні обов’язки офіцера-психолога військової частини.

8. Розкрийте професійно-етичні норми діяльності психолога.

9. Назвіть основні керівні документи, що визначають планування психологічної роботи у внутрішніх військах та перелічіть вимоги до його здійснення.

10. Охарактеризуйте взаємодію психолога з іншими посадовими особами в реалізації завдань психологічної роботи.

Розділ 3. Психодіагностика особистості військовослужбовця та психологічне вивчення підрозділу внутрішніх військ МВС України

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Та звітність про її результати	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.